Як свої громади, так і лікарні, сиротинці, геріатричні будинки, навіть далекі Африка та Азія - місця діяльного проголошення Слова Божого для християн віри євангельської із Тернопільщини.

Церква - це зібрання віруючих, а не просто споруда, у якій моляться. Відтак церква має жити й активно відгукуватися на проблеми сучасності. Такої позиції дотримуються євангельські християни.

Віруючі цієї конфесії заохочені щодень звіряти свої вчинки з вченням Ісуса, розповідає старший пресвітер об'єднання церков християн віри євангельської Тернопільської області Віталій Яцюк. А тому релігійне життя і соціальне служіння євангельських християн, за його словами, дуже насичене, пише 20 хвилин.

- Скільки громад ХВЄ є на Тернопільщині? Скільки пастирів?

- Зареєстрованих громад у нас є 95. Ще частина перебуває на стадії реєстрації. Пресвітерів є приблизно стільки ж, скільки громад. Євангельське християнство в нашій області має глибоке коріння, починаючи з 1917-1919 років. Це були люди, які поверталися з-за кордону - США, Канади. Які читали Біблію і старалися жити за її істинами. Я належу до церкви, несу служіння уже в четвертому поколінні: мій прадід служив, дід, батько... Мої діти служать уже у п'ятому поколінні. Але служіння - це не обов'язково бути пастором. Кожен несе служіння. В радянські часи євангельських християн переслідували, садили в тюрми, забороняли. Наприклад, рідного брата мого діда згноїли у таборі в Сухобезводному, що у Горьківській області Росії.

- У якій частині області громад найбільше?

- Так склалося, що це Шумський, Кременецький, Лановецький і Збаразький райони. Практично всі громади забезпечені молитовними домами, деякі добудовують їх.

- Ви згадали, що кожен несе служіння. Як щодо жінок?

- У нас жінки не несуть служіння священнодії. Вони покликані Господом бути помічниками чоловіків і вихователями молоді. Вони - вчителі недільних шкіл. Жінки мають також зібрання, на яких обговорюють власне служіння, передають і переймають досвід. У Тернополі жінки, зокрема, несуть служіння в лікарнях. В онкологічній щотижня проголошують Слово Боже, несуть туди продуктові набори, ліки.

- Оскільки у нас не завжди розуміють відмінності між конфесіями у протестантизмі, поясніть, у чому особливості ХВЄ...

- Я не скажу, що ми - особливі, найкращі. Головна наша особливість, що ми віримо у все, що написано у Євангелії, намагаємося практикувати його істини, проповідувати їх і втілювати щоденно. Святе Писання - основа, пріоритет у ньому належить вченню Ісуса Христа, Євангелію. У нас пастори, як і диякони, - з правом священнодії (рукопокладаються, тобто висвячуються відповідно до вчення Євангелії). Хрещення у нас приймають у дорослому віці, як свідомий акт віри та приналежності до церкви, як Тіла Христового. Переважно хрестяться з 16 років. Водне хрещення - обітниця служити Богові у добрій совісті до кінця свого життя. Тож під час хрещення віруючим ставлять два питання: 1) Чи ви віруєте в те, що Ісус Христос є Божий Син? 2) Чи ви обіцяєте служити Богові у добрій совісті до кінця свого життя? Хрещення віруючі з Тернополя зазвичай приймають у Тернопільському ставі. Це відбувається щороку у першу неділю липня. Збираються дві-три тисячі людей. Щодо свят, то ми святкуємо всі, що пов'язані із життям та діяльністю Ісуса Христа. Як-от Різдво, Преображення, Пасху... В Україні святкуємо за юліанським календарем. Тобто Різдво - 7 січня. Про сповідь: завжди рекомендуємо сповідатися перед Богом. І тільки тоді, коли людина не може перемогти той чи інший гріх, радимо сповідатися перед пастором. Щоб допоміг у молитві і дав наставлення, як боротися з гріхом.

- Християни віри євангельської дуже близькі із Євангельськими християнами баптистами. У чому різниця?

- Головна різниця - у трактуванні дару П'ятидесятниці (молитви різними мовами), який уперше зійшов на апостолів, як знаємо з Євангелія. Загалом же ми маємо дуже теплі відносини, відвідуємо одні одних, молимося разом.

- Як щодо національних традицій у церкві?

- Ми всі – українці, і українське для нас дороге. Люди ходять у вишиванках. Наші емігранти за кордоном - навіть більше. Далеко від батьківщини відчуття приналежності до неї загострюється.

- Що особливо турбує (у доброму розумінні слова) конфесію на місцевому рівні?

- Актуальними є теми виховання дітей і молоді. Щоб вони були достойними християнами. Щоб мали хороший вплив уже на своїх наступників. Теми моралі і сім'ї надзвичайно важливі - розуміємо сім'ю, як домашню церкву. Маємо недільні школи, проводимо молодіжні конференції. Щороку приєднуємося до всеукраїнського молодіжного табору у Малині Житомирської області. Там збираються п’ять-шість тисяч учасників!

- Як зачепили конфесію події в Україні революція, окупація Криму, війна?

- Євангельські християни з релігійних переконань не беруть у руки зброю. Ми постимо і призначаємо молитви за Україну. От минулий тиждень був таким. Служіння у церквах (громадах, бо церквою євангельські християни називають виключно збір віруючих, а не споруду. Споруда - храм, дім молитви - прим. ред.) відбуваються щодня. У нашому братерстві діє інститут капеланства. Працюємо, щоб допомагати військовим, постраждалим у зоні АТО. Тільки з нашого тернопільського об'єднання зібрали і відправили 150 тонн гуманітарної допомоги; зібрали також близько 200 тисяч гривень пожертв. Закупили берці військовим. Допомогли Дніпропетровському і Київському військовим госпіталям. Ми із заступником двічі були на Сході: під Горлівкою на Донеччині і селом Тошківка на Луганщині. У другому випадку наші військові попросили, щоб продукти, які ми привезли, передати до місцевої школи. Це ми і зробили. Люди там приймають допомогу з любов'ю, вдячністю і сльозами. У нашому об'єднанні є біженці. Вони моляться у громадах нашої області і чекають, щоб можна було повернутися додому. На Різдвяні свята ми розвозили біженцям продуктові набори.

- Які ще проекти втілюєте?

- Окрім названого, це передусім освітній напрямок. Із 1991 року у нас діє Тернопільська Біблійна семінарія, де можна здобути теологічну освіту, ступінь бакалавра. Із 2004 року працює Тернопільський місіонерський інститут «Серце допомоги», що готує місіонерів для країн Європи, Африки, Азії. Тільки у Кенії, наприклад, працюють 10 місіонерів-випускників Тернопільського місіонерського інституту, у Руанді - двоє, Непалі - п'ятеро, Індії - одна сім'я. Маємо місію в Ізраїлі. Дуже багато наших місіонерів є у країнах Центральної Азії. Місійне служіння на лідерській позиції триває п'ять років, на простій - не менше двох. Там вже є збудовані силами місіонерів школи, притулки, сиротинці, місії, молитовні доми.

Працюємо у всіх тюрмах області, з будинками престарілих, сиротинцями, інтернатами.

Також церкви нашої області приєднаються до фестивалю «Надія», який пройде у Львові на стадіоні «Львів Арена» 20 червня цього року.

- Які проблеми маєте в області?

- Особливих проблем немає. Нашу Церкву іноді плутають з іншими організаціями. Також є люди, які зловживають словом «секта».

- Як складаються взаємини з іншими конфесіями?

- Досить позитивно. Маємо спільні служіння з римо- і греко-католиками, православними, протестантами інших конфесій. Зокрема, це молитви за Україну на громадських зібраннях, майданах, урочистостях. У селах, де є по дві конфесії, все залежить від священиків. Якщо вони хочуть добрих стосунків, то це обов'язково буде. Ми відкриті до всіх і не вбачаємо у комусь конкурентів чи ворогів. Сповідуємо позицію любові і прийняття.

- Чи є у вас місцеві друковані ЗМІ? Інтернет-сторінки?

- Друковану газету «Слідом за Христом» видає громада села Колодно Збаразького району. Щодо сайтів, то передусім варто згадати kvitova.te.ua - сторінку нашої громади на вул. Квітовій, 19 у Тернополі. Окрім інформації про життя церкви, там можна переглядати прямі трансляції служінь. Також є інтернет-сторінка Церкви християн віри євангельської України: http://www.chve.org.ua/. Є канал на Youtube: Shved4, Prytyka Yuriy. Наші віруючі активні у соцмережах.

- Чимало українців, членів ХВЄ, емігрували. Чи підтримують вони зв'язок із церквою на Батьківщині? Чи простежується далі тенденція до еміграції?

- Вони дуже сильно підтримують, особливо з часу, коли почалася війна. Євангельські християни за кордоном збирають допомогу для України. Якраз очікуємо на черговий великий вантаж: два рентген-кабінети, військовий одяг, речі першої необхідності. Коли ми призначаємо піст і молитву за Україну тут, наші емігранти призначають її, наприклад, в Америці. Але з часу, коли в Україні запанувала свобода і припинилися гоніння, еміграція зійшла нанівець. Люди хочуть жити на рідній землі.

0352.ua

Євангельські християни, які живуть на Тернопільщині: хочемо жити на рідній землі

Як свої громади, так і лікарні, сиротинці, геріатричні будинки, навіть далекі Африка та Азія - місця діяльного проголошення Слова Божого для християн віри євангельської із Тернопільщини.

Церква - це зібрання віруючих, а не просто споруда, у якій моляться. Відтак церква має жити й активно відгукуватися на проблеми сучасності. Такої позиції дотримуються євангельські християни.

Віруючі цієї конфесії заохочені щодень звіряти свої вчинки з вченням Ісуса, розповідає старший пресвітер об'єднання церков християн віри євангельської Тернопільської області Віталій Яцюк. А тому релігійне життя і соціальне служіння євангельських християн, за його словами, дуже насичене, пише 20 хвилин.

- Скільки громад ХВЄ є на Тернопільщині? Скільки пастирів?

- Зареєстрованих громад у нас є 95. Ще частина перебуває на стадії реєстрації. Пресвітерів є приблизно стільки ж, скільки громад. Євангельське християнство в нашій області має глибоке коріння, починаючи з 1917-1919 років. Це були люди, які поверталися з-за кордону - США, Канади. Які читали Біблію і старалися жити за її істинами. Я належу до церкви, несу служіння уже в четвертому поколінні: мій прадід служив, дід, батько... Мої діти служать уже у п'ятому поколінні. Але служіння - це не обов'язково бути пастором. Кожен несе служіння. В радянські часи євангельських християн переслідували, садили в тюрми, забороняли. Наприклад, рідного брата мого діда згноїли у таборі в Сухобезводному, що у Горьківській області Росії.

- У якій частині області громад найбільше?

- Так склалося, що це Шумський, Кременецький, Лановецький і Збаразький райони. Практично всі громади забезпечені молитовними домами, деякі добудовують їх.

- Ви згадали, що кожен несе служіння. Як щодо жінок?

- У нас жінки не несуть служіння священнодії. Вони покликані Господом бути помічниками чоловіків і вихователями молоді. Вони - вчителі недільних шкіл. Жінки мають також зібрання, на яких обговорюють власне служіння, передають і переймають досвід. У Тернополі жінки, зокрема, несуть служіння в лікарнях. В онкологічній щотижня проголошують Слово Боже, несуть туди продуктові набори, ліки.

- Оскільки у нас не завжди розуміють відмінності між конфесіями у протестантизмі, поясніть, у чому особливості ХВЄ...

- Я не скажу, що ми - особливі, найкращі. Головна наша особливість, що ми віримо у все, що написано у Євангелії, намагаємося практикувати його істини, проповідувати їх і втілювати щоденно. Святе Писання - основа, пріоритет у ньому належить вченню Ісуса Христа, Євангелію. У нас пастори, як і диякони, - з правом священнодії (рукопокладаються, тобто висвячуються відповідно до вчення Євангелії). Хрещення у нас приймають у дорослому віці, як свідомий акт віри та приналежності до церкви, як Тіла Христового. Переважно хрестяться з 16 років. Водне хрещення - обітниця служити Богові у добрій совісті до кінця свого життя. Тож під час хрещення віруючим ставлять два питання: 1) Чи ви віруєте в те, що Ісус Христос є Божий Син? 2) Чи ви обіцяєте служити Богові у добрій совісті до кінця свого життя? Хрещення віруючі з Тернополя зазвичай приймають у Тернопільському ставі. Це відбувається щороку у першу неділю липня. Збираються дві-три тисячі людей. Щодо свят, то ми святкуємо всі, що пов'язані із життям та діяльністю Ісуса Христа. Як-от Різдво, Преображення, Пасху... В Україні святкуємо за юліанським календарем. Тобто Різдво - 7 січня. Про сповідь: завжди рекомендуємо сповідатися перед Богом. І тільки тоді, коли людина не може перемогти той чи інший гріх, радимо сповідатися перед пастором. Щоб допоміг у молитві і дав наставлення, як боротися з гріхом.

- Християни віри євангельської дуже близькі із Євангельськими християнами баптистами. У чому різниця?

- Головна різниця - у трактуванні дару П'ятидесятниці (молитви різними мовами), який уперше зійшов на апостолів, як знаємо з Євангелія. Загалом же ми маємо дуже теплі відносини, відвідуємо одні одних, молимося разом.

- Як щодо національних традицій у церкві?

- Ми всі – українці, і українське для нас дороге. Люди ходять у вишиванках. Наші емігранти за кордоном - навіть більше. Далеко від батьківщини відчуття приналежності до неї загострюється.

- Що особливо турбує (у доброму розумінні слова) конфесію на місцевому рівні?

- Актуальними є теми виховання дітей і молоді. Щоб вони були достойними християнами. Щоб мали хороший вплив уже на своїх наступників. Теми моралі і сім'ї надзвичайно важливі - розуміємо сім'ю, як домашню церкву. Маємо недільні школи, проводимо молодіжні конференції. Щороку приєднуємося до всеукраїнського молодіжного табору у Малині Житомирської області. Там збираються п’ять-шість тисяч учасників!

- Як зачепили конфесію події в Україні революція, окупація Криму, війна?

- Євангельські християни з релігійних переконань не беруть у руки зброю. Ми постимо і призначаємо молитви за Україну. От минулий тиждень був таким. Служіння у церквах (громадах, бо церквою євангельські християни називають виключно збір віруючих, а не споруду. Споруда - храм, дім молитви - прим. ред.) відбуваються щодня. У нашому братерстві діє інститут капеланства. Працюємо, щоб допомагати військовим, постраждалим у зоні АТО. Тільки з нашого тернопільського об'єднання зібрали і відправили 150 тонн гуманітарної допомоги; зібрали також близько 200 тисяч гривень пожертв. Закупили берці військовим. Допомогли Дніпропетровському і Київському військовим госпіталям. Ми із заступником двічі були на Сході: під Горлівкою на Донеччині і селом Тошківка на Луганщині. У другому випадку наші військові попросили, щоб продукти, які ми привезли, передати до місцевої школи. Це ми і зробили. Люди там приймають допомогу з любов'ю, вдячністю і сльозами. У нашому об'єднанні є біженці. Вони моляться у громадах нашої області і чекають, щоб можна було повернутися додому. На Різдвяні свята ми розвозили біженцям продуктові набори.

- Які ще проекти втілюєте?

- Окрім названого, це передусім освітній напрямок. Із 1991 року у нас діє Тернопільська Біблійна семінарія, де можна здобути теологічну освіту, ступінь бакалавра. Із 2004 року працює Тернопільський місіонерський інститут «Серце допомоги», що готує місіонерів для країн Європи, Африки, Азії. Тільки у Кенії, наприклад, працюють 10 місіонерів-випускників Тернопільського місіонерського інституту, у Руанді - двоє, Непалі - п'ятеро, Індії - одна сім'я. Маємо місію в Ізраїлі. Дуже багато наших місіонерів є у країнах Центральної Азії. Місійне служіння на лідерській позиції триває п'ять років, на простій - не менше двох. Там вже є збудовані силами місіонерів школи, притулки, сиротинці, місії, молитовні доми.

Працюємо у всіх тюрмах області, з будинками престарілих, сиротинцями, інтернатами.

Також церкви нашої області приєднаються до фестивалю «Надія», який пройде у Львові на стадіоні «Львів Арена» 20 червня цього року.

- Які проблеми маєте в області?

- Особливих проблем немає. Нашу Церкву іноді плутають з іншими організаціями. Також є люди, які зловживають словом «секта».

- Як складаються взаємини з іншими конфесіями?

- Досить позитивно. Маємо спільні служіння з римо- і греко-католиками, православними, протестантами інших конфесій. Зокрема, це молитви за Україну на громадських зібраннях, майданах, урочистостях. У селах, де є по дві конфесії, все залежить від священиків. Якщо вони хочуть добрих стосунків, то це обов'язково буде. Ми відкриті до всіх і не вбачаємо у комусь конкурентів чи ворогів. Сповідуємо позицію любові і прийняття.

- Чи є у вас місцеві друковані ЗМІ? Інтернет-сторінки?

- Друковану газету «Слідом за Христом» видає громада села Колодно Збаразького району. Щодо сайтів, то передусім варто згадати kvitova.te.ua - сторінку нашої громади на вул. Квітовій, 19 у Тернополі. Окрім інформації про життя церкви, там можна переглядати прямі трансляції служінь. Також є інтернет-сторінка Церкви християн віри євангельської України: http://www.chve.org.ua/. Є канал на Youtube: Shved4, Prytyka Yuriy. Наші віруючі активні у соцмережах.

- Чимало українців, членів ХВЄ, емігрували. Чи підтримують вони зв'язок із церквою на Батьківщині? Чи простежується далі тенденція до еміграції?

- Вони дуже сильно підтримують, особливо з часу, коли почалася війна. Євангельські християни за кордоном збирають допомогу для України. Якраз очікуємо на черговий великий вантаж: два рентген-кабінети, військовий одяг, речі першої необхідності. Коли ми призначаємо піст і молитву за Україну тут, наші емігранти призначають її, наприклад, в Америці. Але з часу, коли в Україні запанувала свобода і припинилися гоніння, еміграція зійшла нанівець. Люди хочуть жити на рідній землі.

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Основний принцип - «відвідувай - відписувай ». Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!