В незалежній Україні зникне кіно?

"Країна стає незалежною, а кіно пропадає" - заявив відомий український актор театру і кіно Остап Ступка.
Українська школа кінематографу – це окреме, яскраве і неповторне явище світової культури. Імена Олександра Довженка, Івана Кавалерідзе, Сергія Параджанова, Леоніда Бикова, Івана Миколайчука знали, знають і знатимуть в усьому світі. Але вони – вже історія... А от сучасне українське кіно переживає не найкращі часи. Про те, чому все так, як виправити ситуацію і чи може Україна заявити про себе у світовому кінематографі, в ексклюзивному інтерв'ю ForUm'у розповів відомий український актор театру і кіно Остап Ступка.

- Остапе Богдановичу, зовсім недавно Україна святкувала День українського кіно. Скажіть, будь ласка, на Вашу думку, сьогодні це свято чи поминки?

- Поминки чи свято? Навіть не знаю… Скажу так: дуже хочеться вірити, що це все ж свято.

- Не мені Вам розповідати, у якому стані сьогодні сучасне українське кіно. Чому все так сумно?

- Розумієте, кіно потрібна підтримка, державна підтримка. На одних спонсорських грошах далеко не заїдеш. Щоб далеко не ходити, давайте подивимося, як йдуть справи у наших сусідів, у Російській Федерації. Там є державна програма, Фонд підтримки кінематографії РФ.

Я знаю, що і у нас почали приділяти увагу кінематографу на державному рівні: Кабінет Міністрів України виділив сім мільйонів гривень на створення і розповсюдження національних фільмів. Хтось казав, що буде більше – 150 млн, але і ці сім – уже щось. Принаймні, можна знімати. Так що надія є, і національне українське кіно буде.

- Ви згодні, що для більшості українців «кіно» – це «мильні опери», дешеві детективні серіали, екшени і блокбастери без сюжету і моралі?

- Можливо, для молодого покоління так воно і є. Але зрозумійте, що показують – те й дивляться. Насправді кіно – це дуже цікава субстанція. Для мене кіно завжди буде не «милом», а справді великим і глибоким мистецтвом. Кіно має бути різножанровим. І екшени, і комедії, і музичні, і романтичні фільми хороші по-своєму.

- Скажіть, на Ваш погляд, які вітчизняні фільми можна назвати національним надбанням? Роботи яких майстрів можуть скласти Золоту колекцію України?

- Таких багато. Зокрема, це картини періоду українського поетичного кіно. Чого тільки варті «Тіні забутих предків»! Роботи Юрія Іллєнка, Леоніда Осики, Івана Миколайчука – це історія кіно.

- А із сучасників можете когось назвати?

- Непросте питання. Те, що знімається сьогодні, важко назвати повноцінним українським кіно, оскільки все робиться у співпраці. Останнім часом це колективна продукція. Сподіваюся, що повернуться часи, коли кіностудія імені Довженка запрацює на повну потужність і стане видавати український якісний продукт. А мені на це ваше запитання доведеться відповідати довго і слідкувати, щоб не забути когось назвати. Я щиро на це сподіваюся. Зараз же не знаю, що відбувається. Парадокс – країна стає незалежною, а кіно зникає...

- Скажіть, якби з'явилася можливість, які із творів Ви б екранізували?

- Ой, Господи, стільки матеріалу! Він під ногами! Насамперед я б екранізував «Енеїду». Що ще? У мене є книга «Антологія українського жаху». У ній зібрані твори, починаючи від Миколи Гоголя і закінчуючи сучасними українськими письменниками. Трилери, жахи, фолк, відьми, чаклуни – це дуже цікаво. У нас же цей величезний пласт не зачіпають, а дійсно знімають якесь неякісне «мило». Прикро.

- Якщо таке кіно зняти, воно буде цікаве не тільки в Україні...

- Звичайно! Таке кіно було б затребуваним і в Україні, і далеко за її межами. Я більш ніж упевнений у цьому.

- Остапе Богдановичу, для Вас творчість – це і сім'я.

- Так. Династія.

- Ваш син Дмитро теж пішов у мистецтво. Як Ви ставитеся до вибору сина?

- Я не прихильник того, щоб говорити дітям, куди і чому їм потрібно йти. Вони самі повинні вибирати. Мій син вибрав свою професію. І я тут можу сказати тільки одне: дай Боже, удачі!

- А які вони, сучасні молоді актори?

- Зовсім інші.

- Кращі чи гірші представників старої школи?

- Сказати, що вони гірші – неправильно. Вони кардинально інші. Але чесно скажу, часом мені дещо у них не зовсім подобається.

- Що саме?

- Вони хочуть все і відразу. А так не буває. Потрібно працювати.

- Як казав класик, весь світ театр, а люди у ньому актори. Давайте уявімо, що наша країна – це великий театр «Україна». Як Ви оціните роботу наших «режисерів», «сценаристів», «акторів» і «глядачів»?

- Знаєте, тут, як і у будь-якому театрі, є хороші постановки, є – не дуже. Україна, як театр, різна і, напевно, тому дуже цікава. В Україні справді цікаво жити. У нас дуже різні люди, різноманітні «режисери» і «актори». І «глядач» на кожній «виставі» інший. Це потрібно розуміти і пам'ятати.

- Яке майбутнє у нашої держави? Трагікомедія?

- Не знаю навіть. Жанри переплітаються. Думаю, що майбутнє України – це позитивний жанр. Хитросплетіння підуть у минуле, і якщо говорити про Україну як про фільм, то в анонсі про її майбутнє напишуть: «Для сімейного перегляду». Дай Боже, все буде добре. Я щиро вірю у це.

Українська школа кінематографу – це окреме, яскраве і неповторне явище світової культури. Імена Олександра Довженка, Івана Кавалерідзе, Сергія Параджанова, Леоніда Бикова, Івана Миколайчука знали, знають і знатимуть в усьому світі. Але вони – вже історія... А от сучасне українське кіно переживає не найкращі часи. Про те, чому все так, як виправити ситуацію і чи може Україна заявити про себе у світовому кінематографі, в ексклюзивному інтерв'ю ForUm'у розповів відомий український актор театру і кіно Остап Ступка.

- Остапе Богдановичу, зовсім недавно Україна святкувала День українського кіно. Скажіть, будь ласка, на Вашу думку, сьогодні це свято чи поминки?

- Поминки чи свято? Навіть не знаю… Скажу так: дуже хочеться вірити, що це все ж свято.

- Не мені Вам розповідати, у якому стані сьогодні сучасне українське кіно. Чому все так сумно?

- Розумієте, кіно потрібна підтримка, державна підтримка. На одних спонсорських грошах далеко не заїдеш. Щоб далеко не ходити, давайте подивимося, як йдуть справи у наших сусідів, у Російській Федерації. Там є державна програма, Фонд підтримки кінематографії РФ.

Я знаю, що і у нас почали приділяти увагу кінематографу на державному рівні: Кабінет Міністрів України виділив сім мільйонів гривень на створення і розповсюдження національних фільмів. Хтось казав, що буде більше – 150 млн, але і ці сім – уже щось. Принаймні, можна знімати. Так що надія є, і національне українське кіно буде.

- Ви згодні, що для більшості українців «кіно» – це «мильні опери», дешеві детективні серіали, екшени і блокбастери без сюжету і моралі?

- Можливо, для молодого покоління так воно і є. Але зрозумійте, що показують – те й дивляться. Насправді кіно – це дуже цікава субстанція. Для мене кіно завжди буде не «милом», а справді великим і глибоким мистецтвом. Кіно має бути різножанровим. І екшени, і комедії, і музичні, і романтичні фільми хороші по-своєму.

- Скажіть, на Ваш погляд, які вітчизняні фільми можна назвати національним надбанням? Роботи яких майстрів можуть скласти Золоту колекцію України?

- Таких багато. Зокрема, це картини періоду українського поетичного кіно. Чого тільки варті «Тіні забутих предків»! Роботи Юрія Іллєнка, Леоніда Осики, Івана Миколайчука – це історія кіно.

- А із сучасників можете когось назвати?

- Непросте питання. Те, що знімається сьогодні, важко назвати повноцінним українським кіно, оскільки все робиться у співпраці. Останнім часом це колективна продукція. Сподіваюся, що повернуться часи, коли кіностудія імені Довженка запрацює на повну потужність і стане видавати український якісний продукт. А мені на це ваше запитання доведеться відповідати довго і слідкувати, щоб не забути когось назвати. Я щиро на це сподіваюся. Зараз же не знаю, що відбувається. Парадокс – країна стає незалежною, а кіно зникає...

- Скажіть, якби з'явилася можливість, які із творів Ви б екранізували?

- Ой, Господи, стільки матеріалу! Він під ногами! Насамперед я б екранізував «Енеїду». Що ще? У мене є книга «Антологія українського жаху». У ній зібрані твори, починаючи від Миколи Гоголя і закінчуючи сучасними українськими письменниками. Трилери, жахи, фолк, відьми, чаклуни – це дуже цікаво. У нас же цей величезний пласт не зачіпають, а дійсно знімають якесь неякісне «мило». Прикро.

- Якщо таке кіно зняти, воно буде цікаве не тільки в Україні...

- Звичайно! Таке кіно було б затребуваним і в Україні, і далеко за її межами. Я більш ніж упевнений у цьому.

- Остапе Богдановичу, для Вас творчість – це і сім'я.

- Так. Династія.

- Ваш син Дмитро теж пішов у мистецтво. Як Ви ставитеся до вибору сина?

- Я не прихильник того, щоб говорити дітям, куди і чому їм потрібно йти. Вони самі повинні вибирати. Мій син вибрав свою професію. І я тут можу сказати тільки одне: дай Боже, удачі!

- А які вони, сучасні молоді актори?

- Зовсім інші.

- Кращі чи гірші представників старої школи?

- Сказати, що вони гірші – неправильно. Вони кардинально інші. Але чесно скажу, часом мені дещо у них не зовсім подобається.

- Що саме?

- Вони хочуть все і відразу. А так не буває. Потрібно працювати.

- Як казав класик, весь світ театр, а люди у ньому актори. Давайте уявімо, що наша країна – це великий театр «Україна». Як Ви оціните роботу наших «режисерів», «сценаристів», «акторів» і «глядачів»?

- Знаєте, тут, як і у будь-якому театрі, є хороші постановки, є – не дуже. Україна, як театр, різна і, напевно, тому дуже цікава. В Україні справді цікаво жити. У нас дуже різні люди, різноманітні «режисери» і «актори». І «глядач» на кожній «виставі» інший. Це потрібно розуміти і пам'ятати.

- Яке майбутнє у нашої держави? Трагікомедія?

- Не знаю навіть. Жанри переплітаються. Думаю, що майбутнє України – це позитивний жанр. Хитросплетіння підуть у минуле, і якщо говорити про Україну як про фільм, то в анонсі про її майбутнє напишуть: «Для сімейного перегляду». Дай Боже, все буде добре. Я щиро вірю у це.

Gazeta.ua
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!