Депортований з Росії житель Тернопільщини залишився без хати, а рахунки, де мав 100 тисяч доларів, заблоковані

Силою духу уродженця Збаража, 54-річного Віталія Шумила важко не захопитися. Він – сирота, від якого мати відмовилася, щойно народивши, «афганець», який дивом вижив, отримавши на війні в Афгані надважкі поранення, а тапер ще й депортований з Росії українець, якому потрібно все починати з нуля, бо залишився без даху над головою, бізнесу і грошей, які тяжкою працею заробляв все своє життя.

Проте випробовування долі не зробили його цинічною, жорстокою людиною. Навпаки він випромінює доброту, оптимізм. Найбільше ж цінує людські стосунки, дружбу. Життєве кредо Віталія Шумила – прислів’я: «Не май сто рублів, а май сто друзів».

Життя чоловіка варте повісті. Віталій Шумило народився 26 липня 1960 року в Збаражі, мама залишила його у пологовому будинку, тож дитячі і юнацькі роки пройшли у дитячому будинку в Львові. У місті Лева закінчив автодорожній технікум і був призваний у лави радянської армії, пройшов пекло афганської війни. Рік і вісім місяців служив водієм у саперних військах в Афгані. Його автомобіль підірвався і чоловік отримав надважкі поранення – постраждало вісімдесят відсотків хребта, права нога, голова, були поламані обидві руки. До життя повертався у військовому госпіталі в Москві, як він каже, підвішеним на канатах. Далі була майже дворічна реабілітація в санаторії в Саках у Криму. – Тут мене посадили в інвалідний візок, – розповідає Віталій, – і більше нічим медики радянської України уже не могли мені допомогти. Тоді Товариство Червоного Хреста доправило мене на лікування у Німеччину, і німецькі лікарі поставили мене на милиці. Далі був вибір повертатися в Україну, де у мене нікого не було, чи за спеціальною програмою їхати доліковуватися в США. Однак було одне «але» – у випадку смерті я мав піти на органи – стати донором. Вирішив скористатися шансом на нормальне життя і поїхав в Америку, звісно, підписавши документи, що у разі чого готовий піти на “запчастини”, пише Народне слово.

Після тривалого лікування американські лікарі Віталія поставили на ноги, хоч, як він каже, тепер у хребті і правій нозі, – залізяччя. У 90-х залишився в Америці, шість років працював водієм, ремонтував автомобілі, отримав право на постійне проживання. Однак американське життя надокучило чоловікові і він поїхав спочатку в Білорусію, а потім у Росію. Кілька років працював водієм у Москві та Підмосков’ї, потім «кочував» Сибіром, Тюменню, Казахстаном. – Економив, назбирав грошей, – каже Віталій, – вирішив осісти. У Ростовській області в селі Кошари, що знаходиться за 40 кілометрів від кордону України з Росією, купив стареньку хатину, на місці якої три роки зводив новий будинок. Розпочав тут власну справу – торгував рибою, мав два рибних цехи. У Сибір возив картоплю, а звідти привозив кедрові горіхи. Збудував дві теплиці, планував вирощувати зелень та овочі.

У Кошарах Віталій Шумило прожив шість років, маючи добрий заробіток, власний дім. Однак тепер у свої неповні 55 років змушений починати все з нуля, бо з Росії його виперли з “вовчим” квитком і позбавили права на в’їзд у цю країну на сім років. – Через те, що українець, учасник протестів на Болотній в Москві, «афганець» з дозволом на проживання в США, – каже Віталій. – Вранці 14 листопада 2013 року з хати мене вивели у наручниках і доправили в суд. Пообіді того ж таки дня суддя з українським прізвищем Кузьменко винесла вирок – адміністративний штраф 2 тисячі рублів і заборона в’їзду в Росію на 7 років. Звинувачення висунуті мені були абсурдні – нібито мене зловили на вулиці з протермінованим українським паспортом, як нелегала, хоча я мав дозвіл на проживання в Росії до кінця 2015 року. Дали «вовчий» квиток і випровадили у рідну Україну. Ніколи не думав, що зі мною таке може трапитися. Росіяни та українці вважалися братніми народами. Тяжко, боляче, бо все життя працював і в одну мить втратив усе. Тепер треба починати все з нуля, а роки вже не ті, та й здоров’я.

Приїхавши в Київ 26 листопада 2013 року, Віталій пішов на Майдан і залишався там до завершення протестів. Був спочатку у афганській 8-й сотні Самооборони Олега Міхнюка, а згодом – в службі безпеки у КМДА. Каже, що це він поливав водою «беркутят» з вікна Київської міської держадміністрації, і що це була його ідея, щоб силовики не змогли зайти всередину будівлі. Коли почалася війна на Сході України, з побратимом із Майдану, який мав власне авто, Віталій почав збирати допомогу українським бійцям біля супермаркетів у Дарницькому районі на Київщині. На передову з товаришем їздив більше двадцяти разів. Були в Ізюмі, Волновасі, Слов’янську, Краматорську. Інший товариш з Майдану, «афганець» допоміг зробити український паспорт, приписав у Баришівці на Київщині.

Віталій Шумило каже, тепер у його будинку в Ростовській області живуть дві родини переселенців з Криму, бізнес забрали «зацікавлені» особи, які давно поклали око на власну справу «афганця», а рахунки, де було більше сотні тисяч доларів, заблоковані. Але, втративши все, Віталій все ж надіється, що ще зможе заробити собі на куток і гідну старість. Зараз чоловік тимчасово оселився у друга з Майдану, жителя села Бодаки Збаразького району Миколи Шандрука, з яким познайомився у КМДА. Можливо, влітку поїде на заробітки в Білорусію, де також має друзів. А поки хотів би, як волонтер, допомагати українським воїнам на передовій. Сидіти вдома, без діла не хоче, бо відчуває, що може бути корисним. Словом, шукає свою нішу у волонтерському русі на Тернопільщині. Уже зустрічався з представником “Автомайдан-Тернопіль” Сергієм Чайківським, керівником Збаразького районного штабу національного спротиву Володимиром Голоднюком. – Не можу сидіти вдома, коли міг би їздити на передову або за кордон за необхідними для бійців речами, адже маю право безвізового в’їзду у країни Європи, – каже Віталій. – Вояка через поранення, отримані в Афганістані, з мене уже не буде, а от як волонтер можу згодитися Україні.

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!