Як тернополянин, який до АТО ніколи зброї в руках не тримав, став мінометником

Ще півроку тому Юрій Заблоцький відкривав у Тернополі виставку марок і листів про Майдан та мріяв про нові експонати для своєї колекції, серед яких є навіть лист від королеви Великобританії.

Психолог за освітою і філателіст за покликанням, працював у компанії зв’язку. Про таких ще кажуть, що він – “типовий інтелігент”.

Сьогодні 42-річний Юрій Заблоцький – один із бійців, які тримають першу лінію оборони в селі Піски біля Донецького аеропорту. На фронті освоїв фах мінометника, хоча до цього зброї ніколи в руках не тримав.

Розповідає, що у війні немає романтики, вона жахлива, але не бачить іншого шляху, як захисти свою країну і дім.

– Там страшно кожен день, але не думаєш про відступ, – каже Юрій. – Коли є можливість поспати, лягаю втомлений, але все одно якийсь щасливий. Я роблю те, що повинен, і цього мені достатньо, аби бути спокійним.

Ніби у фільмі “Сталкер”

Звичний плин життя тернополянина змінили події річної давності у Києві. Юрій кілька разів їздив на Майдан підтримати протести українців. Під час найзапекліших протистоянь,18-20 лютого, тримав із земляками оборону на Грушевського. У вересні, всупереч висновку медичної комісії, пішов у батальйон Добровольчого українського корпусу “Правий сектор”.

Обстріл Пісків триває майже безперервно. Бійці рятуються у землі, сплять у бліндажах і підвалах, розповідає Юрій. Що глибше, як каже, те й підходить.

– “Градами” з російського боку можуть за день “крити” до десяти разів, – змальовує ситуацію. – Вони і сильнішу зброю використовують. Ми мусимо воювати тим, що маємо.

– Щодо “Градів”, то навіть до них можна звикнути, – додає Юрій. – Коли дізнаємося про ворожий залп, встигаємо зробити кілька пострілів, зібрати інструменти і сховатися.

Піски називають воротами до Донецька. Сьогодні там майже не залишилося вцілілих будинків. Поруйновані й сусідні села. У деякі, проте, починають проводити електрику. У Пісках – нема ні води, ні газу, каже Юрій. І додає: коли приїхав на передову, було враження, ніби потрапив у фільм “Сталкер”, пише Наш день.

У нетривалі періоди затишшя, розповідає він, бійці на передовій розмовляють про дім і дітей, щоб повністю не “злетіти з котушок”. Особливо добре запам’ятався йому день перемир’я – 11 грудня. Його доньці, студентці Києво-Могилянської академії, виповнилося 20 років.

Тернополянин  зауважує: справжнього перемир’я ворог не дотримується, але якийсь час минає без стрільби. Він скористався цим, аби викласти з мін слово “вітаю”, сфотографувати і надіслати доньці. Це був найнезвичніший подарунок за все його життя.

Гуманітарії з автоматами

Коли знайомі дивуються, як Юрій зважився піти на війну, він розповідає, що у його батальйоні 75 відсотків добровольців – з вищою освітою, більшість із них – гуманітарії.

– Технічної освіти не вистачає, – зауважує. – Хоча є, наприклад, айтішники з Одеси, у яких величезні зарплати навіть за київськими мірками. Вони за свої гроші купили карабіни й привезли з собою. Є підприємці, міліціонери. Раніше було багато студентів, зараз запроваджують правило, щоб хлопців віком до 21 року на передову не пускати.

Місцеві приходять до добровольців по їжу. Із трьох тисяч жителів зараз у Пісках живе близько сотні. Майже всі повиїжджали, залишилися пенсіонери і кілька дітей. Харчі вони можуть отримати лише з українських складів.

–  Усі діляться, інакше б вони не вижили. Передають і одяг, свічки, – пояснює Юрій. – Був такий випадок в Пісках: мокрий сніг до десяти сантиметрів, і по тому снігу бабця тягне від нас візок продуктів. Я взявся допомогти. Ледь тягнемо разом, провалюємося у сніг. Тим часом почався обстріл. Міни “криють”, ми з нею падаємо на землю. І поки вона лежить, чую, як тихенько молиться за наших солдатів: “Солдатики, чтобы вы все остались живи…”

Раніше, каже Юрій, він не відчував ворожнечі між Сходом і Заходом. Колекцію марок і листів йому допомагали збиратися люди з усієї України, у тому числі з Криму, Донбасу. Телефонував у поштові відділення, і на його прохання листоноші надсилали йому кореспонденцію.

Свого ставлення до простих мешканців східних регіонів він не змінив і нині. Хоча зауважує, що вони “при своїй думці, досить специфічній”.

– Ідеї окремого Донбасу з їхніх голів уже ніхто не повибиває, – пробує пояснити Юрій. – Але, думаю, вони відчули, що таке російський загарбник.

Подвиг волонтерів

Харчі та речі добровольцям доставляють у Піски волонтери. Про людей, які підтримують військо у тилу, Юрій згадує зі сльозами на очах. Саме на них, переконаний, тримається обороноздатність українського війська.

– Біля магазинів у Тернополі я бачив дітей, які збирають продукти для армії. Я плакав і дякував їм, – зауважує Юрій. – Про всіх не скажу, але у мене є впевненість, що більшість захисників на передовій, там, де ведуть бойові дії, не вистояли б по шість годин, збираючи пожертви.

– На Різдво волонтери зібрали для нас продукти на кутю, – згадує він. – Мак – із Львівщини, горіхи – з Одеської області. Пшениця була сортова – з Донецького аграрного інституту. На Волині, кажуть, під стіл з кутею ставлять сокиру. У нас були гранатомет і автомат.

Юрій охоче розповідає про побут на передовій, рідше згадує бойові операції. На Сході, каже, у нього лише один ворог – російські війська.

– У мене потрапив маленький осколок, треба було зробити рентген. Поїхав у районну поліклініку в Червоноармійськ, це за 35 кілометрів від Донецька. Міліція одразу прийшла складати протокол. Питали, чи отримав травму в сутичці з сепаратистами. Я відповів, що воюю проти російських найманців. Коли розберемося з головним нашим ворогом – режимом Путіна, то і сепаратизм зникне.

“Ворог у нашій хаті”

У вільний час філателіст-мінометник читає книжки з психології, бо розуміє: після закінчення війни бійці матимуть психологічні проблеми.

–  Вони вже зараз є, – каже Юрій. – Здається, міг би й рік воювати і що ти не змінився, але коли покидаєш поле бою, то бачиш, що став жорсткіший, зліший. Тут можуть допомогти військові капелани. Сьогодні приїзд священика на позицію – це вже велика подія. Жодного разу ще я не бачив, аби хтось питав, якої вони конфесії.

Навіть на лінії фронту Юрій Заблоцький намагається займатися філателією. Після Майдану він об’єднав в окрему експозицію революційні трофеї: конверти, листівки, марки, наклейки, довідки про здачу крові, перепустки в КМДА і Будинок профспілок, листи з Криму після «референдуму», на яких стоять штемпелі ще української пошти. Серед нинішніх трофеїв – марка до 80-річчя Донецької області, на якій зображений освітлений аеропорт, який нині лежить у руїнах.

– Сам Донецьк збудований так, що ніби чекав наступу з західного боку, як і сталося, – каже Юрій. – Там дуже багато вузькоколійок, і противники на дрезинах виїжджають, обстрілюють позиції і вертаються назад. Вони в землю закопуються, наступати вже не можуть. Я впевнений, що ті сепаратисти, які воюють за гроші, не будуть там довго сидіти. Їм нема сенсу помирати за ті окопи.

– У нас зовсім інша ситуація, – зауважує він. – Ворог у нашій хаті, ми мусимо його вигнати.

До Тернополя Юрій приїхав у десятиденну відпустку. Наприкінці тижня знову повертається у Піски. У нагрудній кишені камуфляжа він завжди носить дитячий лист, який привезли на передову волонтери.

– “Наші серця б’ються разом в унісон, тільки твоє захищає Україну, а моє – тебе. Бережи тебе Бог”, – зачитує він. І додає:

–  Я навіть не знаю, з якого міста його надіслали….

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!