Як на Андрія наворожити собі нареченого

У ніч на 13 грудня дівчата будуть гадати, коли і за кого вони вийдуть заміж, а хлопці безкарно хуліганити біля їх будинків.

День Андрія Первозванного завжди вважався одним з самих веселих молодіжних свят. Ще з ввечері 12 грудня хлопці та дівчата збиралися разом на вечорницях в самій просторій хаті в селі, де грали, жартували й танцювали. Ближче до ночі дівчата «виганяли» хлопців з хати, щоб за допомогою ворожінь дізнатися, хто швидше за всіх вийде заміж і яким буде той самий наречений.

Розпалені після веселощів юнаки, як правило, не хотіли йти додому. Вони знаходили інше застосування своєї енергії: відправлялися в село робити "дрібні капості". Наприклад, потягнути і заховати воза, робочі інструменти або домашнє начиння, зняти ворота або хвіртку. І не у кого-небудь, а саме у тих господарів, у яких є незаміжня дочка. Особливо «діставалося» тим батькам, які не дозволяли своїй дочці гуляти з тим чи іншим хлопцем - віз або ворота «розбійники» могли потягти на край села або в гущавину лісу. Помсти розгніваних господарів хлопці не боялися, адже хуліганські витівки - традиція. Єдине, що міг зробити господар хати - міцніше прив'язати ворота або заховати подалі інструменти.

Цікаво, що язичницьке свято Калита (яке з прийняттям християнства стало святом Андрія) припадало на середину Пилипівського посту, коли будь-яке веселощі неприйнятні. Проте ніякі церковні заборони не змогли викорінити народну традицію.

Напередодні свята «Коментарі» пропонують згадати традиції предків і поворожити в Андріївську ніч.

1.Самий традиційний спосіб ворожіння на Андрія - ворожіння на балабушках, маленьких хлібцях із білого борошна і води. Воду для замісу тіста дівчина повинна принести додому в роті від самого колодязя. Головне при цьому - по дорозі не засміятися, інакше все доведеться повторювати з самого початку. Кожна з дівчат власноруч замішувала свій хлібець, по-особливому відзначаючи його.

Потім у хату пускали голодного собаку. Чий хлібець вона з'їсть першим, та дівчина швидше за всіх вийде заміж. Якщо ж пес тільки обнюхував балабушку і проходив далі, то в цьому році ходити господині балабушки в дівках. Якщо ж забирав їжу і біг в кут, то наречена поїде з нареченим подалі з села.

2. Один з найбільш відомих способів ворожіння - вийти на вулицю, заплющити очі, покрутитися навколо себе і кинути чобіт. У яку сторону вкаже носок чобота, звідти варто чекати судженого. Місце проживання нареченого можна було дізнатися і іншим способом. За старих часів дівчата виходили один за одним у двір і примовляли:

О, Святий, добрий Андрію,
Я лишень на Тебе маю надію!
Дуже хочу знати,
Звідки нареченого маю виглядати?

Ці слова потрібно було повторити тричі, а після - дочекатися гавкання собаки. З якого боку воно почується, звідти і свати прийдуть.

3. Жіночі чобітки також могли допомогти визначити, хто з дівчат першою «встане на рушник». Для цього взуття всіх дівчат вибудовували ланцюжком по черзі один за одним з найдальшого кутка кімнати і до порога. Та дівчина, чий черевик першим переступить поріг, в наступаючому році вийде заміж.

4. Існує кілька варіантів дізнатися ім'я нареченого. Для цього потрібно написати на папірцях імена хлопців, скласти це все в шапку, перемішати і ... покластися на долю, витягуючи папірець з ім'ям. Ще один варіант - просто вийти на вулицю і запитати ім'я першого зустрічного чоловіка. Повір'я каже, що таке ім'я і буде носити наречений.

Існує і зворотний варіант ворожіння, коли хлопці вибирають собі наречену. Для цього кожній дівчині дають ім'я квітки, назву якої пишуть на папері. Потім у кімнату по одному впускають «женихів» і пропонують їм вибрати собі квітку з тих, що написані на папері. Вважалося, що та дівчина, зашифроване ім'я якої назвав юнак, і буде йому нареченою.

5. Передбачали долі і за допомогою сірників. На тарілку з водою клали два сірники: одна - це хлопець, в ідеалі той, якому дівчина симпатизує, друга - символ самої дівчини. Потім потрібно подути на ці сірники: якщо від дівочого дихання вони зійдуться, то це вірна ознака того, що загаданий кавалер стане нареченим.

6. Нерідко дівчата робили з ганчір'я дві свічки, умочували їх у віск і підпалювали, говорячи при цьому: «Андрію-добродію, Допоможи мені долю відшукати!»

Якщо імпровізовані свічки згоряли рівномірно, нахиляючись одна до однієї, вважалося, що шлюб буде вдалий, а якщо горіли з різною швидкістю, відхиляючись один від одного, виходить, молодим так і не судилося одружитися або ж їхній шлюб буде невдалим.

7. Найцікавішою і самою містичної частиною ворожінь вважалася можливість побачити обличчя свого судженого. Для цього «ворожка» брала свічку, підпалювала її і капала воском на блюдце. Потім дівчата розглядали, що вийшло і шукали відмітні риси, які підказують, на кого ця пляма схожа. Кажуть, що нерідко дівчата хитрували, навмисне крутячи свічку так, щоб краплі воску взяли риси «потрібного» нареченого.

8. Побачити судженого можна і за допомогою дзеркала. Правда, подейкують, що такий спосіб підходить тільки відважним дівчатам, адже ворожити потрібно на самоті, а в дзеркалі може привидітися що завгодно. Щоб побачити обличчя судженого, потрібно поставити перед собою дзеркало і запалити дві свічки по обидві його сторони. Після цього сказати:

Я тебе, дзеркало, питаю,
З ким я свою долю злучити маю?
З´єднати з Іванком прошу,
Бо його в серденьку ношу.

Ці слова слід вимовити три рази, а після відвернутися від дзеркала і з закритими словами проговорити:

Святий Андрію, допоможи,
Судженого мого покажи!
Ворожу на свій вінок,
Прошу захисту від зірок!
Дай, Боже, шлюбу дочекати,
Мене з Іванком звінчати.

Після чого потрібно різко розвернутися і подивитися в дзеркало. Головне - не злякатися, адже в дзеркалі може з'явитися особа аж ніяк не очікуваного Івана, а якого-небудь незнайомого хлопця. Якщо не вийде побачити обличчя з першого разу, ворожіння можна повторити ще двічі. Якщо ж і після трьох разів на дзеркалі ніхто не з'явиться - значить, суджений ще десь в дорозі.

9. Ще один спосіб дізнатися, як же виглядатиме наречений, - побачити його уві сні. Для цього потрібно покласти під подушку гребінець і проговорити «суджень мій, ряджений, прийди мене чесати». І, не розчісуючись, лягти спати. Хто привидиться у сні, той і буде нареченим.

10. Для «ворожіння у сні» можна скористатися ще таким варіантом - поставити під ліжко миску з водою, а зверху покласти дощечку. Така конструкція символізує кладку через річку. Лягаючи спати, треба три рази сказати:

О дай же, Боже, молодій мені,
Щоб приснився мій суджений в сні.
І Тебе, Святий Андрію,
Я прошу, як умію:
Святий Андрію, допоможи,
Мене сьогодні не залиши!
Ой ти, місточок, та не хилися,
А ти, Іванку, мені приснися.
Перейди річку - биструю воду,
Й веди до шлюбу мене, молоду.

Якщо присниться хлопець, який візьме за руку і переведе через міст, то він і є той самий суджений.