На Тернопіллі хірург Олексій Волков пише детективи перед роботою о п’ятій годині ранку

Письменник із Козови Олексій Волков зараз пише мелодраму, однак видавці і шанувальники йому не вірять. Кажуть, у підсумку все одно вийде детектив.

Олексій Волков вважає детектив гімнастикою для інтелекту. На його думку, детектив є найдосконалішим літературним жанром, бо лише у ньому наприкінці твору все приходить до повної відповідності та остаточно розставлені крапки над “і”.

Детальніше про свою літературну творчість Олексій Волков розповів під час спілкування з кореспондентом газети “20 хвилин”.

Гонорари бере “натурою”

- Пане Олексію, коли ви вперше вирішили взятися за перо?

- Пишу давно – зі студентських років. Проте здійснити першу спробу надрукуватися змусив мене швагер – Тарас Коковський, тернополянин. На успіх, звісно, не сподівався – надто глибоко ще з радянських часів засів у мені стереотип, що надрукуватися неможливо.

- Ви працюєте лікарем у районній лікарні. Коли займаєтесь творчістю – після роботи ввечері, у вихідні чи під час відпусток?

- Коли маю натхнення. А це може трапитися будь-коли. Проте переважно пишу зранку. До роботи, вставши годині так о п’ятій. На свіжу голову все робиться легше і швидше.

- Чи читають ваші книги ваші пацієнти?

- Переважна більшість моїх пацієнтів – люди, які важко працюють у сільському господарстві і книжок не читають взагалі. Проте і таке нерідко трапляється, хоч причиною цього, звісно, є не потяг моїх пацієнтів до літератури, а швидше лікарський авторитет.

- Чому обрали саме детективний жанр? За детективи, як правило, Шевченківських премій не дають…

- Ви праві. Але повторю ще раз: пишу насамперед для власного задоволення. А від написання кон’юнктурних творів навряд чи його можна отримати. А задоволення коштує дорожче, аніж Шевченківська премія, адже живемо лише раз. Що ж до детективів, вважаю цей жанр найдосконалішим і поясню чому. У ньому, як і у кожному творі, може бути виражена будь-яка ідея. Він може бути гостросоціальним, може мати яскраву любовну або історичну лінію – усе, що завгодно. Тобто, будь-що властиве іншому жанру детективу по силах. Та лише цей напрямок, окрім усього, є ще й розминкою для мізків, гімнастикою для інтелекту. Лише у цьому жанрі наприкінці твору все приходить до повної відповідності та остаточно розставлені крапки над “і”.

- Як потратили свій перший гонорар та премії з “Золотого Бабая” та “Коронації слова”?

- Гонорарів у мене практично не буває, адже беру, пробачте за хохму, “натурою”, а книжки у мене є кому роздавати. Письменник, не здатний подарувати свою книжку, виглядає убого, а гонорари, самі знаєте, такі, що на них не надто розбагатієш. Тому, гадаю, що чиню правильно. Щодо премій – розійшлися по дрібницях, тепер і не згадаєш.

- Чи реально сьогодні українському письменнику жити з одних гонорарів?

- Не можу сказати. Адже я насамперед лікар, з цього і живу. Коли ж наша держава остаточно знищить власну медицину, і я залишуся без роботи, гадаю, от тоді і зможу відповісти на ваше запитання.

Добрий мисливець на полювання ходить без ваги

- А що читає письменник Олексій Волков? Хто є вашим літературним кумиром?

- Письменник О.Волков не читає нічого, оскільки хірургічна практика і чисельні хобі залишають час лише для написання книжок, та й то не завжди. Читати самому вже немає коли. До того ж маю побоювання, що підсвідомо почну когось копіювати, а не хотілося б. Стиль письменника – це синтез надбань його кумирів так чи інакше. Якщо він склався і приносить успіх, його потрібно берегти. А своїми вчителями вважаю класиків пригодницького жанру – Джека Лондона, Р-Л. Стівенсона, А.Конан-Дойля та інших, читаних стосами і не по одному разу ще за дитячих та юнацьких років.

- Судячи з вашого першого роману “Виконавець”, складається враження, що ви неабияк захоплюєтесь мисливством. Яка ваша найбільша здобич?

- Питання про найбільшу здобич ставлять 100 відсотків журналістів. Читаючи його, завжди всміхаюся. І воно завжди залишається без відповіді. Адже справжній, штивний мисливець, кажучи образно, на полювання ходить без ваги. Ні, я не хочу сказати, що вириваюся з буденної рутини до лісу для того, аби насолоджуватися світанком і дихати повітрям. Справжнє полювання обов’язково містить у собі елемент майстерності, професійності і не повноцінне без трофеїв. Проте оцінити їхню значимість здатний знову ж таки лише мисливець. А тому хвалитися їхніми розмірами на широкий загал якнайменше не етично. І без того думка пересічного про мисливців часто-густо спотворена.

- Чи можете розповісти якусь цікаву мисливську історію?

- Запросто. Хоч це й не буде історія про вепра, утричі більшого аніж я сам. Одного разу, ще за юнацьких років, я полював у компанії батькового приятеля, старого мисливця, який вже погано бачив. Стріляти довелося майже одночасно, проте саме мій постріл виявився влучним. Але старий вважав інакше і дуже радів здобутку. Розуміючи, що він не правий, я все-таки махнув рукою і не став сперечатися. Згодом виявилося, що це полювання було останнім у його житті. Досі радію, що лихий не поплутав відібрати у людини останню радість.

- Чи можете розповісти якусь цікаву лікарську історію?

- І це не проблема. Хоч також це не буде історія про п’ятигодинну операцію з врятуванням людського життя. Вилікував лікар пацієнта і видав йому лікарняний листок за час перебування у лікарні. А у щоденнику за останній день зробив запис, що пацієнт вже ні на що не скаржиться і ознак захворювання немає. Другого дня приїхала поважна комісія і, перевіряючи історію хвороби у числі інших, знайшла цей запис. Лікарю поставили претензію, що він цілий день тримав на лікарняному ліжку вже здорову людину і таким чином змарнував державні гроші. Винесли догану. Виписуючи наступного разу аналогічного пацієнта, лікар вже вніс корективи і, запобігаючи подібним наслідкам, записав у щоденнику, що пацієнт ще на щось там скаржиться і ще наявні ознаки хвороби. Другого дня приїхала інша комісія, не менш поважна і, прочитавши цей запис, винесла покарання за те, що виписав до праці хвору людину. Ця історія – не анекдот. На жаль, подібним чином влаштована уся наша система. Кричущий абсурд, де не плюнь.

- Хто є прототипом ваших літературних героїв – це реальні особи чи вигадані персонажі?

- Звісно, реальні. Серйозний читач полюбляє героїв із натовпу.

- Нещодавно вийшов з друку ваш черговий роман “Слід на воді”. Про що ця книга?

- Це детектив у класичному варіанті – без зайвої крові та любові, якщо жартома. Події книги розвиваються у мисливському та рибальському оточенні. Зник відомий письменник. Справа більш ніж резонансна і розшук ведеться сповна. До пошуків долучається новоспечений приватний детектив, який навіть не підозрює, що йому готують роль цапа-відбувайла. А як станеться насправді?

- Про що буде ваша наступна книга?

- Мелодрама “Гра у три руки”. Проте видавці та шанувальники не вірять. Кажуть, що у кінці однаково вийде детектив.

Біографія

Олексій Волков народився 10 травня 1965 року в Тернополі. У 1982 р. вступив до Тернопільського медичного інституту, який закінчив з відзнакою в 1988 р. У 1988-89 рр. працював хірургом у Кіровоградській області. З 1989 р. працює в Козівській центральній районній лікарні хірургом. Літературною діяльністю займається зі студентських років. Друкується від 2001 р. у жанрах детективу, трилера. Від 2003 р. член НСПУ. У 2002 році здобув перемогу в літературному конкурсі “Золотий Бабай”, у 2005-му став переможцем конкурсу “Коронація слова”, у 2010-му – лауреатом конкурсу “Гранд-коронація Слова”. Автор романів “Виконавець”, “Подорож у безвихідь”, “День відбуття”, “Амністія для хакера”, “Переможець отримає все”, “Лікарня на відлюдді”, “Емісар”, “Слід на воді”, збірника оповідань “Останній крижень” та кіносценарію “Лікарня”.

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!