Побратими знають його під позивним "Трал". Ще нещодавно - цивільний спеціаліст з ІТ. Щойно хлопцеві виповнилося 25, він добровільно став до лав Збройних Сил.
Історію бійця розповіли на фейсбук-сторінці Тернопільського обласного ТЦК та СП.
На базовому вишколі командир звернув увагу на його здібності й запропонував місце в підрозділі безпілотних авіаційних комплексів.
"Спочатку мені дали політати на симуляторі FPV. Подумав: “Це взагалі не для мене”. Тож мене скерували на навчання як оператора розвідувального “мавіка”", — згадує "Трал".
Свій перший вихід на позиції "Трал" зробив поблизу Краматорська, в районі Диліївки. Тоді все здавалося наче з комп’ютерної гри.
"Їдемо вночі, на горизонті вибухи, водій вимикає фари, вмикає нічник — все як у “Call of Duty”. Але щойно зайшов до укриття, прийшло усвідомлення: це — справжня війна".
Два місяці "Трал» літав на «мавіку", займався розвідкою та коригуванням вогню. Перший досвід виявився не надто динамічним.
"За перші два-три дні я не побачив жодного ворога. Лише сліди на снігу. Була зима".
Траплялись і курйозні моменти.
"Якось у тепловізорі побачив “ворожу позицію”. Доповів. Виявилось — це була корова. Довго з мене тоді сміялися".
Згодом "Трал" добровільно перейшов на роль пілота ударного дрона-ретранслятора, а незабаром і на FPV-дрони. Починати було складно.
"Було дуже тяжко. FPV — це не просто політ, а ціла система. Треба дрон довести до цілі, часто ремонтувати на місці, паяти. Але коли я вперше уразив ворожу техніку — танк і дві БМП — емоції були неймовірні".
Пізніше екіпаж "Трала" знищив ще одну колону. Опис бойових дій він подає без прикрас:
"Дві БМП з піхотою виїхали в наш бік. Ми стали чекати. Щойно ворог відкрив люки — одразу спрацював “вампір”. Один окупант перетворився на пляму, решта кинулись тікати. Ми їх добили FPV-дронами".
Зараз «Трал» не лише сам виконує бойові завдання, а й навчає нових літунів у складі 33-ї механізованої бригади. Каже, вчаться всі — і молодь, і чоловіки за сорок.
"Є такі, хто за пару годин уже вправно керує дроном. А є ті, кому тяжче, але вони компенсують це наполегливістю".
Про свою мотивацію "Трал" говорить лаконічно, але глибоко:
"Для мене Перемога — це повернутися додому, до близьких, знаючи, що їм більше нічого не загрожує. Але є люди, які вже не повернуться. І ворога треба знищити. Остаточно і безповоротно".