Житель села Бутин, а на нині боєць 17-го батальйону «Кіровоград», 40-річний Віктор Казновецький, не маючи за плечима служби в армії, повістки не чекав, а добровільно пішов у військкомат. Він вважає, що захист Вітчизни, рідної земля – святий обов’язок кожного мужчини.

Чоловіка мобілізували та відправили на полігон у Рівне. Нині боєць у відпустці після понад чотирьох десятків днів, проведених у зоні АТО на Донбасі. Бойові завдання виконував поблизу Горлівки на 1-му блокпосту, який, незважаючи на оголошене перемир’я, ворог дуже часто обстрілює і не лише зі стрілецької зброї, а й крупнокаліберної, мінометів та зенітних установок.

Віктор Казновецький розповів, що вперше автомат у руки взяв на полігоні в Рівному, навчився його розбирати, «познайомився» також з іншими видами зброї, пише Народне слово

Чоловікові, у грудях якого б’ється серце романтика, на війні допомагає і гріє думка про те, що вдома на нього чекає кохана людина з якою мріє побратися, народити дітей. – Найголовніше для бійця знати, що вдома на нього чекають – батьки, діти, дружини, кохані жінки, родичі – наголошує Віктор, – а ще допомагає обіцянка повернутися додому живим і неушкодженим. Я намагаюся завжди, бодай у смс-повідомлені, написати коханій, що зі мною все добре. Приємно отримувати від неї звісточки, поговорити по телефону, коли випадає така можливість. Крім цього, я вірю, що зі мною Бог, а тому нічого поганого не трапиться. Ніколи не знімаю хрестик, завжди ношу обереги, іконку у бронежилеті. Почався бій – перехрестився, промовив «Господи, допоможи, Господи прости!» і вперед.

А ще чоловік розповів, що на блокпосту знайшов молитовник «Духовний бронежилет воїна». Слова, написані у ньому, кріплять дух і зміцнюють віру бійця в те, що все буде добре. – Там навіть написано, – каже Віктор, – що вбити ворога – не гріх, що прокльони матерів ворога не мають сили. Є тут окремі молитви для солдатів, для офіцерів. Я часто перечитую молитовник і це мені допомагає, додає сил.

Із захопленням чоловік розповідає про волонтерів з Дзержинська, які забезпечують «укропів» всім необхідним. Буває, що на блокпост вони привозять навіть смажену рибу та готовий борщ. Військові їздять митися у лазню в Дзержинськ, яку облаштувала у себе в будинку волонтерка, багатодітна мати, американка з Лос-Анджелеса пані Тереза. Жінка за словами Віктора, приїхала в Україну, щоб усиновити шосту дитину і залишилася тут жити, бо наша країна їй дуже подобається. Важливо, що до всиновлення в Україні окрім трьох рідних дітей, Тереза уже виховувала двох прийомних малюків.

За словами Віктора Казновецького, на потяг до Тернополя на вокзал у Дзержинську його теж відвіз місцевий волонтер та пообіцяв зустріти, коли той повертатиметься назад після відпустки.

Також чоловік розповів, що на війні усі бійці стають братами. – Я готовий закрити собою побратима у разі чого, підставити плече, – каже Віктор, – і так само готові вчинити всі, з ким доводиться служити біля Горлівки.

У період затишшя Віктор Казновецький пише вірші та після демобілізації з армії мріє видати невелику збірку своїх поезій. Наразі у його творчому доробку два вірші, які написав на передовій.

0352.ua

Вперше автомат у руки взяв на полігоні – історія тернопільського добровольця

Житель села Бутин, а на нині боєць 17-го батальйону «Кіровоград», 40-річний Віктор Казновецький, не маючи за плечима служби в армії, повістки не чекав, а добровільно пішов у військкомат. Він вважає, що захист Вітчизни, рідної земля – святий обов’язок кожного мужчини.

Чоловіка мобілізували та відправили на полігон у Рівне. Нині боєць у відпустці після понад чотирьох десятків днів, проведених у зоні АТО на Донбасі. Бойові завдання виконував поблизу Горлівки на 1-му блокпосту, який, незважаючи на оголошене перемир’я, ворог дуже часто обстрілює і не лише зі стрілецької зброї, а й крупнокаліберної, мінометів та зенітних установок.

Віктор Казновецький розповів, що вперше автомат у руки взяв на полігоні в Рівному, навчився його розбирати, «познайомився» також з іншими видами зброї, пише Народне слово

Чоловікові, у грудях якого б’ється серце романтика, на війні допомагає і гріє думка про те, що вдома на нього чекає кохана людина з якою мріє побратися, народити дітей. – Найголовніше для бійця знати, що вдома на нього чекають – батьки, діти, дружини, кохані жінки, родичі – наголошує Віктор, – а ще допомагає обіцянка повернутися додому живим і неушкодженим. Я намагаюся завжди, бодай у смс-повідомлені, написати коханій, що зі мною все добре. Приємно отримувати від неї звісточки, поговорити по телефону, коли випадає така можливість. Крім цього, я вірю, що зі мною Бог, а тому нічого поганого не трапиться. Ніколи не знімаю хрестик, завжди ношу обереги, іконку у бронежилеті. Почався бій – перехрестився, промовив «Господи, допоможи, Господи прости!» і вперед.

А ще чоловік розповів, що на блокпосту знайшов молитовник «Духовний бронежилет воїна». Слова, написані у ньому, кріплять дух і зміцнюють віру бійця в те, що все буде добре. – Там навіть написано, – каже Віктор, – що вбити ворога – не гріх, що прокльони матерів ворога не мають сили. Є тут окремі молитви для солдатів, для офіцерів. Я часто перечитую молитовник і це мені допомагає, додає сил.

Із захопленням чоловік розповідає про волонтерів з Дзержинська, які забезпечують «укропів» всім необхідним. Буває, що на блокпост вони привозять навіть смажену рибу та готовий борщ. Військові їздять митися у лазню в Дзержинськ, яку облаштувала у себе в будинку волонтерка, багатодітна мати, американка з Лос-Анджелеса пані Тереза. Жінка за словами Віктора, приїхала в Україну, щоб усиновити шосту дитину і залишилася тут жити, бо наша країна їй дуже подобається. Важливо, що до всиновлення в Україні окрім трьох рідних дітей, Тереза уже виховувала двох прийомних малюків.

За словами Віктора Казновецького, на потяг до Тернополя на вокзал у Дзержинську його теж відвіз місцевий волонтер та пообіцяв зустріти, коли той повертатиметься назад після відпустки.

Також чоловік розповів, що на війні усі бійці стають братами. – Я готовий закрити собою побратима у разі чого, підставити плече, – каже Віктор, – і так само готові вчинити всі, з ким доводиться служити біля Горлівки.

У період затишшя Віктор Казновецький пише вірші та після демобілізації з армії мріє видати невелику збірку своїх поезій. Наразі у його творчому доробку два вірші, які написав на передовій.

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Основний принцип - «відвідувай - відписувай ». Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!