Антихелловінські листівки з’явилися у Тернополі.
У них невідомі закликають тернополян не святкувати це свято, переконуючи, що в основі Хелловіну закладено смерть окультизм та інше зло.
«Хеллоуін – це свято вампірів, відьм, привидів та іншої нечистоти», – стверджується в листівці.
Відповідно ініцітори появи листівки закликають тернополян задуматися, чи потрібне це свято їм та їхнім дітям.
Водночас постає питання до анонімних противників Хелловіна, чи не було іншого способу виразити свою точку зору, як розклеїти листівки на стовпах ліхтарів та кам’яній плитці в центрі міста, псуючи тим самим їхній зовнішній вигляд.
Саме ж свято пов’язують з кельтами, які у перші століття нашої ери заселяли Британські острови й частину теперішньої Франції. Коли вони були ще язичниками, то поклонялися багатьом богам, зокрема богові смерті й темряви Самхаїну (по суті – Сатані). Новий рік вони святкували з настанням холодів – у ніч із 31 жовтня на 1 листопада, що символізувало смерть природи. Це свято було приурочено Самхаїну. Напередодні друїди (кельтські жерці) обходили всі помешкання, гасили домашні вогні та громадські багаття. А у свято запалювали велетенські кострища, на яких вчиняли жертви князю темряви, повелителю смерті. Давні кельти вірили, що коли Самхаїна вдається вдовольнити, то він відпускає душі померлих побачитися цієї ночі з живими родичами, але для цього живим треба переодягнутися в мертвих. Звідси й звичай рядитися скелетами, вовкулаками, русалками... Звідси й звичай із гарбуза – а в давнину і з інших овочів – виготовляти подобу черепа, у який вставляти свічку. Звідси й звичай ходити оселями, вимагаючи гостинців, – бо померлих треба задобрювати, аби вони не накоїли біди. Згодом германські племена англи і сакси завоювали більшість кельтських земель, усі прийняли Християнство, зникли друїди. Але, як і в нас на Русі-Україні, пережитків язичництва залишилося доволі, серед них і свято на честь бога смерті. Щоб викорінити дане зло, Церква в тих краях установила на цей день християнське торжество Всіх святих. Проте це не мало достатнього успіху.