Цвинтар на Тернопільщині може стати місцем паломництва

Реставратори кладовищ переконані, що на єврейському цвинтарі Кременці похований святий. Якщо ESJF (орагнізація, яка фінансує реставрації поховань) вдасться це довести, тут буде друга Умань, пише L'Officiel Online.

А це значить, що в Кременець приїжджатимуть єврейські громади для паломництва і це буде позитивно впливати на міський бюджет. У 1897 році єврейська громада Кременця налічувала 6539 осіб, а це 37% населення. Зрозуміло, євреї відігравали важливу роль в економіці міста, зокрема в паперовій промисловості. У 1910 р в Кременці були талмуд-тора, початкове єврейське чоловіче училище з ремісничим класом і приватне жіноче училище.

У 1939 році в місті встановилася радянська влада і єврейська культурна діяльність була заборонена. До червня 1941 р єврейське населення Кременця зросла на чотири тисячі осіб за рахунок біженців з окупованої Німеччиною Польщі. Повернулися з евакуації і демобілізовані з Радянської Армії євреї незабаром після закінчення війни виїхали до Польщі, а звідти - в Ізраїль та інші країни світу.

Як виглядає єврейське кладовище в Кременці продемонструвала реставратор Христина, яка працює в ініціативі збереження єврейських кладовищ в Європі. Щоб зрозуміти, як виглядає один з її робочих днів, редактор L'Officiel Online вирушила в місто Кременець, щоб побачити єврейське кладовище, яке підлягає реставрації

Ініціатива збереження єврейських кладовищ в Європі ESJF розпочала роботу як неприбуткова організація, заснована в Німеччині на початку 2015 року. Її головною метою було забезпечити охорону і збереження єврейських поховань на всьому європейському континенті шляхом уточнення меж кладовищ і зведення навколо них захисних огороджень з воротами.

Дорога з Києва до Кременця на машині займає 5 годин. На початку подорожі Христина відверто розповіла про себе: «Для початку давайте внесемо ясність: я не єврейка. Потрапила в організацію ESJF, як це найчастіше буває, абсолютно випадково. Ось уже 2 роки працюю не через релігійні міркувань, а скоріше як охоронець історії. Насправді я відмінний менеджер - напевно, тому, що частіше за все мої клієнти мертві».

«Дуже шкодую, що у мене немає Google-окулярів і я не можу записувати на відео реакцію людей, яким я говорю про свою роботу, - продовжила Христина. - Спочатку всі думають, що я просто ас в чорному гуморі, і чомусь не вірять мені. Потім я починаю пояснювати: мовляв, реставрую кладовища, зберігаю історію, мені за це платять, - як раз під час цього люди перестають сміятися і знову запитують: «Ні, ну ти серйозно?». Існує думка, що подібна професія підходить тільки готессам або юдеям - але не 24-річні неєврейці, далекій від похмурих субкультур».