• Головна
  • Боєць тернопільського батальйону “Збруч”: «Обов’язок перед Батьківщиною довелося виконувати двічі»
21:00, 25 березня 2015 р.

Боєць тернопільського батальйону “Збруч”: «Обов’язок перед Батьківщиною довелося виконувати двічі»

Наші земляки, бійці батальйону «Збруч» Володимир Гаєвський з Колодна, Руслан Григорович з Вищих Луб’янок, Василь Ґудзик з Тарасівки та Сергій Цимбалюк зі Збаража демобілізувалися зі Збройних сил України та 20 березня повернулися додому.

З одним із них – 28-річним жителем села Тарасівка Василем Ґудзиком нам вдалося поспілкуватися. Чоловік зайшов у районний штаб національного спротиву, щоб подарувати синьо-жовтий прапор від бійців «Збруча» та повернути бронежилет, каску, спальник, захист на лікті та коліна. – Думав, якщо назад ці речі в штабі не візьмуть, то віддам свій «тривожний рюкзачок» тому, хто тепер з мого села йтиме до війська, – каже Василь Ґудзик. – Взуття та форма зносилися, а от «броник» та каска ще послужать, пише Народне слово

Василь жартує, що він був останнім із Тарасівки, хто проходив строкову службу, та першим з села, хто отримав повістку і пішов до війська, щоб захищати Вітчизну від ворога: – Обов’язок перед Батьківщиною мені довелося виконувати двічі.

Демобілізований боєць «Збруча» розповів, що отримав повістку 18 березня минулого року. Два місяці служив у військкоматі, а після скорочення добровільно записався у батальйон територіальної оборони «Збруч», який спершу дислокувався на Тернопіллі. Влітку бійців перекинули на Херсонщину. Спочатку вони охороняли від диверсантів кордон із Кримом, облаштовували бліндажі, а згодом у Скадовську пильнували, щоб на територію України не проникали російські десантники. – Нашим основним завданням було не допустити проникнення з окупованого Росією Кримського півострова диверсійних груп, – розповів Василь, – а у випадку прориву російських військ стримати наступ, поки Збройні сили України підтягнуть важку артилерію. Щоправда, важко було і тоді, і тепер уявити таку ситуацію. Якби ворог насправді зважився на атаку, то що могли б вдіяти ми – трохи більше двох десятків бійців з легкою стрілецькою зброєю, що мали охороняти три кілометри кордону.

З лютого цього року місцем несення служби Василя Гудзика та бійців батальйону «Збруч» стала Донеччина – Гранітне, Широкіне, Володарське у напрямку з Маріуполя на Волноваху. – Скажу, що у зоні АТО навіть було легше служити, – каже наш земляк. – Розумієш, що тут війна, і морально готовий до цього. Найгірше, коли невідомо чого чекаєш, як це було на Херсонщині. Був випадок, коли російська армія здійснювала ротацію військ – мінялося близько чотирьох тисяч військовослужбовців, йшли колони по 500 машин, ми не знали напевне, чи буде прорив кордону, чи наступатиме ворог.

Усі завдання, поставлені керівництвом, каже Василь Ґудзик, бійці «Збруча» виконали на сто відсотків, але, на жаль, усе це затьмарене трагедією, якої могло б і не бути. Мова йде про пожежу, яка забрала життя кількох військових з Тернопільської області. Винного знайшли і обіцяють покарати, але це не поверне людям втраченого життя і здоров’я.

Наразі чоловік планує відпочити, потішитися синочком Артемчиком, якому немає й двох років, а коли батька мобілізували, було лише вісім місяців. – Далі буде видно, – каже Василь, – можливо, як нам казали, через три місяці доведеться повертатися на фронт. Впевненості в тому, що буде мир в Україні, немає. Хлопці з передової, з якими днями спілкувався по телефону, кажуть, що обстрілів зараз значно менше, але це може бути затишшям перед великою бурею, як ми вже не раз це бачили в ході неоголошеної війни на Сході нашої країни. 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#Боєць #тернопільський батальйон “Збруч”
Оголошення
live comments feed...