Серйозний переполох на Сонячному масиві викликав представник підряду змій, який спочатку приповз до одного з житлових будинків, а потім з переляку заліз в найближче авто.
Люди викликали рятувальників, які з допомогою спецзасобів діставали чималого вужа.
Подивитися на процедуру зібралося чимало людей, як дорослих, так і малих, було чимало охочих зняти побачене на телефон.
Врешті плазуна витягли, щоб випустити в природному для нього середовищі.
Нагадаємо, що вужі не отруйні і боятися їх не варто.
Звичайний та водяний вужі, які мешкають в Україні, не становлять жодної небезпеки для життя та здоров'я людини. Вони неотруйні, не мають пристосувань для впорскування токсинів і ніколи не нападуть першими.
Проте є кілька нюансів їхньої поведінки, про які варто знати:
Як поводиться вуж при зустрічі з людиною?
Вужі — дуже лякливі й миролюбні істоти. Якщо ви зустрінете вужа в лісі чи біля водойми, його першою і головною реакцією буде втекти та сховатися.
Якщо ж вужа загнати в кут, схопити або наступити на нього, він увімкне свої захисні механізми (які, втім, абсолютно безпечні для вашого здоров'я):
Смердючий секрет (жовтувата рідина): Це головна зброя вужа. З переляку він виділяє з клоаки вкрай неприємну на запах рідину. Цей мускусний сморід дуже стійкий, важко відмивається зі шкіри та одягу й покликаний відлякати хижака.
Танатоз (прикидання мертвим): Якщо запах не допоміг, вуж може раптово обм'якнути, розкрити пащу, висунути язика і затихнути, ніби він уже кілька днів як помер. Якщо його залишити в спокої, він швидко «воскресне» і втече.
Шипіння та імітація атаки: Вуж може роздувати тіло, сплющувати голову (намагаючись стати схожим на отруйну гадюку) і робити випади у ваш бік, але при цьому він майже ніколи не розкриває пащу для укусу.
Що буде, якщо вуж усе-таки вкусить?
Вкрай рідко (наприклад, якщо його дуже сильно притиснути або грубо схопити за голову) вуж може рефлекторно вкусити.
Його зуби дуже дрібні, гострі й загнуті назад — вони призначені лише для того, щоб утримувати слизьку жабу чи рибу.
Такий укус схожий на легке дряпання голкою або шипами шипшини.
Оскільки отрути у вужа немає, єдине, що потрібно зробити — промити місце укусу водою з милом та обробити будь-яким антисептиком (хлоргексидином, перекисом водню або спиртом), щоб запобігти звичайній інфекції від бруду з пащі рептилії.
Як відрізнити вужа від гадюки
1. Зіниці (найнадійніший маркер)
Гадюка: Справді має вертикальну щілиноподібну зіницю (як у кота). Це характерно для більшості отруйних змій нашого регіону.
Вуж: Має виключно круглу зіницю.
Важливо: Щоб розгледіти зіницю, доведеться підійти дуже близько, що в дикій природі робити вкрай небажано. Тому орієнтуватися лише на очі не варто.
2. Візерунок на спині та забарвлення
Гадюка: Її візитівка — чіткий темний зигзаг (або ромби) уздовж усього хребта, який добре контрастує зі світлішим сірим, бурим або рудуватим фоном тіла.
Вуж: Наш звичайний вуж найчастіше має однотонну спину (темно-сіру, оливкову чи майже чорну) з характерними жовтими, помаранчевими або білими «вушками» на голові. А от його родич — водяний вуж — не має яскравих плям на голові, зате його спину прикрашають темні плями, розташовані саме у шаховому порядку. Через цей «шаховий» візерунок недосвідчені люди часто приймають неотруйного водяного вужа за гібрид чи гадюку і, на жаль, знищують його.
Виняток-пастка: Серед гадюк трапляються абсолютно чорні особини (меланісти). У них зигзаг на спині просто зливається із загальним кольором тіла і стає непомітним.
3. Форма та довжина тіла
Вуж: Довгий, гнучкий та стрункий. Звичайний вуж може легко виростати до 1–1.2 метра (іноді навіть більше). Перехід від тулуба до хвоста в нього плавний і поступовий.
Гадюка: Коротша та значно «кремезніша» (товстіша). Середня довжина дорослої гадюки звичайної — всього 50–70 см (особини під 80 см вважаються гігантами). У неї товсте тіло, яке різко звужується в короткий хвіст, а голова має виражену трикутну або списоподібну форму з різким перехвалом («шиєю»).