Михайло Яневич отримав опіки 73% тіла. У восьмирічному віці він разом з братом-близнюком заліз на території школиу трансформаторну станцію, яка чомусь була відкритою. Тоді Михайло чудом вижив, втім, травма змінила його життя. Матір не могла дивитись на страждання дитини, просила, щоб Бог забрав хлопчика до себе. Лікарі не могли зупинити кровотечу та ампутували руку Михайлу. Так він назавжди лишився калікою.
Дружина Михайла Ірина, яка покохала його і не зважає на фізичні вади, каже, що люди на вулиці часто розглядають його, кидають цінувальніпогляди.Маленькі дітки часто плачуть. Маленький син, який зростає у Михайла та Ірини, розуміє, що батько відрізняється.
— З Михайлом ми познайомились в автобусі, разом їхали. Він звернувся до мене. Це була невимушена розмова. Потім він зателефонував, запрошував на каву, прогулятись по Тернополі. Була зима, він був у шапці, дублянці, тільки помітила, що в нього шрами на обличчі. Потім він розповів, що в нього нема руки, розказав про травму. Я не зраділа, але не показувала йому, боялась розчарувати, — розказує Ірина.
Михайло влаштовував романтичні вечори зі свічками, проявляв увагу і пара вже через два місяці почала разом жити. А черездвароки одружились. Разом вже сім років.
Як розповідає матір Михайла пані Марія, її син пережив 13 складних операцій. Вона спершу навіть не знала, як пояснити сину, що в нього нема руки. Каже, постійно молилась.
Михайло врешті таки повернувся до школи, носив кепку. З нього дражнились однокласники, навіть намагались побити. На захист ставили ті, хто не міг дивитись на цю несправедливість. Михайло уникав людей, часто ховався. Бувало, що вигляд хлопця лякав маленьких дітей і вони плакали. Михайлу ставало ніяково. Втім, він пристосувався до нових реалій, навчився тримати ложку, писати. Михайло почав дуже добре вчитись і його почалиповажати, просили допомоги. Згодом Михайло закінчив з червоними дипломами виші, став кандидатом економічних наук. Чоловік почав мріяв працювати серед людей, почав читати бізнес-тренінги, та врешті не зміг продовжити роботу в цьому напрямку, бо люди акцентували на зовнішності чоловіка.
Зараз Михайло бухгалтер, веде кілька фірм і працює з дому, щоб менше контактувати з людьми.
— Так, бувало, що ображали. До деяких фраз я привик, а деякі згадуються: і шкварок, і однорукий. В деяких людей був шок, огида, відраза. Я не знав, що їм сказати, бо цю ситуацію змінити я не міг. Коли треба було в академії провести декілька лекцій, я розумів, що студенти більше дивляться на мене, ніж слухають лекцію. Я став уникати людей, — розказує Михайло.
Михайло зізнається, що хотів би ходити в садочок до свого сина, але боїться, що розлякає там дітей. Якби в чоловіка була можливість змінити зовнішність, він відразу зробив би фотосесію з сім’єю, аякби отримав протез, то б відразу обійняв сім’ю двома руками, пише "Доба".
Завдяки програмі «Говорить Україна» про Михайла дізнався відомий пластичний хірург з Тернополя РостиславВаліхновський, він погодився зробити операції, які коштують 30-40 тисяч доларів, безкоштовно. Також керівниця благодійного фонду пообіцяла Михайлу під час програми зібрати гроші на протез.Курс операцій вже розпочався. Триватимуть вони впродовж року.
Зараз сім'я мріє про донечку. А Михайло хоче влаштувати дружині справжнє гарне весілля.