Минулого тижня у Сихівському районному суді Львова заслухали свідків із Тернопільщини у справі Андрія Слюсарчука, якого в Україні знають як «доктора Пі».
Кілька років тому він набув слави людини, здатної запам’ятовувати великі обсяги інформації, перемножувати у голові багатозначні цифри, обігравати найскладнішу шахову комп’ютерну програму.
Таланти Слюсарчука сягнули й царини медицини: він позиціонував себе як видатний нейрохірург, доктор наук. Однак преса викрила «професора»: свій диплом про отримання вищої освіти він, виявляється, підробив і, взявшись за медичну практику, не лікував людей, а калічив. Декотрі його пацієнти, як результат, уже не жильці на цьому світі, пише Місто. Епізод, коли начебто внаслідок невігластва «доктора Пі» помер трирічний Даниїл Прокопчук із Кременецького району, і розглянув львівський суд.
Нагадаємо, Данилко, син о. Георгія Прокопчука, настоятеля церкви Іоанна Предтечі із села Великі Млинівці, помер 22 січня 2010 року у Кременецькій районній лікарні після чотирьох операцій на мозку. Нещастя з хлопчиком сталося 6 січня, перед Святвечором: дитина видряпалася на тумбочку, хотіла щось дістати на стіні, впала і отримала черепно-мозкову травму. Данилка доправили до лікарні у стані коми, з якої він так і не вийшов.
Викликаний з Тернополя дитячий нейрохiрург Роман Сагайдак прийняв рішення про трепанацію черепа дитині. Однак оперативне втручання, зроблене відразу ж по обіді 6 січня, бажаного результату не принесло.
Батьки просили лікарів перевезти дитину до Тернополя, де кращі умови для надання допомоги. Однак медики заперечили: за складних погодних умов – сильного снігопаду, ожеледиці – найменший різкий рух в автомобілі може стати фатальним для Данилка. У той «чорний» день, шукаючи виходу, батько хлопчика зв’язався навіть із працівниками МНС, домовившись із ними про оренду військового гвинтокрила. І знову медики відрадили: ризиковано піднімати у повітря дитину з крововиливом у мозок, можуть тріснути судини… Цим моментом і скористалася у суді сторона звинувачення – мовляв, «авторитетний Слюсарчук» не добився перевезення дитини до обласного центру, чим відібрав у неї шанс на життя.
– Того дня я обдзвонив усіх знайомих архієреїв, людей, які мають контакти із народними депутатами – просив порадити хороших спеціалістів, – пригадав о.Георгій. – Проблем з грошима не було, бо допомагали пожертвами багато людей. Зрештою, хтось, я не пам’ятаю прізвища, сказав, що є хороший фахівець, професор Слюсарчук, можете йому спокійно довіряти. Раніше я ніколи не чув про такого доктора. У нас вдома немає телевізора. Є Інтернет, але медичною тематикою у мережі до випадку із Данилком ми ніколи не цікавились. Навівши довідку, дізналися, що Слюсарчук є відомим нейрохірургом. Я зателефонував йому, попросив приїхати до Кременця, і він погодився…
Андрій Слюсарчук брав участь у трьох наступних операціях Данилка. Усі його чартерні перельоти з Києва до Львова і автомобільні переїзди до Кременця оплатив батько дитини. Розраховувався він і за медикаменти, виписані медичним світилом. Отець Георгій згадує, що деякі ліки були дуже дорогими. Лише один укол, скажімо, для підтримання роботи нирок (у хлопчика, як виявилося, були проблеми з ними) коштував понад тисячу гривень. Але гонорару Слюсарчук не взяв, хоча йому й пропонували.
Не вважає підозрілими дії чи поведінку «доктора Пі» завідувач реанiмацiї Кременецької райлiкарнi Роман Костiв. За його словами, доктор не виглядав на афериста.
– Приїхав на джипі з асистентом, показав посвідчення професора-нейрохірурга, рапорт санавіації, – каже пан Костів. – Як було не вірити цим документам? У нас, правда, немає списку спеціалістів з нейрохірургії всеукраїнського рівня, лише обласного. Але ж Слюсарчук приїхав у приватному порядку, на запрошення батька дитини…Якихось радикальних втручань у мозок доктор не робив. Прочистив лише з нами трепанаційне вікно, яке кровило… Щоправда, я звернув увагу, як він специфічно тримає скальпель. Є чотири основні позиції хірургічного ножа, але він тримав його якось по-своєму, некласично, немов… кельму. Я зафіксував це автоматично, пам’ятаю, ще подумав: «Теоретик, не практик»…Виходячи з операційної, Слюсарчук напівжартома запитав: «Що, не довіряєте мені?». Ніби прочитав мої думки. Кажуть, у нього є екстрасенсорні здібності… Як би там не було, не грав Слюсарчук в операційній головної ролі. Шкода, що через судовий процес тінь кинуто і на наш колектив – що ми, мовляв, «допустили вбивство дитини». Та ж він не один був в операційній! Хто б йому дав зробити таке зло?…».
Санацію – промивання і очищення рани у маленького пацієнта – Андрій Слюсарчук з асистентами зробив 13 і 20 січня. А 22 січня Данилка не стало.
Про те, що «професор» діяв професійно, заявив на суді лікар-анестезіолог Тернопільської обласної комунальної дитячої лікарні Іван Шалабай. «Власне кажучи, як такої операції, в якій брав участь Слюсарчук, не було, – сказав він. – Ми виконали огляд-ревізію відкритої рани. Вона рясно кровоточила, і професор її промивав. Він діяв абсолютно правильно». Іван Шалабай переконував суд, що смерть хлопчика настала не через конкретні дії Слюсарчука («нанесення тяжких тілесних ушкоджень»), як стверджує звинувачення, а в результаті раніше отриманих травм. Такої ж думки і лікар-анестезіолог обласної лікарні Ірина Блажевич: «У хлопчика була дуже важка травма, яка категорично не дозволяла перевозити його до Тернополя. Операція на місці була єдиним шансом спробувати врятувати дитину. І Слюсарчук цей шанс використав».
Через три роки після смерті своєї дитини священик Георгій Прокопчук не має претензій до Андрія Слюсарчука. На суд, куди його запрошували, він не поїхав – написав письмову відмову. «Я все робив, що міг, – сказав о. Георгій. – Боляче, тяжко… Данилко був дуже доброю, спокійною, милою дитиною. Але я покладаюсь на волю Божу. Він знає, що робить. І я упокорююся і терплю як можу. А Слюсарчука мені просто шкода. Якщо він винен, то однозначно має відповідати. Брехати ні за церковними, ні за мирськими правилами не можна. Якщо ж обманював, то його затримання, можливо, є нагодою, щоб він до Бога пристав. Але ненависті до нього я не маю…».
Слюсарчук же, озброївшись позитивними відгуками про нього тернопільських лікарів, заявив на суді: «Я доведу свою невинність, правда, заплачу за це надто велику ціну, адже втрачаю стільки часу, через що не можу допомогти багатьом важкохворим. Я діяв грамотно, рятуючи цю дитину. Це підтвердили свідчення свідків-лікарів».