Все, про що мрієте, у житті, збувається, переконує тернополян письменниця Ірен Роздобудько (відео)

Ірен Роздобудько написала більше двадцяти книг для дітей та дорослих. До того часу, коли стала письменницею, "переміряла" чимало професій. Спробувала себе у кіно - має п'ять фільмів.

Кількість професій, якими довелося заробляти Ірен Роздобудько на прожиття, вражає. Перш ніж стати письменницею, - повідомляє 20 хвилин, - вона працювала офіціанткою в ресторані, шпрехшталмейстером у цирку, Снігуронькою у комерційній фірмі, завідуючою відеосалону в кінотеатрі, журналісткою жіночих журналів "Караван історій", "Наталі". Починала вона як автор детективів, а згодом переключилася на психологічну прозу.

Жінка каже, що всьому навчилася сама.

Радіє, що збулася її дитяча мрія - знятися у кіно. Їй вдалося зіграти маленьку роль та спробувати себе як кіносценарист. Зараз письменниця працює викладачем - навчає молодих режисерів. А ще вона вишиває бісером картини та ілюструє книги.

Письменниця, яка приїздила до Тернополя презентувати нові книги,

- Пані Ірен, які найяскравіші враження у вас з дитинства?

- Я народилася у Донецьку. Росла хуліганкою. Мої батьки три роки жили в Німеччині, а виховувала мене бабуся. Можливо, хтось, як і я, мав мотузку із ключем на шиї. Її мені одягала бабуся щоранку та просила, щоб я через дві години після уроків була вдома. Я не трималася хати. Прибігала, кидала портфель і з пацанами бігала по дворах. Пригадую, що у дворі за домом була бібліотека, яка мене постійно манила до себе. Коли я забігала туди, то шаленіла від вигляду полиць із книгами. У моїй сім’ї не примушували читати. Але я ходила туди і брала книги...

Так ось книжки та вулиця - два контрасти, які отримала я в дитинстві. Доросле життя, яке я бачила на вулицях промислового міста Донецька, та інше, яке я зустрічала у книгах. Контрасти життя, які почалися у дитинстві, продовжуються і зараз...

- Ви зростали в російськомовному середовищі, але пишите книги українською…

- Родина у мене українська, але середовище навколо нас було дійсно російськомовне. До речі, у садочку я завжди виступала в українському строї. Потім я поступила до Києва на факультет журналістики, хоча мріяла про акторство.

Пишається своїми"фішками"

- У вас за плечима дуже багато професій…

- Коли перераховувати їх - треба чимало часу. Були серед них навіть дуже специфічні професії. Так, зокрема, я працювала шпрехшталмейстером у цирку - оголошувала вихід акторів на арену, офіціанткою, кухарем, відеоінженером у кіносалоні. У той час мене постійно звільняли. Але тепер той досвід став моїми "фішками", якими я пишаюсь. Адже випробувала на собі різні спеціальності, знаю їхні тонкощі та секрети.

- Ви неодноразово брали участь у літературному конкурсі “Коронація слова”, отримали визнання саме завдяки йому...

- Мені дуже допоміг цей конкурс. Адже його плюс у тому, що не треба оббивати пороги видавництв. Просто запаковувати свою роботу в конверт, написати псевдонім - і на цьому все. Мене це влаштовувало. Я не можу і не люблю пропонувати себе.

- Що треба для того, щоб стати успішним?

- Не люблю слово "успіх". Успіх дається тоді, коли в тебе вся голова в шишках! Аби стати багатим, потрібно народитись у заможній родині або бути таким розумним, щоб вигадати Facebook, McDonalds, джинси. Успіх - це механізм, який запускаєш не ти, а багато інших людей для тебе. А ти просто чесно виконуєш.

- Герої ваших книжок - реальні люди?

- Ще недавно я казала, що прототипів нема. Але тепер зізнаюсь, що вони є, але не такі прямі. Від різних жінок та чоловіків є щось своє. Я не люблю розповідати зміст книжок. Бо коли хтось каже, що у книжці йдеться про двох актрис, яких доглядає молода дівчина, то я в своїй книжці заперечила п’ятий постулат Евкліда про те, що паралельні світи не перетинаються…

- Чому так незвично назвали свій останній роман у новелах “Я знаю, що ти знаєш, що я знаю”? Як взагалі ви обираєте назви для своїх книжок?

- Можливо, це виглядає дивним, але спочатку виникає назва і... останнє речення майбутнього роману. А потім я вже починаю думати, що все це означає. Так було і з цим романом. А вже потім я почала міркувати - хто, що і про кого знає. І виникла така собі стара хазяйка котеджу фрау Шульце, яка все про всіх знає. А вже, коли почала писати текст, виявилось, що цей вираз став рефреном і для решти героїв. Адже всі вони знають про себе і про своє існування в чужій країні правду, тільки бояться вимовити її вголос... У мене майже ніколи не виникає проблем із назвами - вони приходять самі і змушують мене добре поміркувати над ними.

Про кіно мріяла з дитинства

- Про кіно ви мріяли з дитинства?

- Коли мені було сім років, я мріяла про те, що до мене підійде режисер і скаже: дівчинко, а ти хочеш зніматися у кіно? Тоді я це бачила так реально, що твердо могла сказати: я буду зніматися у кіно. Після цього пройшло 35 років. Я знялася у кіно... Всім кажу, коли ви чогось шалено бажаєте, то це обов'язково станеться.

- Діти зараз дуже мало читають? Як примусити їх це робити частіше?

- Їх неможливо примусити це робити. Сказати: читай - недостатньо. Треба обов’язково для цього мотивування. Тобто пояснити, для чого це їй робити. Я до цього ставлюся жорстко, можливо, і неправильно. Але я кажу дітям: якщо ти хочеш пити пиво під гастрономом і гикати - не читай, ти не будеш у іншому середовищі. Якщо ти будеш розширювати світ, захочеш спілкуватися з королем Англії - мусиш читати, щоб мати в кишені розумне слово. Зараз серед молоді є модне слово - успіх. Я цей термін не дуже люблю. Але скажу наступне: щоб досягти успіху в житті, мусиш дуже багато знати, варити у тій сфері, яку створюють письменники - світову та сучасну.

А от старшим людям я говорю, що читання не дає мозку спати - це страшне поглинання думки.

- Яку музику слухаєте?

- Музику різну люблю, я тільки дискотечне "бах-бах" не люблю. Наші групи мені фактично всі подобаються - і "Океан Ельзи", і ТНМК. Я люблю Моцарта, я ним лікуюся. Дуже люблю Леграна, Едіт Піаф, Володимира Висоцького. Це дає мені енергії. Але коли сумно, ставлю диски Ігоря Жука, які полюбила, ще не знаючи його особисто.

- Ваш чоловік - Ігор Жук, співак-бард. Розкажіть, як ви познайомилися?

– Я давно чула пісні Ігоря по радіо і вони мені дуже подобалися. А він ніколи не читав моїх книжок, але чув прізвище. Моя подруга три роки казала, що нам треба познайомитись, бо в нас багато спільного. Але тоді ми так і не зустрілися. Пригадую, як вона мені принесла диск із записами його пісень. Їх переписали всі мої знайомі. Мені дуже подобалася пісня про Йосипа. А наше знайомство відбулося випадково завдяки колезі-журналістці.Я шукала фільм Кустуріци, звернулася до неї. А вона сказала, що має товариша, в якого ті фільми можна переписати. Я сказала, що такий варіант мене не влаштовує. Але коли вона назвала ім'я чоловіка, я, звісно, погодилась піти до нього за фільмами. Пішла - і досі не вийшла. Ніхто з нас ні в чому не був першим - все сталося швидко, одночасно, миттєво, без зайвих слів і довгих придивлянь. Саме так, як я люблю писати в своїх книжках. Тільки тоді я не знала, що так дійсно буває.

Ірен РОЗДОБУДЬКО народилася 3 листопада 1962 року в Донецьку. Закінчила факультет журналістики Київського національного університету. Працювала у Донецькому відділку ТАРС-РАТАУ телеграфісткою, у багатотиражці Донецького металургійного заводу, журналістом та диктором радіогазети. З 1988 року живе у Києві, де працювала в газеті "Родослав", коректором журналу "Сучасність",оглядачем на першому й третьому каналах Національної радіокомпанії, оглядачем у газеті "Всеукраїнські відомості", заступником головного редактора в журналі "Наталі", головним редактором у журналі "Караван історій. Україна" та журналістом у журналі "Академія".

Лауреат та переможець літературних конкурсів "Коронація слова".

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!