«Навіть не здогадувалися, що Тарас хоче йти воювати» – батько 26-річного загиблого бійця з Тернопільщини

– Якби не молодший син Андрій, не знаю, чи дав би собі раду з цим безмежним горем, – сумно зітхає батько Тараса Біленького Ярослав Мирославович. – 7 серпня я востаннє чув голос сина, пам’ятаю кожне його слово… Він казав, що обов’язково прийде додому, але не прийшов. Я розумію: Бог не посилає випробувань, які ми не в силах пережити, але нестерпно жити з таким гірким болем у душі...

26-річний Тарас Біленький із села Скорики Підволочиського району працював комірником на Підволочиському хлібозаводі. А торік, у червні, пішов на фронт добровольцем і служив у тернопільському батальйоні «Збруч», пише "НОВА Тернопільська газета".

– Ми навіть не здогадувалися, що Тарас хоче йти воювати, – розповідає Ярослав Мирославович. – Він нам сказав, коли вже мав усі папери на руках. Ми його відмовляли, просили, але дарма. «Тату, не сердься і зрозумій…» – тільки й сказав на прощання...

Спочатку Тарас служив у Херсонській області. Там на його очах трапилася велика пожежа, коли в ніч з 31 січня на 1 лютого ц.р. загорілося приміщення, де ночували бійці. Про ту пожежу, в якій згоріло шестеро вояків, писала вся преса. Тарас тієї ночі не спав – був на чергуванні і врятував з полум’я двох побратимів.

На початку квітня батальйон перекинули під Маріуполь, а згодом – до Сєвєродонецька Луганської області. Тарас часто телефонував додому, однак про війну не розповідав нічого. За час служби Тарас був лише раз у відпустці – у квітні. Рідні молилися не лише за нього, а й за всіх бійців, які воюють на Сході. Раділи, коли бачили, як чиїсь сини, чоловіки і батьки повертаються додому, як їх зустрічають теплими обіймами. Сподівалися так зустріти й свого, але не судилося… 21 серпня Тарас помер у Сєвєродонецьку від крововиливу в головний мозок і розриву печінки. Рідним про нещастя сповістили з Підволочиського райвійськкомату…

– Тарас був дуже спокійним хлопцем, компанійським, добрим, – з болем у голосі каже батько. – У мене є ще один син, Андрій, на рік молодший. Чотири роки тому наша сім’я пережила горе – в 48 років від інфаркту померла дружина. Нам всім було дуже важко пережити втрату, а тепер знову така біда… Не було дня, щоб не плакали… Ще не встигну прокинутися, а очі вже мокрі від сліз. Бабуся Тараса також ходить, мов у воду опущена. Прийдемо до хати, подивимося на фотографію, поговоримо з ним і далі йдемо до роботи. Але хіба та робота в радість? Працюєш, бо треба, а думки іншим зайняті, і такий біль на серці, що словами не передати.

Поховали Тараса Біленького 26 серпня у Підволочиському Парку Слави. На цій алеї відкриють меморіал загиблим воїнам АТО. Тарас перший з Підволочиського району похований на тому місці.

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!