В незалежній Україні зникне кіно?

"Країна стає незалежною, а кіно пропадає" - заявив відомий український актор театру і кіно Остап Ступка.
Українська школа кінематографу – це окреме, яскраве і неповторне явище світової культури. Імена Олександра Довженка, Івана Кавалерідзе, Сергія Параджанова, Леоніда Бикова, Івана Миколайчука знали, знають і знатимуть в усьому світі. Але вони – вже історія... А от сучасне українське кіно переживає не найкращі часи. Про те, чому все так, як виправити ситуацію і чи може Україна заявити про себе у світовому кінематографі, в ексклюзивному інтерв'ю ForUm'у розповів відомий український актор театру і кіно Остап Ступка.

- Остапе Богдановичу, зовсім недавно Україна святкувала День українського кіно. Скажіть, будь ласка, на Вашу думку, сьогодні це свято чи поминки?

- Поминки чи свято? Навіть не знаю… Скажу так: дуже хочеться вірити, що це все ж свято.

- Не мені Вам розповідати, у якому стані сьогодні сучасне українське кіно. Чому все так сумно?

- Розумієте, кіно потрібна підтримка, державна підтримка. На одних спонсорських грошах далеко не заїдеш. Щоб далеко не ходити, давайте подивимося, як йдуть справи у наших сусідів, у Російській Федерації. Там є державна програма, Фонд підтримки кінематографії РФ.

Я знаю, що і у нас почали приділяти увагу кінематографу на державному рівні: Кабінет Міністрів України виділив сім мільйонів гривень на створення і розповсюдження національних фільмів. Хтось казав, що буде більше – 150 млн, але і ці сім – уже щось. Принаймні, можна знімати. Так що надія є, і національне українське кіно буде.

- Ви згодні, що для більшості українців «кіно» – це «мильні опери», дешеві детективні серіали, екшени і блокбастери без сюжету і моралі?

- Можливо, для молодого покоління так воно і є. Але зрозумійте, що показують – те й дивляться. Насправді кіно – це дуже цікава субстанція. Для мене кіно завжди буде не «милом», а справді великим і глибоким мистецтвом. Кіно має бути різножанровим. І екшени, і комедії, і музичні, і романтичні фільми хороші по-своєму.

- Скажіть, на Ваш погляд, які вітчизняні фільми можна назвати національним надбанням? Роботи яких майстрів можуть скласти Золоту колекцію України?

- Таких багато. Зокрема, це картини періоду українського поетичного кіно. Чого тільки варті «Тіні забутих предків»! Роботи Юрія Іллєнка, Леоніда Осики, Івана Миколайчука – це історія кіно.

- А із сучасників можете когось назвати?

- Непросте питання. Те, що знімається сьогодні, важко назвати повноцінним українським кіно, оскільки все робиться у співпраці. Останнім часом це колективна продукція. Сподіваюся, що повернуться часи, коли кіностудія імені Довженка запрацює на повну потужність і стане видавати український якісний продукт. А мені на це ваше запитання доведеться відповідати довго і слідкувати, щоб не забути когось назвати. Я щиро на це сподіваюся. Зараз же не знаю, що відбувається. Парадокс – країна стає незалежною, а кіно зникає...

- Скажіть, якби з'явилася можливість, які із творів Ви б екранізували?

- Ой, Господи, стільки матеріалу! Він під ногами! Насамперед я б екранізував «Енеїду». Що ще? У мене є книга «Антологія українського жаху». У ній зібрані твори, починаючи від Миколи Гоголя і закінчуючи сучасними українськими письменниками. Трилери, жахи, фолк, відьми, чаклуни – це дуже цікаво. У нас же цей величезний пласт не зачіпають, а дійсно знімають якесь неякісне «мило». Прикро.

- Якщо таке кіно зняти, воно буде цікаве не тільки в Україні...

- Звичайно! Таке кіно було б затребуваним і в Україні, і далеко за її межами. Я більш ніж упевнений у цьому.

- Остапе Богдановичу, для Вас творчість – це і сім'я.

- Так. Династія.

- Ваш син Дмитро теж пішов у мистецтво. Як Ви ставитеся до вибору сина?

- Я не прихильник того, щоб говорити дітям, куди і чому їм потрібно йти. Вони самі повинні вибирати. Мій син вибрав свою професію. І я тут можу сказати тільки одне: дай Боже, удачі!

- А які вони, сучасні молоді актори?

- Зовсім інші.

- Кращі чи гірші представників старої школи?

- Сказати, що вони гірші – неправильно. Вони кардинально інші. Але чесно скажу, часом мені дещо у них не зовсім подобається.

- Що саме?

- Вони хочуть все і відразу. А так не буває. Потрібно працювати.

- Як казав класик, весь світ театр, а люди у ньому актори. Давайте уявімо, що наша країна – це великий театр «Україна». Як Ви оціните роботу наших «режисерів», «сценаристів», «акторів» і «глядачів»?

- Знаєте, тут, як і у будь-якому театрі, є хороші постановки, є – не дуже. Україна, як театр, різна і, напевно, тому дуже цікава. В Україні справді цікаво жити. У нас дуже різні люди, різноманітні «режисери» і «актори». І «глядач» на кожній «виставі» інший. Це потрібно розуміти і пам'ятати.

- Яке майбутнє у нашої держави? Трагікомедія?

- Не знаю навіть. Жанри переплітаються. Думаю, що майбутнє України – це позитивний жанр. Хитросплетіння підуть у минуле, і якщо говорити про Україну як про фільм, то в анонсі про її майбутнє напишуть: «Для сімейного перегляду». Дай Боже, все буде добре. Я щиро вірю у це.

Українська школа кінематографу – це окреме, яскраве і неповторне явище світової культури. Імена Олександра Довженка, Івана Кавалерідзе, Сергія Параджанова, Леоніда Бикова, Івана Миколайчука знали, знають і знатимуть в усьому світі. Але вони – вже історія... А от сучасне українське кіно переживає не найкращі часи. Про те, чому все так, як виправити ситуацію і чи може Україна заявити про себе у світовому кінематографі, в ексклюзивному інтерв'ю ForUm'у розповів відомий український актор театру і кіно Остап Ступка.

- Остапе Богдановичу, зовсім недавно Україна святкувала День українського кіно. Скажіть, будь ласка, на Вашу думку, сьогодні це свято чи поминки?

- Поминки чи свято? Навіть не знаю… Скажу так: дуже хочеться вірити, що це все ж свято.

- Не мені Вам розповідати, у якому стані сьогодні сучасне українське кіно. Чому все так сумно?

- Розумієте, кіно потрібна підтримка, державна підтримка. На одних спонсорських грошах далеко не заїдеш. Щоб далеко не ходити, давайте подивимося, як йдуть справи у наших сусідів, у Російській Федерації. Там є державна програма, Фонд підтримки кінематографії РФ.

Я знаю, що і у нас почали приділяти увагу кінематографу на державному рівні: Кабінет Міністрів України виділив сім мільйонів гривень на створення і розповсюдження національних фільмів. Хтось казав, що буде більше – 150 млн, але і ці сім – уже щось. Принаймні, можна знімати. Так що надія є, і національне українське кіно буде.

- Ви згодні, що для більшості українців «кіно» – це «мильні опери», дешеві детективні серіали, екшени і блокбастери без сюжету і моралі?

- Можливо, для молодого покоління так воно і є. Але зрозумійте, що показують – те й дивляться. Насправді кіно – це дуже цікава субстанція. Для мене кіно завжди буде не «милом», а справді великим і глибоким мистецтвом. Кіно має бути різножанровим. І екшени, і комедії, і музичні, і романтичні фільми хороші по-своєму.

- Скажіть, на Ваш погляд, які вітчизняні фільми можна назвати національним надбанням? Роботи яких майстрів можуть скласти Золоту колекцію України?

- Таких багато. Зокрема, це картини періоду українського поетичного кіно. Чого тільки варті «Тіні забутих предків»! Роботи Юрія Іллєнка, Леоніда Осики, Івана Миколайчука – це історія кіно.

- А із сучасників можете когось назвати?

- Непросте питання. Те, що знімається сьогодні, важко назвати повноцінним українським кіно, оскільки все робиться у співпраці. Останнім часом це колективна продукція. Сподіваюся, що повернуться часи, коли кіностудія імені Довженка запрацює на повну потужність і стане видавати український якісний продукт. А мені на це ваше запитання доведеться відповідати довго і слідкувати, щоб не забути когось назвати. Я щиро на це сподіваюся. Зараз же не знаю, що відбувається. Парадокс – країна стає незалежною, а кіно зникає...

- Скажіть, якби з'явилася можливість, які із творів Ви б екранізували?

- Ой, Господи, стільки матеріалу! Він під ногами! Насамперед я б екранізував «Енеїду». Що ще? У мене є книга «Антологія українського жаху». У ній зібрані твори, починаючи від Миколи Гоголя і закінчуючи сучасними українськими письменниками. Трилери, жахи, фолк, відьми, чаклуни – це дуже цікаво. У нас же цей величезний пласт не зачіпають, а дійсно знімають якесь неякісне «мило». Прикро.

- Якщо таке кіно зняти, воно буде цікаве не тільки в Україні...

- Звичайно! Таке кіно було б затребуваним і в Україні, і далеко за її межами. Я більш ніж упевнений у цьому.

- Остапе Богдановичу, для Вас творчість – це і сім'я.

- Так. Династія.

- Ваш син Дмитро теж пішов у мистецтво. Як Ви ставитеся до вибору сина?

- Я не прихильник того, щоб говорити дітям, куди і чому їм потрібно йти. Вони самі повинні вибирати. Мій син вибрав свою професію. І я тут можу сказати тільки одне: дай Боже, удачі!

- А які вони, сучасні молоді актори?

- Зовсім інші.

- Кращі чи гірші представників старої школи?

- Сказати, що вони гірші – неправильно. Вони кардинально інші. Але чесно скажу, часом мені дещо у них не зовсім подобається.

- Що саме?

- Вони хочуть все і відразу. А так не буває. Потрібно працювати.

- Як казав класик, весь світ театр, а люди у ньому актори. Давайте уявімо, що наша країна – це великий театр «Україна». Як Ви оціните роботу наших «режисерів», «сценаристів», «акторів» і «глядачів»?

- Знаєте, тут, як і у будь-якому театрі, є хороші постановки, є – не дуже. Україна, як театр, різна і, напевно, тому дуже цікава. В Україні справді цікаво жити. У нас дуже різні люди, різноманітні «режисери» і «актори». І «глядач» на кожній «виставі» інший. Це потрібно розуміти і пам'ятати.

- Яке майбутнє у нашої держави? Трагікомедія?

- Не знаю навіть. Жанри переплітаються. Думаю, що майбутнє України – це позитивний жанр. Хитросплетіння підуть у минуле, і якщо говорити про Україну як про фільм, то в анонсі про її майбутнє напишуть: «Для сімейного перегляду». Дай Боже, все буде добре. Я щиро вірю у це.

Gazeta.ua
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!