Тернопіль — одне з найдавніших міст Західної України, розташоване на берегах Серету — зазнало нищівних руйнувань під час Другої світової війни. Внаслідок бомбардувань, бойових дій, репресій та окупацій місто втратило не лише значну частину забудови, а й тисячі мешканців.
Про це розповідає "Наш день".
Попри важку спадщину війни, Тернопіль зумів відродитися практично з руїн. Опубліковані архівні світлини демонструють масштаби відбудови: цілі райони зводилися з нуля, відновлювались культурні та природні об’єкти.
Символом нового життя стало відродження міського ставу, знищеного під час війни. У 1956 році розпочалося його відновлення — збудували нову дамбу, створили озеро площею понад 300 гектарів (тодішнє Комсомольське), облаштували набережну в неокласичному стилі та заклали парк ім. Тараса Шевченка.
Післявоєнна епоха залишила і знакові об’єкти: Палац спорту в будівлі Старого Замку, ресторан "Хвиля", Острів Кохання, каскад водоспадів біля пристані — "Сльози Гронського", центральний готель "Тернопіль", ресторан "Поплавок", нові пляжі та лісопарки.
Незважаючи на продовження сталінських репресій у післявоєнні роки, 1950–60-ті стали періодом активного відновлення. Саме тоді місто отримало вигляд, який частково зберігся до сьогодні.
Історія Тернополя — це історія виживання, боротьби та оновлення. Заснований у 1540 році, він пережив численні зміни влади, входив до складу Польщі, Австро-Угорщини, був частиною ЗУНР, а згодом — радянського дистрикту "Галичина". Проте саме Друга світова залишила найглибші шрами — і стала точкою відліку для нового Тернополя.