«Через кілька тижнів у мене народжується дитина, і це – моя найбільша мотивація…».
24-річний Артем (позивний Логопед) у ЗСУ вже 5-й рік, він підписав контракт із 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада через три місяці після «строчки». З початку повномасштабки воював на всіх найскладніших напрямках, як піхотинець неодноразово бачив ворога впритул. І завжди виходив переможцем. Це мотивований, навчений, досвідчений боєць. Але в якийсь момент Артем не витримав і пішов у СЗЧ.
– Люди йдуть у СЗЧ з трьох причин, – переконаний Артем. – Перша – через неналежне ставлення командування, друга – з дурості, третя – через виснаження. Я пішов із третьої. Але потім зрозумів, що треба повертатися, просто вагався якийсь час, бо не знав, як до мене поставляться в підрозділі.
До мене поставилися дуже добре, ротний сказав: «Усе, перезавантажився, відпочив, займаємося далі роботою…» Через тиждень я пішов на сержантські курси і зараз тимчасово виконую обов’язки головного сержанта роти». Що для мене війна? Це робота, яку маю виконувати, як і кожен громадянин України, кожен чоловік. А моя мрія – потрапити через кілька тижнів додому й бути присутнім при народженні дитини…
Як повернутися із СЗЧ через Армія+ дізнавайтеся тут https://youtube.com/shorts/EnBWy7N1VUs
Група комунікацій Тернопільського ОТЦК та СП