Як відомі тернополяни готували власних чад до першого вересня? (фото)

Свято Першого вересня з великим нетерпінням чекають усі першокласники. Для них школа – щось нове і незвідане.

Батьки першокласників також очікують на це свято з не меншим трепетом, адже стільки до цього часу потрібно встигнути! “НОВА…” поцікавилася у відомих тернополян, як вони готували власних чад до першого вересня і до якої школи підуть їхні діти.

Депутат міськради Михайло Ратушняк з донечкою Христинкою 

– Христинка з нетерпінням чекає на свято Першого дзвоника, – розповідає мама дівчинки Галина Ратушняк. – Півроку вона відвідувала недільну школу при Тернопільській ЗОШ №3, тому, думаю, у неї не виникатиме труднощів із звиканням до навчального процесу.

Донечці сподобалася вчителька, яка вела заняття, а це, на мій погляд, дуже важливо, бо саме від першої вчительки, від її вміння підібрати потрібний ключик до дитячого серця залежить, як дитина почуватиметься в школі. Христинка більш схильна до гуманітарних наук. На мій день народження вона зробила мені особливо приємний подарунок – власноруч підписала листівку з побажаннями. Цікаво, що молодша Даринка, бачачи, як Христинка збирається до школи, запитує, коли і її туди поведуть.

Буває, сідає біля Христинки і просить, щоб та навчила її читати. Шкільне приладдя і ранець ми вибирали з Христинкою разом, а от з формою виникли певні труднощі. Оскільки вона невеличка, зеленої форми її розміру нам не вдалося знайти, відтак довелося купувати тканину і шити самим. У цій справі нам допомогла дизайнер Оксана Бачинська.

Директор караоке-бару «Forum Hall» Ірина Тарашевська з донькою Софією 

– Софійка піде до першого класу в початкову школу повного дня з поглибленим вивченням економіки, що на бульварі Данила Галицького. Мені як працюючій мамі дуже підходить їхній графік – з 8.15 до 18.00.
За цей час вчителі допоможуть діткам вивчити уроки, гулятимуть з ними на вулиці, окрім того, діти займатимуться у різноманітних гуртках відповідно до вподобань, хоча ще до школи Софійка відвідувала секції карате і художньої гімнастики. Загалом за навчання у школі я не хвилююся, але побоююся, щоб Софійці не було там нудно, бо, починаючи з шести місяців, я займалася з нею за різними методиками раннього розвитку, відтак Софійка вже вільно читає, рахує і навіть потроху розмовляє англійською.
Я переконана, що сучасних дітей потрібно виховувати і готувати по-іншому, аніж вчили нас за пострадянською системою. З розвитком науково-технічного прогресу й вимоги до дітей у майбутньому будуть іншими. Якщо ми лише знали, який на вигляд комп’ютер, то наші діти у шість років без проблем ним користуються.

Двоюрідна сестричка Алінка навчила Софійку працювати у 3D-графіці, донечка вже будує віртуальні будинки, а потім хвалиться, яке місто “збудувала”. Уявлення не маю, як їй це вдається! До школи усі речі ми купували разом. Для мене важливо, щоб донечка сама обрала те, що їй подобається, навіть дизайн форми Софійка обирала на свій смак. Річ у тім, що форми бордового кольору, яка б підходила Софійці, ми не знайшли, а тому доручили цю справу кравчині. Щоправда, на свято Першого дзвоника вчителі просили прийти у вишиванках. Ми купили Софійці вишиванку, коли відпочивали у Карпатах.

Керівник мистецького об’єднання «Коза» Олег Макогін з сином Радимом

– Радима ми віддали до третьої школи через те, що тут поглиблено вивчають англійську, окрім того, школа близько від нашого дому, а це дуже зручно, — каже мама хлопчика Надія Макогін. – Радим відвідував розвиваючі заняття з англійської “Класики”, тому в школі, гадаю, йому буде простіше.

Найбільше Радиму подобається музика, він відвідує заняття з гри на барабанах. Цього року піде до музичної школи і ще буде брати уроки гри на фортепіано. Музичні здібності Радим проявляв ще змалку. Нам було трохи дивно, адже ані я, ані чоловік не є музикантами. Однак наші друзі та знайомі весь час звертали увагу на це. Ми навіть возили його на прослуховування до Львівської музичної школи-інтернату ім. С. Крушельницької.

Вчителі пропонували залишити Радима на навчання, але ми не погодилися. На мій погляд, він ще занадто малий, щоб віддавати його далеко від дому, та й не хочеться так рано від материнського серця відривати. Проте займатися музикою продовжуємо, то, напевне, єдине хобі, яке синові не набридає. У ранці замість зошитів лежать усілякі музичні інструменти. Радим вважає за найперше взяти їх з собою. Поки що я поблажливо ставлюся до його дитячих витівок. Загалом до школи ми вже повністю готові, лише з формою мали клопіт. У Тернополі якісної, та ще й зеленого кольору, не знайшли, купили її у Луцьку.

Помічник депутата Юрій Смакоуз з донькамиВікторією, Валерією та Віолеттою (зліва направо)

– Перше вересня для нас – потрійна радість та потрійні клопоти, – розповідає мати першокласниць Тетяна Смакоуз. – Хоча донечки ще маленькі, кожна з них – особистість, зі своїм характером. Так, Віка і Валерія – завзяті модниці, дуже люблять одягатися і хочуть, щоб я робила їм зачіски, чого не скажеш про Віолетту, вона навіть сама волосся підстригла, щоправда, згодом довелося “зачіску” підправляти майстру. 

Тепер вона все запитує, коли ми підемо до перукарні стригтися. Заплітатися Віолетта страшенно не любить. Щоб дівчатка між собою не сварилися, намагаюся купувати їм однаковий одяг, мені так простіше, відтак і шкільні форми, і блузки у них однакові. Дрес-код у їхньому класі – сіро-чорний, тому купувала донькам вбрання у цій кольоровій гамі. Шкільне приладдя вони вже мають, а от рюкзаки ми замовили, бо три однакові дуже важко знайти. Не знаю, чи привезуть, якщо ні, доведеться купувати різні.

Доньки підуть до першого класу до класичної гімназії. Ми вибрали її тому, що це поряд з домом і не потрібно буде доньок кудись далеко возити. До школи дуже хочуть йти. Цікаво, що коли вони відвідували недільну школу, не хотіли разом сидіти, просили, щоб учителька посадила їх з хлопцями. У доньок нема такого, що вони одна без одної не можуть обійтися. В колективі кожна знаходить собі подружку.

Найкомунікабельніша – Валерія, вона швидко адаптовується в новому колективі і дуже любить знайомитися з новими дітками. Вікторія, напевне, найскромніша і найтихіша, дуже любить малювати, а Віолетта любить командувати, у неї все має бути чітко і на своїх місцях, найлегше їй дається математика. Звичайно, до кожної мені доводиться знаходити окремий підхід. Я – сувора мама, а чоловік дозволяє донькам набагато більше