Тернополянка Оксана Білик на позивний "Фея" після початку російсько-української війни підписала контракт із ЗСУ та стала старшою бойовою медикинею 44 окремої артилерійської бригади. Нині вона працює ерготерапевткою у Тернопільській лікарні швидкої допомоги, де допомагає ветеранам відновлюватися після важких поранень.
Свою історію жінка розповіла "Суспільному".
За словами Оксани, до неї часто потрапляють військові з важкими пораненнями та ампутаціями.
"Я стараюся бути не просто ерготерапевтом для нього, я стараюся бути як посестрою і, можливо, другом. Головне — підтримка, довіра, щоб пацієнт мені довіряв", — говорить вона.
За чотири роки роботи у реабілітації Оксана допомогла вже близько трьом тисячам ветеранів.
Найбільшу радість, каже медикиня, приносить результат її роботи.
"Коли я з ними працюю, вони приїжджають до мене на кріслах колісних. І коли вже проходить період реабілітації, приходить виписка, і вони йдуть додому на своїх двох ногах", — розповіла вона.
Оксана згадує, що рішення стати бойовою медикинею прийняла майже миттєво.
"Коли я працювала медсестрою в лікарні, до мене перетелефонували з ТЦК, що є посада бойового медика. І я зразу на наступний день пішла служити", — пригадує жінка.
На фронті були й важкі втрати. Один із найболючіших спогадів — загибель побратима, якому вона не встигла допомогти.
"Я, на жаль, не встигла надати першу медичну допомогу. Не встигла доїхати через те, що я була одним-єдиним бойовим медиком на той момент для свого дивізіону", — каже Оксана.
Водночас були й історії, які вона пам'ятатиме все життя.
"В нас був випадок, коли військовий тільки вийшов з машини, у нього сталася зупинка серця. Ми з колегою надали допомогу, і чоловік прийшов до тями. Він до цих пір нам дякує", — розповідає бойова медикиня.
Сьогодні Оксана Білик продовжує служити Україні вже у тилу — допомагаючи захисникам після важких поранень знову повірити у власні сили та повернутися до активного життя.
Деталі - у сюжеті "Суспільне":