Збаразькі волонтери повернулися з передової та почали підготовку до нової поїздки на фронт.

Незламний дух бійців і водночас складні, а подекуди нелюдські, умови у яких вони несуть службу на передовій – це те, що найбільше вразило волонтерів районного штабу національного спротиву, які днями повернулися з чергової поїздки в зону проведення АТО – з Луганщини. Для Володимира Голоднюка це було третє відрядження, а для водіїв-волонтерів Юрія Десятника та Валерія Безганса – друге.

До поїздки у штабі готувалися ретельно: обдзвонили усіх збаражчан, які зараз на передовій, зібрали замовлення від кожного бійця, розробили маршрут, завантажили усі необхідні речі і вирушили в дорогу. Проїхали понад 30 блокпостів, чимало з яких у «гарячих точках», пише Народне слово.

У прифронтову зону у Луганській області, де зараз служать наші земляки, волонтери відвезли два тепловізори, сім біноклів, шість радіостанцій, тактичні ножі, ємності на воду, продукти харчування, цигарки, медикаменти, засоби гігієни, «кікімори», маскувальні сітки, гумові чоботи, дощовики, двісті мішків для брустверів, 15 багрів (кішок) для розмінувань, ліхтарики, дитячі листи і малюнки, прапори та багато інших дрібниць на замовлення воїнів. Загалом волонтерська допомога у грошовому еквіваленті становила близько 20 тисяч доларів.

Тепловізорів дочекалися Володимир Танцівний – гранатометник 24-ї бригади, яка стоїть на 29-му блокпості та боєць гранатометного взводу 1-го батальйону 24-ї бригади Руслан Товарницький. До речі, Русланові пощастило вручити прилад в Лисичанську. Збаражани застали його там випадково. Боєць не стримував сліз радості, адже на тепловізор чекав пів року. Тож був щасливий, що нарешті бійці його підрозділу не будуть воювати на осліп.

На блокпост до Володимира Танцівного волонтерів та передачі  доставив Сергій Маслюк – завіз  УАЗом, який доправили йому зі Збаража минулого разу. І тепер підрозділ Сергія  не залишився без корисних подарунків  – бійці отримали радіостанції, тактичні ножі, продукти, маскувальні сітки, “кікімори”.

Далі були Сєверодонецьк, де служить збаражанин Олег Талабан, Новоайдар, де дислокується зведений міліцейський батальйон і, зокрем,а зараз тут несе службу заступник начальника Збаразького РВ УМВС Андрій Заєць. Побували волонтери у нещасливому місті Щастя, інфраструктура якого зруйнована майже повністю. Тут несе службу наш земляк, медик Анатолій В’юн. Бійці, мов зіницю ока, охороняють ТЕС. Дорогою у Щастя збаражан супроводжували бійці “Айдару” – підрозділу, у якому служать наші земляки Сергій Ткач та Ігор Берник.

У Станиці Луганській, яка стала кінцевою зупинкою волонтерів штабу, земляків зустрічав прикордонник Михайло Комарницький. Тут бійці охороняють міст, який, до слова, сепаратисти самопроголошеної ЛНР зі свого боку уже почали ремонтувати. За словами Володимира Голоднюка, на жаль, сюди нога волонтера ступає рідко, бо  це гаряча точка і є реальна загроза для життя. Вороги стріляють, не розбираючись військові це чи цивільні. Коли наші земляки прямували у Станицю Луганську, то на спідометрі їхнього автомобіля було 175 км за годину.

Тож збаражан бійці тут зустрічали особливо радо і тепло. –Прикро вразило, що луганські правоохоронці і бійці внутрішніх військ тут, по суті, полишені, – каже Володимир Голоднюк, – бійці кажуть: «Вы своих греете, а наши уже и не наши и помочь некому!» Тому наступного разу формуватимемо допомогу так, щоб і таким бійцям, щось перепало, адже вони всі наші і всім їм потрібна допомога. Всі вони виконують одне завдання – захищають Україну.

Волонтери-водії Валерій Безганс та Юрій Десятник також повернулися із поїздки з неоднозначними емоціями – з одного боку їх вразив героїзм і стійкість наших бійців, а з іншого жахливі умови у яких вони знаходяться. Кажуть, що розповісти можна багато, але більшість з цього не для газетних шпальт. – Треба все побачити на власні очі і почути на власні вуха, – каже Юрій. – Розповідати можна багато, але напевно не все потрібно, бо ворог не спить. Однозначно те, що ми як волонтери маємо над чим задуматися і повинні продовжувати допомагати українським солдатам, незважаючи на те чи вони луганські, чи наші збаразькі. Разом з тим, що попри нелегкі будні і важкий побут у бійців бойовий дух. Цим не можливо не захоплюватися.

Висновки, зроблені із поїздки в зону АТО: на передньому краї фронту – продуктів не потрібно. Потрібні передусім форма і взуття, ємності для питної води, тепловізори(на один у штабі уже отримали замовлення), біноклі, тактичні ножі, маскувальні сітки та «кікімори», за які бійці особливо дякували, а львівські зенітники навіть випросили у Сергія Маслюка одну таку сітку з двох, які їм доправили зі Збаража.

- Кожна поїздка – розвідка, яка допомагає нам у логістиці, – підсумовує Володимир Голоднюк. – Тепер плануємо відрядження на Донеччину. Думаю на підготовку піде тижнів три.

Варто зазначити, що штаб поповнився новими експонатами для майбутнього музею про війну на Сході України – «градом» з 29-го блокпоста та його смертоносними осколками, різноманітними набоями, гільзою від рапіри, яку називають «смерть танка», ручними гранатометами різних видів, ящиками з-під гранат, снарядів, всілякими підсумками, протитанковою міною і, звісно шевронами, бійців тих підрозділів, де цього разу побували волонтери.

- Експонатів назбиралося на маленький музей, – каже Володимир Голоднюк, – тож у штаб можна приходити на екскурсію.

До речі , днями у лави волонтерів штабу влився важкопоранений під Дебальцево боєць Сергій Лучкін, про якого ми писали. Він вестиме соціальний напрямок роботи. А також після уроків сюди забігає маленька помічниця Настя Михальська – племінниця загиблого бійця Тараса Михальського. Для неї теж є свій фронт роботи, до якого вона ставиться з дорослою відповідальністю.

Володимир Голоднюк дякує всім, хто відгукнувся на прохання штабу і допоміг зібрати усе необхідне для поїздки в зону АТО. Зокрема, громаді села Кретівці за випічку, підприємцю Сергію Совику за цигарки, підприємцю Богдану Юзьваку за медикаменти, підприємцю Ігорю Ломазі за ємності для води, ГО “Наша громадська справа” за «сухі борщі», громаді села Киданці, підприємцю Ігорю Шумайку за цигарки, обласному штабу Самооборони Майдану Тернопільщини за “кікімори”, цигарки та пасочки, учням шкіл сіл Решнівка та Максимівка за і кошти на солярку,

пекарні “Ласунка” м. Збаража за коровай, громаді села Бодаки за 20 літрів солярки, печиво та продукти харчування.

0352.ua

«Вороги стріляють, не розбираючись військові це чи цивільні» – тернопільські волонтери про зону АТО

Збаразькі волонтери повернулися з передової та почали підготовку до нової поїздки на фронт.

Незламний дух бійців і водночас складні, а подекуди нелюдські, умови у яких вони несуть службу на передовій – це те, що найбільше вразило волонтерів районного штабу національного спротиву, які днями повернулися з чергової поїздки в зону проведення АТО – з Луганщини. Для Володимира Голоднюка це було третє відрядження, а для водіїв-волонтерів Юрія Десятника та Валерія Безганса – друге.

До поїздки у штабі готувалися ретельно: обдзвонили усіх збаражчан, які зараз на передовій, зібрали замовлення від кожного бійця, розробили маршрут, завантажили усі необхідні речі і вирушили в дорогу. Проїхали понад 30 блокпостів, чимало з яких у «гарячих точках», пише Народне слово.

У прифронтову зону у Луганській області, де зараз служать наші земляки, волонтери відвезли два тепловізори, сім біноклів, шість радіостанцій, тактичні ножі, ємності на воду, продукти харчування, цигарки, медикаменти, засоби гігієни, «кікімори», маскувальні сітки, гумові чоботи, дощовики, двісті мішків для брустверів, 15 багрів (кішок) для розмінувань, ліхтарики, дитячі листи і малюнки, прапори та багато інших дрібниць на замовлення воїнів. Загалом волонтерська допомога у грошовому еквіваленті становила близько 20 тисяч доларів.

Тепловізорів дочекалися Володимир Танцівний – гранатометник 24-ї бригади, яка стоїть на 29-му блокпості та боєць гранатометного взводу 1-го батальйону 24-ї бригади Руслан Товарницький. До речі, Русланові пощастило вручити прилад в Лисичанську. Збаражани застали його там випадково. Боєць не стримував сліз радості, адже на тепловізор чекав пів року. Тож був щасливий, що нарешті бійці його підрозділу не будуть воювати на осліп.

На блокпост до Володимира Танцівного волонтерів та передачі  доставив Сергій Маслюк – завіз  УАЗом, який доправили йому зі Збаража минулого разу. І тепер підрозділ Сергія  не залишився без корисних подарунків  – бійці отримали радіостанції, тактичні ножі, продукти, маскувальні сітки, “кікімори”.

Далі були Сєверодонецьк, де служить збаражанин Олег Талабан, Новоайдар, де дислокується зведений міліцейський батальйон і, зокрем,а зараз тут несе службу заступник начальника Збаразького РВ УМВС Андрій Заєць. Побували волонтери у нещасливому місті Щастя, інфраструктура якого зруйнована майже повністю. Тут несе службу наш земляк, медик Анатолій В’юн. Бійці, мов зіницю ока, охороняють ТЕС. Дорогою у Щастя збаражан супроводжували бійці “Айдару” – підрозділу, у якому служать наші земляки Сергій Ткач та Ігор Берник.

У Станиці Луганській, яка стала кінцевою зупинкою волонтерів штабу, земляків зустрічав прикордонник Михайло Комарницький. Тут бійці охороняють міст, який, до слова, сепаратисти самопроголошеної ЛНР зі свого боку уже почали ремонтувати. За словами Володимира Голоднюка, на жаль, сюди нога волонтера ступає рідко, бо  це гаряча точка і є реальна загроза для життя. Вороги стріляють, не розбираючись військові це чи цивільні. Коли наші земляки прямували у Станицю Луганську, то на спідометрі їхнього автомобіля було 175 км за годину.

Тож збаражан бійці тут зустрічали особливо радо і тепло. –Прикро вразило, що луганські правоохоронці і бійці внутрішніх військ тут, по суті, полишені, – каже Володимир Голоднюк, – бійці кажуть: «Вы своих греете, а наши уже и не наши и помочь некому!» Тому наступного разу формуватимемо допомогу так, щоб і таким бійцям, щось перепало, адже вони всі наші і всім їм потрібна допомога. Всі вони виконують одне завдання – захищають Україну.

Волонтери-водії Валерій Безганс та Юрій Десятник також повернулися із поїздки з неоднозначними емоціями – з одного боку їх вразив героїзм і стійкість наших бійців, а з іншого жахливі умови у яких вони знаходяться. Кажуть, що розповісти можна багато, але більшість з цього не для газетних шпальт. – Треба все побачити на власні очі і почути на власні вуха, – каже Юрій. – Розповідати можна багато, але напевно не все потрібно, бо ворог не спить. Однозначно те, що ми як волонтери маємо над чим задуматися і повинні продовжувати допомагати українським солдатам, незважаючи на те чи вони луганські, чи наші збаразькі. Разом з тим, що попри нелегкі будні і важкий побут у бійців бойовий дух. Цим не можливо не захоплюватися.

Висновки, зроблені із поїздки в зону АТО: на передньому краї фронту – продуктів не потрібно. Потрібні передусім форма і взуття, ємності для питної води, тепловізори(на один у штабі уже отримали замовлення), біноклі, тактичні ножі, маскувальні сітки та «кікімори», за які бійці особливо дякували, а львівські зенітники навіть випросили у Сергія Маслюка одну таку сітку з двох, які їм доправили зі Збаража.

- Кожна поїздка – розвідка, яка допомагає нам у логістиці, – підсумовує Володимир Голоднюк. – Тепер плануємо відрядження на Донеччину. Думаю на підготовку піде тижнів три.

Варто зазначити, що штаб поповнився новими експонатами для майбутнього музею про війну на Сході України – «градом» з 29-го блокпоста та його смертоносними осколками, різноманітними набоями, гільзою від рапіри, яку називають «смерть танка», ручними гранатометами різних видів, ящиками з-під гранат, снарядів, всілякими підсумками, протитанковою міною і, звісно шевронами, бійців тих підрозділів, де цього разу побували волонтери.

- Експонатів назбиралося на маленький музей, – каже Володимир Голоднюк, – тож у штаб можна приходити на екскурсію.

До речі , днями у лави волонтерів штабу влився важкопоранений під Дебальцево боєць Сергій Лучкін, про якого ми писали. Він вестиме соціальний напрямок роботи. А також після уроків сюди забігає маленька помічниця Настя Михальська – племінниця загиблого бійця Тараса Михальського. Для неї теж є свій фронт роботи, до якого вона ставиться з дорослою відповідальністю.

Володимир Голоднюк дякує всім, хто відгукнувся на прохання штабу і допоміг зібрати усе необхідне для поїздки в зону АТО. Зокрема, громаді села Кретівці за випічку, підприємцю Сергію Совику за цигарки, підприємцю Богдану Юзьваку за медикаменти, підприємцю Ігорю Ломазі за ємності для води, ГО “Наша громадська справа” за «сухі борщі», громаді села Киданці, підприємцю Ігорю Шумайку за цигарки, обласному штабу Самооборони Майдану Тернопільщини за “кікімори”, цигарки та пасочки, учням шкіл сіл Решнівка та Максимівка за і кошти на солярку,

пекарні “Ласунка” м. Збаража за коровай, громаді села Бодаки за 20 літрів солярки, печиво та продукти харчування.

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Основний принцип - «відвідувай - відписувай ». Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!