Таким чином, тернопільські волонтери вирішили підтримати бійців на передовій та зібрати кошти на їхні потреби.
ІРИНА ЗЕЛЕНЕНЬКА, креативний директор фотостудії: «Кожен сюжет придуманий самим життям. За кожною жінкою стоїть велика історія і нам, практично, не доводиться нічого вигадувати. Є жінки, багато жінок займаються допомогою на фронт: шиють балаклави, плетуть сітки, тобто, вони не просто сидять і чекають, а вони активно чекають, тому, що календар називається «Люблю, чекаю!», то вони люблять, чекають і дуже багато працюють для фронту».
Що таке бути дружиною бійця знає Лілія Кондрат. Вона каже, пишається своїм чоловіком, хоча спершу було важко, передає ІНТБ.
ЛІЛЯ КОНДРАТ, дружина бійця: «Бути дружиною бійця – це перш за все, велика гордість. З іншого боку, на початку цього шляху, це дуже важко. В першу чергу, в моральному плані дуже важко. Тому, що невідомо, куди відправляєш найріднішу, а тим більше, коли ше вдома маленькі дітки, то це в два рази важче».
Тоді, Ліля змушена була звільнитися з роботи, бо не було з ким залишити двох дітей. Аби хоч якось допомогти захисникам на передовій, вона в тилу, разом з багатьма іншими дружинами взялася за пошиття необхідних на фронті речей.
ЛІЛЯ КОНДРАТ, дружина бійця: «Шукали матеріал для закупки, було важко, тому що, якось його моментально розбирали. Багато волонтерів шили балаклави, шили термошкарпетки, шиють термобілизну до цього часу. Однак, нам вдалося знайти, ми налагодили контакти, навіть, дехто обрізки нам присилав з тканин. І шили. Шили з любов’ю, шили з молитвами. Окремі жінки, навіть, пригадую, коли ми шили чохли на каски, то на зворотньому боці підписували слова з 90-го Псалму, як оберіг».
Над створенням благодійного календаря місцеві фотографи працюють вже кілька місяців. Серед завдань – показати щирі почуття жінок, які чекають.
ЮРІЙ ЗЕЛЕНЕНЬКИЙ, фотограф: «Відкрити частинку душі справжнього цього моменту, блиску в очах, думок про чоловіка».
ЛІЛЯ МУСІХІНА, волонтер: «Ми хочемо показати, що кожна людина, яка чекає, кожна людина, яка воює, яка бореться за Україну, вона є героєм».
Зараз робота над календарем підходять до завершення. Його планують зробити двомовним, аби мати можливість продати частину за кордоном. Однак, на це ще необхідні додаткові кошти.
ЛІЛЯ МУСІХІНА, волонтер: «З цих фотографій ще будуть зроблені білборди та будуть зроблені постери. Постери поїдуть безпосередньо до чоловіків тих дружин, які на них знялися. Зрештою, трошечки хвилюємося, тому що, розуміємо, що сам по собі проект не дешевий і потрібно знайти варіант зараз ще друку оптимального. Можливо, якщо ми знайдемо спонсора, який погодиться надрукувати його безкоштовно, ми будемо безмежно щасливими».