…Понад сорок діб стоїть на Майдані Михайло Палій із Кудринців. Він — старший сотник 12-ї Борщівської сотні. З початку свого перебування в Києві вже зареєстрував 1137 земляків із Борщівщини.
Є серед них і такі, що по 4-6 разів приїжджали. Самого Михайла недуга двічі виривала з Майдану. Лікувався від запалення легенів у лікарні Кам’янця-Подільського. Там лежали ще двоє майданівців, поки міліція не забрала. Тоді ж лікар порадив «незручному» пацієнтові йти в приватну клініку, бо в разі чого медики його не зможуть захистити. Але хлопці, за словами Михайла, не видали сотника.
Справді, багато небезпек чатує нині на майданівців. Одна з них — «тітушки», «полювання» на яких триває цілодобово. Михайло розповів, що недавно впіймали чотирьох. У двох знайшли пістолети, в двох — фінки. Здали їх старшому охорони, він — міліції, а за півгодини ті хлопці вже проходили повз борщівський намет і тикали на нього пальцями, пише Вільне життя плюс.
— Не вірте, що майданівці трощать ресторани, магазини, — просить сотник і пояснює: — По-перше, нам заборонено ходити в кросівках, у нас нема білих налокітників. По-друге, після опівночі протестувальники не мають права залишати Майдан. Якщо є така потреба, старші сотники виписують їм перепустки через барикади.
На Майдані злочинці не стоять. Михайло має досвід роботи на керівних посадах, 14 років працював начальником потяга, потім очолював будівельну бригаду. Але, запевняє, ніколи досі йому не було так легко керувати людьми. На Майдані достатньо слово мовити — і всі почують. Каже, що жодного разу тут не чув матюків, адже коменданти заборонили лаятися. Люди самі прибирають, ніхто недопалка не кине під ноги. Тут усі один за одного горою стоять, вітаються. Узагалі, Майдан дарує багато епізодів, що запам’ятаються його героям на все життя.
Біля вечірньої барикадної ватри хлопці із сотні Борщівського краю.
— Біля нашого намету стоїть запорізький, — розповідає Михайло. — Їхній сотник дає своїх людей до нашої сотні, щоби ми їх вчили української. Ті, котрі не їздять додому, вже дуже добре розмовляють нею. А як запорізьці полюбили наш борщівський борщ! Через день замовляють його на обід. Варимо в казанах надворі, так смачніше. Там готуємо і свій фірмовий компот. Через нього наш намет мовби медом намащений. Журналісти з Англії, Австралії, Росії казали, що все життя пам’ятатимуть його смак.
Цікавлюся, що ж у тому компоті таке особливе. Михайло «здає» рецепт: малина, інші ягоди і обов’язково айва та лимон. Але що там ягоди! От Заліщики, каже, поділилися з Борщевом замороженим м’ясом лося, диких кози і кабана.
Активісти не мають нужди ні в чому матеріальному. У борщівського намету навіть є свій меценат. Це росіянин Андрій Михайлович із Красноярського краю, нині киянин. Його водій Валерій родом із Борщева. Ще в грудні шеф попросив водія привезти його на Майдан. Відчергував усю ніч із Михайлом Палієм на морозі, поговорили, як два щирих українці. Вранці Андрій Михайлович пішов. А згодом Валерій привіз для всього намету камуфляжну зимову форму, металевий посуд, відра, мітли, лопати. Відтоді щотижня він довозить продукти, бензин для генераторів, інші необхідні речі.