“Зі всіх боків сипався свинець, а з неба падав вогняний град”, – тернопільський гранатометник про бої за 31-й блокпост

Борис Волоський родом з Теребовлянщини, проживає з сім’єю в Тернополі. Бориса призвали на початку вересня 2014 року до лав Збройних сил.

Він навчався військовій справі на Яворівському полігоні Львівської області близько двох місяців у 24-й окремій Залізній механізованій бригаді. Багато воїнів-земляків служать у цій бригаді, й багатьох цікавить, чому вона зветься «залізна». А тому, що девізом бригади є: «Залізна воля, залізний дух і крок залізний».

І дійсно так є – більшість її бійців - залізні солдати, незламні, вмілі, які не звикли відступати. Ось і сепаратисти з москалями назвали 5-й батальйон Бориса, у складі якого воїн захищав 31-й блокпост на Луганщині, «Тернопільські десантники» й одночасно «привиди», бо вони були і є невловимими для ворогів, невидимими, добряче діставали ворога вдалими і нищівними контрнаступами.

– Бої за 31-й блокпост, що був на трасі Бахмутка дорогою з Лисичанська на Луганськ, – пригадує Борис Волоський, – велися щодня й цілодобово. До чого лише не вдавалися бойовики, та нічого їм не виходило. У ті найважчі дні зі всіх боків щедро сипався свинець, а з неба падав вогняний град. Необстріляним бійцям ой як би було важко в тому суцільному гулі й гупанні снарядів навкруги… Та всі наші воїни вже пройшли вишкіл пекла, стали насправді залізними й уміли виживати в умовах війни. Сепаратисти з часом стали уникати ближніх боїв, почали бити артилерією – «Градами», мінометами, гаубицями. Вцілілих споруд блокпосту вже майже не залишилося, а ворог усе йшов і йшов у наступ. Та лише він доходив до нашої лінії оборони, як, немов з-під землі, вставали залізні воїни і давали неабиякої прочуханки їм. З мого підрозділу тоді геройськи загинув один земляк з Лановецького району, ще сімох було поранено. Все ж ми вистояли! А москалі наступного дня передавали у своїх ЗМІ, що нас убито більше 80-ти чоловік, що знищено багато важкої техніки тощо.

Наші ЗМІ тоді говорили: «І як там ще тримаються наші бійці? Там же все зруйновано». А вони таки трималися ще багато діб. Далі згадує Борис: «Наші артилеристи добряче пристрілялися до однієї точки, де стояв російський прапор, напевно, то був якийсь командний пункт бойовиків чи щось подібне. Після попадань наших гаубиць і «саушок» (САУ – самохідна артилерійська установка) там залишились суцільні ями і яри. А наш прапор, закіптюжений і прострілений багато разів, я хотів привезти до школи моєї донечки, та не вдалося. Нічого, іншим разом таки привезу», пише Номер один

Борис від самого початку, коли він 4 листопада 2014 року потрапив на передову, служить у своєму підрозділі сержантом-гранатометником. Доводилося йому стріляти і з одноразових РПГ-18 «Муха» – в ближніх боях до 200 м, і з основної його зброї РПГ-7, багаторазового гранатомета з оптичним прицілом для боротьби з бронетанковою технікою до 500 м.

– На тому ж таки 31-му блокпосту, – каже Борис, – одного разу довелося «прийняти» ворожі танки. Того ранку шість ворожих танків з’явилися у рясному тумані з боку с. Фрунзе. Скільки їх там ще було у ранковій імлі, до тепер ніхто не знає. Ми прийняли бій, лупили по них зі своїх РПГ, сапери ще до того налаштували протитанкові міни. Бій тривав не довго, було знищено й підбито 3-4 ворожі танки, потім поступила команда про відхід. Бо дійсно, навіщо було класти життя за якусь купу каміння?

На запитання, чи боєць підбив тоді ворожий танк, Борис відповів: «У таких боях один боєць нічого не вартує. Може, й підбив… Але знаю точно – попадав не раз, але разом з іншими бійцями, 3-5 одноразових влучань - і все, кінець ворожій потворі».

Отакі наші бійці-земляки, небагатослівні, тверді й мужні. Як уже їх ворог не називав: «кіборги», «привиди», а тепер ще й Пулєр дав їм інше ймення – «натівські легіонери». Що ж то за люди, та й чи люди, для яких правда злочином стала? Що ж то за такі ворожі ЗМІ, які розповідають, нібито бандерівці їдять дітей і т.п.? Усе ж можна дати відповіді на ці запитання, вони дуже прості: ворог нас, наших простих воїнів – трактористів і вчителів, таксистів і бухгалтерів, будівельників і студентів, аспірантів і сантехніків просто боїться і продовжує агресію завдяки лише хворим амбіціям самозвеличення свого керівника. Наші бійці говорять: «Якби не ті білі КАМАЗи, що їдуть з Росії до сепаратистів колонами вже регулярно, як рейсові, ми б давно вже перемогли! Після їх прибуття вороги нам влаштовують вогняні тайфуни по всьому фронту». Все правильно: РФ поводиться як у тій давній народній приказці: «І сам не гам, і другому не дам». Донбас стає поволі пусткою, це так, але ж із діда-прадіда це таки наша територія і ми її будемо боронити до кінця.

Слава про Україну вже усім світом поширилась, і він, той світ, також за нас. Та останнім часом у деяких українців посилилась невпевненість, страх за майбутнє. Тому 32-річний сержант-воїн України Борис звертається до всіх, у першу чергу - до чоловіків: «Хлопці, чому ви знову позалазили на дивани, чому ховаєтесь у городах, за ближніми і дальніми горбами?! Підіймаймося разом, ставаймо плече до плеча, гуртом поборемо страх і того російського супостата! Адже не дарма наші предки говорили: «Не такий страшний чорт, як його малюють!»

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!