Уже тиждень триває календарна зима.  Хоча за вікном й досі стовпчик термометра показує вище 0, зрозуміло, що морозів не уникнути. Пригадуючи минулі роки і ті — 30, які вмить відбивали бажання покидати теплі домівки, я задумався, а що ж робити взимку людям, які не мають даху над головою? Які рецепти самозбереження місцева влада пропонує тим, кого доля відкинула на самісіньке дно соціальної драбини? Відповіді на ці запитання я спробував відшукати у владних кабінета

В області є лише «бродяги»

Перейнявся я долею безпритульних, мабуть, марно — їх у Тернопільській області немає. Ось таку неочікувану для мене інформацію я отримав в обласному  управлінні праці та соціального захисту населення.

— Принаймні про це свідчать останні звіти райдержадміністрацій, — пояснює начальник відділу реабілітації та обслуговування малозахищених верств населення Павло Кланца. — Є лише особи, які ведуть бродячий спосіб життя, і не завжди є малозабезпеченими. Тобто вони самі обирають собі таку долю — кочувати із міста у місто з тільки для них зрозумілою метою, хоча вдома у них може бути власне господарство та родина. Буває й таке, що в нашу область їдуть у пошуках дружини чи чоловіка.

За словами чиновника, у майже кожному із соццентрів області, а їх є 19, створено кімнати, у яких можуть знайти тимчасовий притулок безхатченки. Окрім того, в лікарнях є соціальні ліжка, де у сильні морози безпритульним нададуть медичну допомогу і залишать на ніч. А тепер найцікавіше — слово «майже» означає те, що такої кімнати-притулку немає лише…. у Тернополі.

— Раніше ми неодноразово звертались і до влади Тернополя, аби в обласному центрі виділити приміщення на, бодай, декілька ліжкомісць під тимчасовий притулок для безхатченків, — каже  Павло Кланца. — На жаль, безрезультатно.

За словами чиновника, такі притулки працюють у більшості обласних центрів України, у тому числі і в наших сусідів — Чернівцях та Львові. Щоправда, кошти на створення таких центрів здебільшого дають меценати чи благодійні організації.

Можуть нагодувати, підстригти і дати грошей

То чи дійсно у Тернополі немає безхатченків? І хто ж, врешті, веде їх облік? На жаль, на ці запитання я так і не зміг отримати однозначної відповіді і в управлінні соціальної політики Тернопільської міської ради. Там мені повідомили, що бездомних не рахують, мовляв, звертайтесь у міліцію. Водночас запевнили, що готові допомогти, коли такі люди до них прийдуть.

— За майже рік мого перебування на посаді до нас звернулось за допомогою лише двоє безпритульних, — каже начальник міського управління соціальної політики Марія Чашка. — Загалом послугами, які надає соціальна служба, користуються  3200 мешканців міста.

При управлінні, за словами чиновника, працює соціальна їдальня і перукарня. Крім того, малозабезпечені можуть претендувати на матеріальну допомогу «у зв’язку зі складними життєвими обставинами». Загалом, аби почати користуватись послугами установи, потрібно написати відповідну заяву на ім’я її начальника чи міського голови. При цьому людина обов’язково повинна мати тернопільську реєстрацію і документи, які засвідчують право претендувати на допомогу.

Притулок у морози безхатченкам в управлінні знайти не вдасться. Пані Марія припускає, що допомогти у цьому випадку може Тернопільський благодійний фонд «Карітас». Проте і там кажуть, що відповідного приміщення в них немає, хоча на одяг і гарячий обід все ж розраховувати можна.

— У нас є банк речей. Також ми організовуємо для малозабезпечених безкоштовні обіди, — кажуть у фонді. — Аби харчуватись постійно, потрібно зареєструватись, надавши пакет документів, які посвідчують особу, соціальний статус та те, що людина належить до категорії малозабезпечених. Крім того, важливою умовою є наявність медичної довідки.

Проте, кажуть у благодійному фонді, не відмовлять і тим, у кого такої реєстрації немає. Також представники “Карітасу” можуть посприяти у купівлі медикаментів та супроводити до лікарні осіб, які не мають документів.

Міліція займається злочинцями і правопорушниками

Скільки у місті безпритульних — не знають і в міліції.

— Раніше при міському відділі МВС функціонував приймальник-розподільник, у який привозили людей без певного місця проживання, — кажуть у відділі зв’язків з громадськістю обласного управління МВС. — Там і вели облік таких людей. Декілька років тому розподільник ліквідували, тож тепер безпритульними міліція займається лише тоді, коли ті скоїли правопорушення.

У такому випадку міліціянти документують факт правопорушення і відпускають безпритульного. Водночас «боротися» із небажаними гостями у підвалах чи під’їздах багатоповерхівок у міліції радять шляхом встановлення металевих дверей з надійними замками.

Не виганяють безпритульних і з вокзалів. Принаймні так мені сказали у секторі зв’язків з громадськістю  УМВС України на Львівській залізниці. Тобто, якщо людина не порушує громадський порядок, претензій до неї з боку правоохоронців виникати не повинно, неважливо — безпритульний це чи звичайний пасажир, який очікує на свій потяг.

Лікарню-притулок… закрило КРУ

Де подітися в морози безпритульним — не знають і в Товаристві Червоного Хреста. Раніше таких людей могли скерувати до лікарні Товариства, що у селі Великий Глибочок Тернопільского району, проте у листопаді 2008 року її закрило районне КРУ за… нецільове використання коштів.

— Це приклад некомпетентності, безвідповідальності і невігластва тодішніх керівників районного контрольно-ревізійного управління, — каже голова Тернопільської районної організації Товариства Червоного Хреста України Ольга Нижник. — Лікарня функціонувала за кошти меценатів та за допомогою підсобного господарства Тернопільського районного територіального об’єднання медичних працівників, тож про «нецільове використання коштів» не могло бути й мови.

Загалом, за словами пані Ольги, то був унікальний заклад, притулок останньої надії для найбільш незахищених мешканців області, де вони могли сподіватись не лише на медичну допомогу, догляд і турботу, а й на соціальну реабілітацію. За період від серпня 2001 року до листопада 2008 року в її стінах надали допомогу понад 1000 людей, допомогли відшукати рідних  11 безпритульним з різних областей України. Крім того, заклад мав чимале виховне значення, адже в лікарню часто приїздили учні загальноосвітніх шкіл району, які влаштовували святкові концерти та спілкувалися із одинокими людьми. Це робило дітей добрішими і більш співчутливими.  Наразі ж, аби відновити заклад, бракує коштів.

Взимку діють пункти обігріву

Водночас, за словами головної медичної сестри патронажної служби обласного осередку Товариства Червоного Хреста Марії Кокіс, завітавши до них, безпритульні та малозабезпечені люди можуть отримати одяг, взуття чи взяти напрокат милиці. Розраховувати можна і на медичну допомогу — у соціальній кімнаті можуть, до прикладу, обробити рану чи зробити перев’язку. Крім того, працівники Червоного Хреста домовляються з власниками саун міста, аби ті безкоштовно дозволили одиноким помитися.

У сильні ж морози патронажні сестри разом із рятувальниками МНС та за підтримки «Карітасу» організовують для безпритульних цілодобові пункти обігріву. Такий діяв взимку цього року у парку імені Тараса Шевченка. Там безпритульні могли зігрітись, попити гарячого чаю та поїсти. Поблизу пункту цілодобово чергували бійці МНС, які у разі необхідності викликали медиків чи надавали іншу необхідну допомогу.

Такий пункт обігріву рятувальники МНС планують розгорнути й цього року, коли саме — підкаже погода.

Закон на боці безхатченків, але…

Тож, підбиваючи підсумки, доводиться констатувати, що дах над головою у Тернополі безпритульні можуть отримати або знепритомнівши (лікарня) або вчинивши правопорушення (міліція).  Є примарний шанс поселитися в геріатричний будинок-інтернат, що у Петриках, проте для цього необхідно мати при собі документи та пройти певну процедуру, яка займе не один день. Вокзали? Теж не завжди вихід, адже перетворювати зал очікування на притулок для безхатченків, від яких часто неприємно пахне, навряд чи дозволять. Тож не дивно, що безпритульні лізуть у підвали та обживають закинуті приміщення — більше просто нікуди йти.

Водночас, згідно з чинним законодавством, саме органи місцевого самоврядування повинні перейматися проблемою безпритульних. Так, на сайті Головного управління юстиції у Тернопільській області розміщена стаття під назвою «Соціальний захист бездомних громадян та безпритульних дітей», яка дає чіткі відповіді на питання: хто повинен займатися обліком безхатченків і де їм можна знайти притулок. Ось лише деякі витяги з неї: «…облік бездомних громадян здійснюється за їх переважним місцезнаходженням на підставі особистого звернення або їх виявлення відповідними спеціалізованими закладами, що створюються органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади. При постановці на облік бездомні громадяни отримують посвідчення встановленого зразка.

Поряд з цим, на допомогу бездомним громадянам на їх підтримку та реінтеграцію створюються соціальні заклади. Такими закладами соціального захисту для бездомних громадян є:

1) будинок нічного перебування — заклад соціального захисту для ночівлі (розміщення на ніч) бездомних громадян, які не мають житлового приміщення, яке б вони могли використовувати для проживання;

2) центр реінтеграції — заклад соціального захисту для бездомних громадян, діяльність якого спрямована на поступове повернення особи до самостійного повноцінного життя шляхом надання їй комплексу послуг (соціальних, психологічних, юридичних, медичних тощо) з урахуванням індивідуальних потреб;

3) соціальний готель — заклад соціального захисту для перебування бездомних громадян, який має у своєму складі окремі номери (кімнати)».

На жаль, все вище написане, поки що не про Тернопіль. А може, у нашому місті й справді немає безпритульних?  Чи, може, не помічати проблему легше, ніж її вирішувати? Хтозна.

І на завершення. Якщо все ж трапиться зустріти безхатченка, не поспішаймо його осуджувати чи кривдити. Це людина така ж, як і ми з вами, і немає гарантії, що завтра ми не розділимо з ним хліб у холодному підвалі чи у закинутій будові, пише "Місто". Краще підказати йому, куди можна звернутись, аби отримати бодай якусь допом

Адреси допомоги:

ТМО Товариство Червоного Хреста: вул. Гоголя, 2, Київська, 3.: тел: 25-25-87, 43-76-09.

Тернопільський благодійний фонд «Карітас»: вул. Замонастирська, 1, тел.: 43-01-05, 52-36-84.

Управління соціальної політики Тернопільської міської ради: вул.Лисенка, 8, тел. 23-56-70.

0352.ua

“НІЧИЙНІ” люди. Але ж люди!..

Уже тиждень триває календарна зима.  Хоча за вікном й досі стовпчик термометра показує вище 0, зрозуміло, що морозів не уникнути. Пригадуючи минулі роки і ті — 30, які вмить відбивали бажання покидати теплі домівки, я задумався, а що ж робити взимку людям, які не мають даху над головою? Які рецепти самозбереження місцева влада пропонує тим, кого доля відкинула на самісіньке дно соціальної драбини? Відповіді на ці запитання я спробував відшукати у владних кабінета

В області є лише «бродяги»

Перейнявся я долею безпритульних, мабуть, марно — їх у Тернопільській області немає. Ось таку неочікувану для мене інформацію я отримав в обласному  управлінні праці та соціального захисту населення.

— Принаймні про це свідчать останні звіти райдержадміністрацій, — пояснює начальник відділу реабілітації та обслуговування малозахищених верств населення Павло Кланца. — Є лише особи, які ведуть бродячий спосіб життя, і не завжди є малозабезпеченими. Тобто вони самі обирають собі таку долю — кочувати із міста у місто з тільки для них зрозумілою метою, хоча вдома у них може бути власне господарство та родина. Буває й таке, що в нашу область їдуть у пошуках дружини чи чоловіка.

За словами чиновника, у майже кожному із соццентрів області, а їх є 19, створено кімнати, у яких можуть знайти тимчасовий притулок безхатченки. Окрім того, в лікарнях є соціальні ліжка, де у сильні морози безпритульним нададуть медичну допомогу і залишать на ніч. А тепер найцікавіше — слово «майже» означає те, що такої кімнати-притулку немає лише…. у Тернополі.

— Раніше ми неодноразово звертались і до влади Тернополя, аби в обласному центрі виділити приміщення на, бодай, декілька ліжкомісць під тимчасовий притулок для безхатченків, — каже  Павло Кланца. — На жаль, безрезультатно.

За словами чиновника, такі притулки працюють у більшості обласних центрів України, у тому числі і в наших сусідів — Чернівцях та Львові. Щоправда, кошти на створення таких центрів здебільшого дають меценати чи благодійні організації.

Можуть нагодувати, підстригти і дати грошей

То чи дійсно у Тернополі немає безхатченків? І хто ж, врешті, веде їх облік? На жаль, на ці запитання я так і не зміг отримати однозначної відповіді і в управлінні соціальної політики Тернопільської міської ради. Там мені повідомили, що бездомних не рахують, мовляв, звертайтесь у міліцію. Водночас запевнили, що готові допомогти, коли такі люди до них прийдуть.

— За майже рік мого перебування на посаді до нас звернулось за допомогою лише двоє безпритульних, — каже начальник міського управління соціальної політики Марія Чашка. — Загалом послугами, які надає соціальна служба, користуються  3200 мешканців міста.

При управлінні, за словами чиновника, працює соціальна їдальня і перукарня. Крім того, малозабезпечені можуть претендувати на матеріальну допомогу «у зв’язку зі складними життєвими обставинами». Загалом, аби почати користуватись послугами установи, потрібно написати відповідну заяву на ім’я її начальника чи міського голови. При цьому людина обов’язково повинна мати тернопільську реєстрацію і документи, які засвідчують право претендувати на допомогу.

Притулок у морози безхатченкам в управлінні знайти не вдасться. Пані Марія припускає, що допомогти у цьому випадку може Тернопільський благодійний фонд «Карітас». Проте і там кажуть, що відповідного приміщення в них немає, хоча на одяг і гарячий обід все ж розраховувати можна.

— У нас є банк речей. Також ми організовуємо для малозабезпечених безкоштовні обіди, — кажуть у фонді. — Аби харчуватись постійно, потрібно зареєструватись, надавши пакет документів, які посвідчують особу, соціальний статус та те, що людина належить до категорії малозабезпечених. Крім того, важливою умовою є наявність медичної довідки.

Проте, кажуть у благодійному фонді, не відмовлять і тим, у кого такої реєстрації немає. Також представники “Карітасу” можуть посприяти у купівлі медикаментів та супроводити до лікарні осіб, які не мають документів.

Міліція займається злочинцями і правопорушниками

Скільки у місті безпритульних — не знають і в міліції.

— Раніше при міському відділі МВС функціонував приймальник-розподільник, у який привозили людей без певного місця проживання, — кажуть у відділі зв’язків з громадськістю обласного управління МВС. — Там і вели облік таких людей. Декілька років тому розподільник ліквідували, тож тепер безпритульними міліція займається лише тоді, коли ті скоїли правопорушення.

У такому випадку міліціянти документують факт правопорушення і відпускають безпритульного. Водночас «боротися» із небажаними гостями у підвалах чи під’їздах багатоповерхівок у міліції радять шляхом встановлення металевих дверей з надійними замками.

Не виганяють безпритульних і з вокзалів. Принаймні так мені сказали у секторі зв’язків з громадськістю  УМВС України на Львівській залізниці. Тобто, якщо людина не порушує громадський порядок, претензій до неї з боку правоохоронців виникати не повинно, неважливо — безпритульний це чи звичайний пасажир, який очікує на свій потяг.

Лікарню-притулок… закрило КРУ

Де подітися в морози безпритульним — не знають і в Товаристві Червоного Хреста. Раніше таких людей могли скерувати до лікарні Товариства, що у селі Великий Глибочок Тернопільского району, проте у листопаді 2008 року її закрило районне КРУ за… нецільове використання коштів.

— Це приклад некомпетентності, безвідповідальності і невігластва тодішніх керівників районного контрольно-ревізійного управління, — каже голова Тернопільської районної організації Товариства Червоного Хреста України Ольга Нижник. — Лікарня функціонувала за кошти меценатів та за допомогою підсобного господарства Тернопільського районного територіального об’єднання медичних працівників, тож про «нецільове використання коштів» не могло бути й мови.

Загалом, за словами пані Ольги, то був унікальний заклад, притулок останньої надії для найбільш незахищених мешканців області, де вони могли сподіватись не лише на медичну допомогу, догляд і турботу, а й на соціальну реабілітацію. За період від серпня 2001 року до листопада 2008 року в її стінах надали допомогу понад 1000 людей, допомогли відшукати рідних  11 безпритульним з різних областей України. Крім того, заклад мав чимале виховне значення, адже в лікарню часто приїздили учні загальноосвітніх шкіл району, які влаштовували святкові концерти та спілкувалися із одинокими людьми. Це робило дітей добрішими і більш співчутливими.  Наразі ж, аби відновити заклад, бракує коштів.

Взимку діють пункти обігріву

Водночас, за словами головної медичної сестри патронажної служби обласного осередку Товариства Червоного Хреста Марії Кокіс, завітавши до них, безпритульні та малозабезпечені люди можуть отримати одяг, взуття чи взяти напрокат милиці. Розраховувати можна і на медичну допомогу — у соціальній кімнаті можуть, до прикладу, обробити рану чи зробити перев’язку. Крім того, працівники Червоного Хреста домовляються з власниками саун міста, аби ті безкоштовно дозволили одиноким помитися.

У сильні ж морози патронажні сестри разом із рятувальниками МНС та за підтримки «Карітасу» організовують для безпритульних цілодобові пункти обігріву. Такий діяв взимку цього року у парку імені Тараса Шевченка. Там безпритульні могли зігрітись, попити гарячого чаю та поїсти. Поблизу пункту цілодобово чергували бійці МНС, які у разі необхідності викликали медиків чи надавали іншу необхідну допомогу.

Такий пункт обігріву рятувальники МНС планують розгорнути й цього року, коли саме — підкаже погода.

Закон на боці безхатченків, але…

Тож, підбиваючи підсумки, доводиться констатувати, що дах над головою у Тернополі безпритульні можуть отримати або знепритомнівши (лікарня) або вчинивши правопорушення (міліція).  Є примарний шанс поселитися в геріатричний будинок-інтернат, що у Петриках, проте для цього необхідно мати при собі документи та пройти певну процедуру, яка займе не один день. Вокзали? Теж не завжди вихід, адже перетворювати зал очікування на притулок для безхатченків, від яких часто неприємно пахне, навряд чи дозволять. Тож не дивно, що безпритульні лізуть у підвали та обживають закинуті приміщення — більше просто нікуди йти.

Водночас, згідно з чинним законодавством, саме органи місцевого самоврядування повинні перейматися проблемою безпритульних. Так, на сайті Головного управління юстиції у Тернопільській області розміщена стаття під назвою «Соціальний захист бездомних громадян та безпритульних дітей», яка дає чіткі відповіді на питання: хто повинен займатися обліком безхатченків і де їм можна знайти притулок. Ось лише деякі витяги з неї: «…облік бездомних громадян здійснюється за їх переважним місцезнаходженням на підставі особистого звернення або їх виявлення відповідними спеціалізованими закладами, що створюються органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади. При постановці на облік бездомні громадяни отримують посвідчення встановленого зразка.

Поряд з цим, на допомогу бездомним громадянам на їх підтримку та реінтеграцію створюються соціальні заклади. Такими закладами соціального захисту для бездомних громадян є:

1) будинок нічного перебування — заклад соціального захисту для ночівлі (розміщення на ніч) бездомних громадян, які не мають житлового приміщення, яке б вони могли використовувати для проживання;

2) центр реінтеграції — заклад соціального захисту для бездомних громадян, діяльність якого спрямована на поступове повернення особи до самостійного повноцінного життя шляхом надання їй комплексу послуг (соціальних, психологічних, юридичних, медичних тощо) з урахуванням індивідуальних потреб;

3) соціальний готель — заклад соціального захисту для перебування бездомних громадян, який має у своєму складі окремі номери (кімнати)».

На жаль, все вище написане, поки що не про Тернопіль. А може, у нашому місті й справді немає безпритульних?  Чи, може, не помічати проблему легше, ніж її вирішувати? Хтозна.

І на завершення. Якщо все ж трапиться зустріти безхатченка, не поспішаймо його осуджувати чи кривдити. Це людина така ж, як і ми з вами, і немає гарантії, що завтра ми не розділимо з ним хліб у холодному підвалі чи у закинутій будові, пише "Місто". Краще підказати йому, куди можна звернутись, аби отримати бодай якусь допом

Адреси допомоги:

ТМО Товариство Червоного Хреста: вул. Гоголя, 2, Київська, 3.: тел: 25-25-87, 43-76-09.

Тернопільський благодійний фонд «Карітас»: вул. Замонастирська, 1, тел.: 43-01-05, 52-36-84.

Управління соціальної політики Тернопільської міської ради: вул.Лисенка, 8, тел. 23-56-70.

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Основний принцип - «відвідувай - відписувай ». Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!