«Кіборг» з Тернопільщини розповів, про бої в Донецькому аеропорту

- Хлопці, обережно, тримайтесь подалі від стін та перегородок, – стишеним голосом віддає накази командир.

- А навіщо? — чути у відповідь майже в суцільній темряві вщент розбитого терміналу Донецького аеропорту.

- А тому, що працюють ворожі снайпери, і то не рядові, а елітні. Вони стріляють у стіни, балки, перекриття й від них кулі йдуть рикошетом та попадають у нас.

Про бої у Донецькому аеропорту розповідав під час короткочасної відпустки у Теребовлі старший солдат (звання символічне, дається воїнам віком після 45 років) ПТКР-а (протитанкова керована ракета) 3-го батальйону 80-ї аеромобільної бригади, теребовлянець-кіборг 50-річний Андрій Коцур із цивільною професією — бурильник нафтогазових свердловин.

Йому в другій половині грудня 2014 року довелося два тижні захищати Донецький аеропорт, навіть Новий рік там зустрів. А до того з вересня 2014 року, коли пішов до армії, як і багато його земляків, він пройшов курс навчання на Яворівському полігоні, та так ні разу і не бував вдома. На полігоні, говорив Андрій, йому пощастило вправлятися з американською системою ПТКР (у той час там проходили міжнародні навчання військових 15 країн світу), схвалює сучасність та модернізацію, ефективність зброї і шкодує, що в нашій армії немає таких на озброєнні.

Перед аеропортом Андрію доводилося воювати під Костянтинівкою, Дружківкою, інших місцях передової. Старший навідник роти вогневої підтримки (РВП) говорить, що з їх батальйону в терміналі тоді воювали близько 80 чоловік з різних рот. І воювали, виходить, добре, бо до заміни з його роти був лише один загиблий і один поранений. В інших підрозділах ця статистика була менш втішною.

«Коли ми змінювали на об’єкті попередніх бійців, — розповідає Андрій, — довелося принизливо проходити через сепаратистський контроль, де перевіряли й контролювали нашу зброю, боєприпаси кожного бійця, наприклад, дозволялося брати лише один повний ріжок з кулями від АК. Все ж стрілецька зброя була, було й чим лупити з неї по ворогах. На відміну від сепаратистсько-російських нападників, які обстрілювали аеропорт зі всіх видів зброї – артилерії, мінометів, «градів», танків (останні деколи підходили на дуже близькі відстані), наші бійці мали в своєму розпорядженні ККМ-7,62 (кулемет Калашникова модернізований), ДШК (станковий кулемет Дегтярьова-Шпагіна), АК, а також міномет, на всяк випадок, для прикриття відходу бійців.

Фактично на той час всі будівлі були вже зруйновані й захищати не було що, але ми стояли. Харчі, воду ми везли із собою на два тижні. Наш підрозділ змінено було вчасно, тому проблем у цьому плані не було. А от іншим бійцям у різні часи оборони терміналу доводилося деколи й голодувати, бути без води через невчасну ротацію. Більшість боїв, перестрілок відбувалась на відстані 500-1000 м.

Десь за 600 м від терміналу височіла вежа, ось якраз на ній у «секретках» сиділи наші коректувальники. Це їх найбільша заслуга, що тоді ми так довго втримували термінал. Вони вчасно, чітко і точно передавали по раціях із хвильовими шифр-кодами, які вороги не могли прослуховувати, координати скупчення сил сепаратистів, їх техніки, і ми тоді лупили».

Солдат розповідав, що в аеропорту тоді було 8 наших блокпостів, їх бійці відпочивали, спали у самотужки облаштованих буржуйками кубриках, інших приміщеннях, штабі, що ще були на першому поверсі. Казав також, що стінки тих приміщень осколки й кулі прошивали наскрізь. Та сьомий блокпост мав свій окремий намет, там далеко не кожен зміг би витримати 14 діб у холоді.

Андрій – проста й відверта людина, він хоч і невисокого зросту, проте міцний, кремезний, дужий чоловік. На запитання: «Чи бували такі моменти у твоєму бойовому житті, коли залишався сам, коли було боязко?» ось як відповів: «Не було такого, завжди хтось з бойових товаришів страхував на всяк випадок. А навіть якби так і було, самотність не страшна, страшно, коли ти сам перед собою нуль. Не бояться лише дурні й хворі люди. Коли ти народився чоловіком, то доведи це своїм розумом, силою волі і мужністю. А шлях до мужності якраз і лежить через любов до України, захист своєї Вітчизни будь-яким способом, навіть якщо ти сам. Ми, всі солдати української армії, як і всі українці, кожного дня звертаємося в молитвах до Бога, просимо захисту і миру для себе, своїх близьких, України. Проте слід кожному пам’ятати таке: скільки ти просиш чогось у Бога, стільки ж маєш і віддати».

«Завдяки переважно волонтерам, — розповідав Андрій, — наш підрозділ був забезпечений тепловізорами, приладами нічного бачення, оптичними прицілами. Все ж «рашисти» поки що у військовій сфері більш «просунуті», ніж ми, в тому числі і в засобах особистого захисту. Наприклад, там, у терміналі, ми зіткнулися з однією такою таємною новинкою ворогів, якщо не брати до уваги травлю невідомим газом, від якого сильно кашляли, аж нутро вивертало. В повній темряві вони в тепловізори бачили нас, а ми, знаючи їхню явну присутність там чи там, — ні. Все згодом вияснилося: на їхніх розвідниках були спецкостюми, які не пропускають тепло людського організму на зовні, ми їх охрестили «космонавтами». Отакі «космонавти» були найбільш небезпечними. Термінал аеропорту мав багато ярусів, у тому числі й підземних, наприклад, вентиляційні, каналізаційні, інші. От ними ходили як ми, так і вороги. Так що інколи й так бувало – ми на одному ярусі, а вони знизу чи зверху. Коли ж вистежували один одного, отоді був запеклий бій».

Після Донецького аеропорту солдат служив під Дебальцевим. На запитання: «Як ти особисто відносишся до Путіна?» він сказав: «Сьогодні наука дає можливість розрахувати орбіту невідомої планети, але химерні процеси в хворому мозку – ні. А якщо сказати по-простому, то я б його власноруч роздер на шматки!».

У кінці Андрій звернувся до всіх українців: «Господь не посилає нам випробовувань, які б ми не могли витримати. Ось від тієї витримки і залежить доля кожного з нас, всієї України. Вірте в це, шановні браття й сестри, тримайтесь! Ми вас всіх любимо безмежно й захистимо за будь-яких обставин!».

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!