«У полоні сім місяців – як сім років…» – тернопільський боєць, який повернувся додому

Ми вже писали про 28-річного Федора Ткачука, бійця 128-ої гірсько-піхотної бригади з села Крутнів Кременецького району, якого рідні чекали з полону довгих сім місяців. І ось 30 серпня він повернувся нарешті додому…

«Не раз прощався подумки з життям…»

…Федір зустрічає нас на вигоні села. Одну руку подає, щоб привітатися, а іншою – обіймає шестирічну Соломійку. Неможливо не помітити, що за усмішкою на обличчі ховається біль від пережитого полону. Поки йдемо дорогою до Федорового дому, розмовляємо, пише Нова Тернопільська газета

«Це – Соломійка, донька моєї рідної сестри Нелі і моя похресниця, – знайомить нас Федя. – Вона – мій оберіг. Чесно кажучи, я й воювати пішов заради таких діток, а поки був у полоні, то думки про дім і про Соломійку допомагали вижити. Коли здавалося, що вже нема ні сил, ні бажання боротися, згадував щирі оченята Соломійки, її дзвінкий сміх і переконував себе, що обов’язково потрібно вибратися з того пекла… І тепер, коли я вдома, вона не відходить від мене ні на крок…»

В очах Федора – невимовний розпач, йому важко говорити… Ми присідаємо на порозі його хати, і Соломійка знову тулиться до хресного. «Є що розповісти, але я не хотів би зачіпати деяких тем... – потирає хлопець шрами на обгорілій руці. – Це в мене залишилося після мінометного обстрілу в Нікішиному, тоді, коли я, власне, й потрапив у полон. Ще на нозі такий є… Досі не віриться, що я вдома. Вперше це усвідомив, коли мене обнімали маленькі рученята Соломійки. А там, у полоні, ніхто не знає, що відбувається у зовнішньому світі... Бойовики заходять у підвал, називають прізвище і виводять. Ти йдеш і не знаєш, куди йдеш і що з тобою зроблять. Багатьох полонених так виводили, і вони вже не поверталися. Бувало, що й ми з побратимами не раз подумки прощалися з життям. Нас час від часу вивозили в поле із зав’язаними очима, говорити не дозволяли, тримали під прицілом, а ми лише могли обняти один одного і молитися. Так зумисне робили, щоб чинити психологічний тиск. Тому, коли 29 серпня зайшли за мною, я до останнього нічого не знав… Мене і ще 11-ох побратимів повезли за Донецьк, де був обмін, і тоді вже волонтери доправили нас до Генерального штабу АТО до Краматорська, а звідти – додому. Я дуже вдячний волонтерці з Тернополя Ірині. Називаю її своєю другою мамою, бо саме вона опікувалася мною всі ці місяці. Вона мене з того пекла витягла…»

«Краще підірватися на гранаті, ніж потрапити до тих нелюдів…»

Бійці 128-ої бригади дислокувалися під Дебальцевим, а 26 січня частину з них, у тому числі і Федора, перекинули до Нікішиного. Їм сказали, що відсилають туди лише на одну ніч, а вранці вони повернуться до Дебальцевого. Тоді їх, десятьох вояків, відвезли до села на танках. У Нікішиному тривали запеклі бої, і бійці мали підстрахувати побратимів, які вже чотири місяці стояли на одній позиції. Хлопців кинули практично в саме пекло. Вони змушені були ховатися у підвалах, адже відстрілюватися із автоматів проти важкої артилерії було неможливо.

Федорові важко підбирати слова. На кілька хвилин він змовкає і тут із нього виривається те, що так довго тримав усередині… Він розповідає про жахи, які пережив, про хлопців, які не повернуться додому. Про те, що відчував, коли їх бомбили з «градів» під Дебальцевим… Коли не розумів, де небо, де земля… Коли не знав, куди бігти і що робити… Коли зрозумів, що допомогти може тільки Бог… Коли друг, із яким щойно розмовляв, уже мертвий і немає сил тягнути його за собою…

– У Нікішиному ми три дні відбивалися без підмоги, – пригадує Федір. – З десяти нас залишилося лише четверо, а скільки до того хлопців полягло, навіть боляче згадувати. На третій день боїв у нас уже не залишилося ні зброї, ні їжі, ні води… Ми просили через радіостанцію: «Дайте допомогу!.. Потрібна допомога!..» А нам лише відповідали: «Тримайтеся… Тримайтеся…» Ми трималися до останнього, але…

29 січня Федора контузило. Неподалік від нього розірвалася міна, обгорів одяг, руки і ноги були обпечені… І тоді його з побратимом знайшли бойовики…

– Я нічого не відчував, коли мене забирали, – на очі у Федора мимоволі навертаються сльози. – Спочатку взагалі був без свідомості, а потім ДНРівці обілляли мене водою. На деякий час отямився і усвідомив, що втекти вже не вдасться. Поки воюєш, то навіть не думаєш про те, що можеш потрапити у полон. А туди краще не потрапляти… Прости мене, Господи, за такі слова, але краще підірватися на гранаті, ніж потрапити до тих нелюдів. Я просився: «Краще добийте!..» Але їх таким не проймеш. Якщо вони бачать, що ти дихаєш, то ще більше знущаються. Бойовики забирали навіть важкопоранених, які дорогою помирали, а тоді їх тіла просто кудись викидали…

«Ділилися останнім шматком хліба…»

Федора і ще 36-ох полонених тримали у підвалі колишнього управління Донецького СБУ. Архіви звідти забрали, і наші бійці спали на стелажах. У Федора з собою були іконки і хрестик, але в полоні все відібрали. «Ета тібє больше нє панадабіцца, ано тібя нє спасьот…» – зірвали з шиї хрестик і викинули… Забрали також форму, в кого вона була ціла, а натомість дали якесь лахміття. Найважче було в січні-лютому, тоді після «котла» під Дебальцевим привезли багато полонених… Було дуже холодно…

– Нас виводили на примусові роботи, – згадує Федір, – мили якісь склади, чотириповерхове приміщення СБУ… До кожного бійця приставляли озброєний конвой. Навіть не хочу згадувати, як ми у смітниках шукали собі одяг, як нас годували. Кидали що-небудь, немов псам, аби не померли, або доїдали за бойовиками те, що вони недоїли. Бувало, що залишки їжі кип’ятили, а бувало, що віддавали нам прокисле, зіпсоване... Бувало, що взагалі не було що їсти. На одного давали пачку сухої «Мівіни» на два дні і мусили обходитися. Води теж не було нормальної. Те, що ми пили, важко назвати водою, сама хлорка. Від того й зуби в багатьох «полетіли»… Спочатку нам не дозволяли телефонувати до рідних, я не говорив зі своїми три місяці. А тоді раз у тиждень почали давати телефон на 30 хв. для 50 бійців. Говорити багато не було змоги, сказав слово-два і передавав іншому. Коли вперше зателефонував сестрі, нічого не відчував. «Нелю, то я. Живий…» – і відразу тиша, а потім сльози... У полоні сім місяців – як сім років, і краще їх забути, наче страшний сон. Розумію, що то буде нешвидко і на все потрібен час… Я ще й досі не можу ні їсти, ні спати вночі. Тільки задрімаю і чую постріли, вибухи, бачу смерть. Зриваюся. Кричу. Заспокійливі не допомагають… Мені й у полоні жахіття снилися, там усім сняться…

…Попереду у Федора лікування у санаторії і довгий курс реабілітації. Днями він вирушить до військової частини у Мукачевому, де йому дадуть направлення у санаторій. «Підлікуюся і знову піду... – прокручує на руці синьо-жовтий браслетик «Слава Україні!», – а тоді зустрінемося з вами і поговоримо, але вже коли закінчиться війна…".

«У полоні сім місяців – як сім років…» – тернопільський боєць який повернувся додому
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань

Пригоди
Минулої ночі вовки заполонили село Матвіївці, що в Шумському районі. Власник одного з господарств, який о сьомій ранку прийшов до кошари, виявив розкидані рештки семи овець. Правоохоронці й представники ветеринарної та єгерської служби, яких виклика пан Михайло, приїхали до години часу. Більшість загиблих тварин має тільки прокус на шиї. Розтин дозволив встановити, що крові всередині мертвої худоби немає. Також не виявлено слідів крові і на траві поряд із...
Суспільство
Підготовка до школи включає не лише наповнення учнівського рюкзака. Тернополяни, які відправляють своїх дітей в школу, повинні знати про свої так звані права. Адже благодійні внески, додаткові зошити, підручники та шкільна форма певного виробника – стануть зайвою тратою грошей. Детальніше про це пише life.pravda.com.ua. Благодійні внески Благодійність не може бути обов’язковою. Якщо ж батьки такі ініціативні у плані допомоги школі, то школа у свою чергу по...
Суспільство
Небайдужих краян закликають долучитись до Всеукраїнського маршу за права тварин.  Захід стартує тридцятого вересня на Театральній площі. Таким чином активісти хочуть привернути увагу громадян до проблеми захисту чотирилапих від людської жорстокості та знущань, – повідомляє topnews.in.ua. Розпочнеться зоозахисна подія о дванадцятій годині дня. Її ініціаторами є представники громадської організації «UAnimals». Акція не містить будь-якого політичного спрямува...
Суспільство
В тернопільському парку ім. Т. Шевченка завершуються роботи з реконструкції пішохідної алеї в межах острівця «Чайка» (ділянка від колонади до площі ім. С.Бандери). Напередодні підрядники здійснили тут демонтаж старого асфальтобетонного покриття, влаштували щебеневу основу доріжки, замінили бордюри та облаштували алею фігурними елементами мощення. Окрім того, працівники підрядної організації пофарбували перильні огорожі мосту, що веде на острівець «Чайка»,...
Суспільство
Цьогоріч заходи з відзначення 75-ої річниці проведення ІІІ Надзвичайного Великого Збору ОУН та 27-ої річниці Незалежності України відбудуться у селі Золота Слобода Козівського району. Зокрема, у рамках програми відбудеться освячення криївки на подвір'ї родини Чарківських і меморіального знаку на хуторі Фостяки. На хуторі Веснівка освятять хату,в якій завершив свою роботу Збір ОУН. У сільському клубі села Золота Слобода пройде наукова конференція. 24 серпня...
Суспільство
Близько 750 загальноосвітніх шкіл нараховують на Тернопільщині. Проте опорних навчальних закладів у регіоні – 29. Ці школи отримають найбільше фінансування. В управлінні освіти і науки ОДА повідомляють, що школи з невеликою кількістю учнів понижуватимуться в ступені. Що стосується закриття навчальних закладів, то відповідні рішення прийматимуть представники влади на місцях. "В умовах децентралізації може відбутися оптимізація навчальних закладів через дост...
Суспільство
Тернопільська область долучилася до підписання угод з Національною службою здоров’я під час «другої хвилі» контрактування закладів, які надають послуги первинної медичної допомоги. Відтак, уже з жовтня цього року 21 медичний заклад нашої області почне отримувати оплату за надання медичних послуг сімейними лікарями, терапевтами і педіатрами від Нацслужби здоров’я. До цього часу вони продовжуватимуть фінансуватися за субвенцією. Як пояснив начальник управл...
Кримінал
Побачивши службовий автомобіль, близько 5-ї ранку 20 серпня, велосипедист пришвидшився і намагався змінити напрям руху. Інспекторам здалося це підозрілим і вони зупинили його на вулиці Перля. Охоронці порядку провели поверхневу перевірку особи згідно зі ст. 34 Закону України “Про Національну поліцію”. Патрульні виявили у нього згорток із речовиною, схожою на марихуану та поліетиленовий пакетик з білою речовиною, ймовірно, метамфетаміном. Перевіривши бази д...
Спорт
Бронзову нагороду у Міжнародному круговому турнірі отримала наша землячка Ольга Бабій. Турнір AICF International Women Chess Tournament відбувся у Хайдарабаді, що в Індії. Про це повідомляють у спільноті "Українські шахи". Шахістка з Тернополя Ольга Бабій набрала 6,5 очків з 11 можливих. З таким хорошим результатом тернополянка отримала заслужену бронзову нагороду і посіла третє місце у турнірі. Ще одна представниця України - Ольга Пруднікова - на 8-му міс...
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!