0352.ua

Боєць з Тернопільщини після Дебальцевського котла: «Мене просто тягне туди, до побратимів…»

Так каже 42-річний теребовлянець, бувалий боєць АТО, капітан запасу Сергій Вознюк, якого після контузії ІІ-го ступеня, отриманої під час виходу із Дебальцевського котла, комісували. Тяжко йому без бійців свого підрозділу, всі постійно стоять перед очима: і живі, і мертві, і скалічені війною…

Російські козаки претендують на частину України

У 1994 році Сергій закінчив Одеський інститут сухопутних військ і в подальшому служив командиром взводу, роти, начальником штабу батальйону в той час 128-ї окремої гвардійської гірсько-піхотної дивізії. В 2002 році, у зв’язку з масштабним скороченням армії, пішов у відставку. Після війська працював 10 років на підприємстві «Теребовлягаз», згодом подався на заробітки в Прибалтику. Аж тут розпочався Майдан, повернувся додому і відразу туди – виборювати правду й честь людську, пише "Номер один".

– Коли розпочалася війна, - каже Сергій Вознюк, - я півроку не міг збагнути, чому так є. Наші війська тоді наступали, звільняли… Коли дізнався, що в Луганському аеропорту загинули двоє моїх колишніх командирів взводів, з яким ми разом служили на Закарпатті, я страшно переживав, навіть плакав. Нарешті збагнув: я там повинен бути будь-що. І в серпні 2014 року під час ІІІ-ої хвилі мобілізації пішов добровільно до райвійськкомату.

Далі Сергій пройшов навчання на Закарпатському полігоні біля Ужгорода і 3 вересня – зона АТО: Слов’янськ, Попасна, Мирна Долина під Лисичанськом, Тошківка, Дебальцеве і Троїцьке. Під Дебальцеве, розповідає капітан, вони прийшли, коли вже був котел. Пізніше командира Сергієвої128-ї гірсько-піхотної бригади, полковника Сергія Шептало, було нагороджено «Героєм України» за вдалий вихід із котла, збережений особовий склад та техніку.

– Що б не повідомляли у той час усі наші ЗМІ, - розповідає Сергій, - про плановий відхід, його як такого не було. Якби не особисте рішення нашого комбрига, напевно, всю бригаду би побили. У той час наша бригада займала простір від Дебальцевого до Попасної і в найбільш критичний момент комбриг віддав на свій страх і ризик наказ про відхід. Пам’ятаю, що найважчим був останній тиждень перед відходом. Тоді з ворожого боку прилітала і вибухала різна непотріб смертоносна. А наказ зверху - спостерігати і не відповідати, але ми по можливості таки давали відсіч сепаратистам. Навпроти нас, у с. Калинівка, стояли ворожі «казаки», а ми у с. Троїцьке.

Через три дні після перших Мінських угод до українців на перемовини прийшов козачий отаман.

– Ми з ним зустрілися на нейтральній території, – пригадує Сергій Вознюк. –Дивним було те, що його зовнішній вигляд точно був таким, як показують у кінофільмах, - яскравий, мов папуга. Ось яка розмова відбулася між нами: Отаман: – «Не стріляйте по нас». – Я йому: «Та ви ж перші лупите, а ми лише у відповідь. І ще, а чому то ви поховалися серед будівель мирних жителів? Ми ось стоїмо поза селом. Через нашу позицію проходила дорога між селами і люди їздили туди-сюди так, що і без розвідки ми і вони знали все одне про одного». Далі я йому нагадав про порядність і офіцерську честь, адже він був підполковником і навіть служив в українській армії десь під Одесою, це за його словами. Але він сказав наступне: «Чому ви сюди прийшли?» – Я йому: «Як чому? Це ж наші, українські землі». – А він: «Ні, не ваші, а наші». – Далі він пояснював, що їм, місцевим козакам, байдуже до ДНР і ЛНР, до Росії, вони вважають, що то їх земля і хочуть самі на ній правити, зробити свою державу. Це приблизно район Попасна – Лисичанськ – Сєверодонецьк – Краматорськ – Артемівськ. Я його й питаю: А яким чином і завдяки чому ви будете жити у своїй державі? Добре, залишилося ще на цій території декілька металургійних заводів, нафтопереробна база, а шахт жодної. Чи, може, підете у рабство до Ахметова? Он його діти за кордоном вчаться, а твоя дочка закінчить школу (бо цей козак показував мені навіть своє сімейне фото та розповідав про дочку) ніким не признаної держави і куди піде?» - На це козак нічого не зміг відповісти. Дивно було, що він та йому подібні - дорослі люди, а розуму не мають, не розрізняють, що добре, а що погано, от тому їх і всі дурять. Ще козак в кінці казав таке: «Давайте хоч 10 діб не будемо стріляти?» – Я йому: «Та ми ж стріляємо лише у відповідь вам, ми вже про це говорили. Краще б ти, козаче, свій підрозділ вивів із села задля безпеки мирних людей. Та не було більше з ним про що говорити, так і розійшлися.

Догана за врятовані життя

А ще капітан розповів одну військову бувальщину, як він виходив із котла й отримав контузію. Підрозділ Сергія був у секторі «С», сам він командир 1-го взводу, в підпорядкуванні мав 30 вояків. У той час сепаратисти стояли десь за 2,5 км. Їх видно було через бінокль і танкові дальноміри. Сепаратисти стали розвертати свій мінометний розрахунок і за деякий час почали стріляти по 2-му взводу. Сергію важко було спокійно спостерігати таку картину, коли гинуть солдати, а ворогові не відповідають. Тож він звернувся до танкістів, але у них командування було своє. Танкісти відмовилися, хоч як Сергій не доводив, що ворогів можна знищити одним залпом. Тоді Сергій пішов на хитрість і своєму командиру по радіостанції повідомив, що це стріляють по його взводу. Той відразу віддав наказ «Вогонь!», завдяки чому і було знищено ворожих мінометників. Та через 4-5 діб начальник штабу батальйону повідомляє, що до Сергія їде контррозвідка розбиратися з тим інцидентом. Вони дорікали капітану, що він не виконує наказу Головнокомандуючого згідно з Мінськими домовленостями і т.п. У результаті Сергій писав пояснення й отримав догану. Але в душі воїн себе тішив тим,  скільки ж солдатів він врятував того разу.

При виході із Дебальцевського котла вся бригада пішла, а батальйон Сергія залишився для прикриття її відходу. Та згодом, за словами капітана, про них усі забули і перед ними постало завдання вибиратися самим. Це при тому, що всі поля навколо були заміновані, зв’язку не було, координація дій відсутня, а бригада вже в Артемівську. Тож батальйон виходив самотужки, йшли вдень і вночі. Несправну техніку підірвали (було 10 «бешок», так називає Сергій БМП-2, з яких три робочі), подалися на трьох машинах у три різні напрямки: на Попасну, на Лисичанськ і на Артемівськ. Прикомандировані танкісти також пішли скоріше. Проте один їхній танк згорів від прямого попадання. Сергій каже, що дірка в 32,5 мм у лобовій броні була, ніби хто автогеном пропалив, така броня з акумулятивним захистом витримує легко 122 мм калібри, а тут… Від водія-механіка не залишилося навіть кісточок, весь екіпаж загинув миттєво.

Не може воїн не згадати із вдячністю і роботу волонтерів - як місцевих, так і земляків, які утримували й утримують всю українську армію. Найбільше він запам’ятав теребовлянця Михайла Самця і тернополянина Антона Думського.

На закінчення з неохотою та скупо Сергій поділився про те, як отримав контузію: «Коли навколо постійно гуркоче, свистить, шипить і підривається, звикаєш до того і тишина здається дивною. Перед тим, як снаряд розривається, він летить і свистить, отож є 3-4 секунди, щоб сховатися. Того разу я пішов заводити генератор у бліндаж. А тут ворожий обстріл, свистить-гуде у повітрі. Я сховався, гупнуло метрів за 10-ть. Піднявся, знову свистить, бігом до бліндажу, де там, не встиг. Друга міна вибухнула майже поруч, оглух, носом пішла кров… А далі -лікування в Артемівську, в Харківському госпіталі, потім - у Хмельницькому, а пізніше доправили бортом до Києва. Після лікування прийшли документи і мене комісували…»

Сергій Вознюк розповідає, що десь три тижні тому він їздив із теребовлянськими волонтерами на передову і там завітав до свого підрозділу, обійняв побратимів. Із хвилюванням каже, що хоче до них, тягне його просто туди, на передову…

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Основний принцип - «відвідувай - відписувай ». Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!