Вихованець тернопільського футболу Олександр Стахів, котрий уже років десять баражує між казахстанською Прем'єр-лігою і її першим дивізіоном, несподівано став порушником спокою.
Його запис у соцмережах, присвячений протистоянню України і Росії, за лічені години облетів казахських гравців і тренерів. І багатьом він не сподобався. Українець за національністю, казах за паспортом виступив з різкою критикою Президента Росії Володимира Путіна, якого у казахських степах «люблять і поважають», пише Номер один. Про мотиви свого вчинку гравець розповів журналістам.
– У соцмережах Ви написали: «Я - українець із Заходу і відповідаю вам, що тут ляжуть мільйони російських». Поясніть Ваші слова…
– Я нічого не маю проти російського народу. В мене багато друзів різних національностей: і росіяни, і казахи, і українці... І до жодного народу в мене немає образ і претензій. Просто у мене накипіло через останні події в Україні, точніше - через ставлення російського уряду до українців. Український народ зробив свій вибір, і треба його поважати. Все, що зараз розповідають про Україну на російському телебаченні, не має до нашої країни жодного відношення. Все це - антиукраїнська пропаганда. Так, була помилкова заява проти російської мови. І люди, які її зробили, вже скасували це рішення і взяли свої слова назад. У першу чергу, люди не хочуть війни. Люди хочуть жити мирно. У нас тут на БТРах їздять російські солдати, над головою літають російські літаки. Це хіба нормально? Україна – це незалежна держава, а не чиясь колонія. Коли в 1994 році Україна відмовилась від величезного запасу ядерної зброї – третього за величиною у світі, Росія, США і Великобританія підписали гарантії безпеки нашого суверенітету. І як можна вірити договорам, якщо Росія спокійно відправляє в Україну тисячі солдатів, які блокують державні будівлі, захоплюють аеропорти і вокзали? Всі відразу згадали про домовленості Гітлера і Сталіна. Начебто на папері про все домовилися, а потім один напав на іншого. Те ж саме повторюється і зараз.
- Ви живете в Тернополі, в Західній Україні. Яке у Вас там ставлення до російської мови?
- Я розмовляю російською. Моя дружина розмовляє, батьки. Мені, наприклад, ніхто ніколи не робив зауважень. Так, є люди, які налаштовані проти російськомовних, але їх дуже мало – одиниці. Мій син ходить у садок і розмовляє там російською і вчить інших дітей російських слів, а вони вчать його українських. І вихователі розмовляють двома мовами. Ніякого переслідування російських у нас немає.
- Ви - українець за походженням, але казах за паспортом. Чи не боїтеся, що після ваших антиросійських виступів кар'єра у Казахстані закінчиться?
– Я абсолютно впевнений, що мої слова мені ніяк не зашкодять. Тим більше, що я проти російського народу нічого не маю. Навпаки - ми повинні триматися разом. Але чомусь російські власті вирішили, що можуть захопити частину України і наводити тут свої порядки. Українці цього не дозволять. Зазвичай люди від армії відкуповуються всіма силами. Хабарі дають, щоб не служити. А зараз у всіх військкоматах стоять черги. Причому різні люди йдуть – і дуже багат,і і дуже бідні. І всі готові йти в армію, щоб захищати країну. І якщо станеться найстрашніше, люди підуть з палицями і камінням на танки. Не дай боже, звичайно, такого. Але все-таки в Україні всі відчули, що треба об'єднуватись проти спільного ворога – російського Президента.
- Ви особисто пішли б із каменем проти танка?
- Якщо змусять, то піду. Хто захистить мою сім'ю, моїх дітей? Слава Богу, що начебто напруга спадає. Хоча ми в Україні чекаємо провокацій. Нас попереджають: якщо де-небудь знайдуть убитих російських солдатів, то Путін віддасть команду стріляти на ураження.