Така собі поема про любов, про стосунки, про вірність, про родинність, де не можна відриватися від рідного коріння. Така була тема колись дуже важлива... Та й тепер вона теж на часі. Вона дуже делікатна й із суто людських міркувань дуже глибока, що часто призводить до трагедії, бо людина не може відірватися від рідного коріння. Акценти зроблені Олегом Мосійчуком у «Циганці Азі» на людських почуттях, а це — вічне. Їх, ці почуття, треба не лише грати, а й переживати. Вистава сприймається глядачем дуже тепло, тому що людські пристрасті завжди хвилюють.
Актори гарно рухаються по сцені, красива світлова гама, видно темперамент (успішно працюють як досвідчені, так і молоді актори). Нетрадиційна, але цікава сценографія Григорія Лоїка.