Дзвони смутку і втрати... Дзвони війни... Дзвони миру ...
Коли б'ють дзвони на сполох та в знак біди, коли кличуть до гуртування та боротьби за рідну землю, то невимовно стискається серце до болю... щось піднімається з глибини душі у пошуку світла й правди.
Так били дзвони у Михайлівському соборі, коли українська земля була в небезпеці... Так боялися дзвонів наші вороги, коли був наказ зрівняти із землею майдан у лютому... боялися, щоби голос дзвонів не додавав нам впевненості, віри та надії....
Дзвін пам'яті у першу неділю Великого посту 9 березня 2014 р. було освячено священиками Ігорем та Григорієм в Українській Автокефальній Православній Церкві Всіх Святих Землі Української по вулиці В. Винниченка у м. Тернополі (настоятель священик Ігор).
Цей дзвін назвали "Небесна сотня".... і викарбували ім'я на дзвоні ...
У дзвонів, як і у людей, своя доля... своя історія.. свій біль ... "Небесна сотня"...Це задуми, які не здійснилися....Це життя, яке не прожито....Це залишені сім'ї, діти, онуки, які уже не відчують тепла долонь та сердець Героїв...Це сльози, якими плаче Україна....Це біль наших душ, зранених такими втратами...
Пісня дзвону "Небесна сотня" - це ті мрії про вільну квітучу Україну, яка має бути!!!, бо за неї віддала життя Небесна сотня! За єдину Україну та за наше майбутнє! Це голос пам'яті, який буде лунати в наших серцях!
"Небесна сотня" буде нашою молитвою за світле царство небесне та спокій Героїв!Світла пам'ять Героям!