11 липня, у Всесвітній день народонаселення, експерти ООН та України оприлюднили статистичні дані щодо міграційних процесів у Європі. Україна дедалі більше стає цільовою країною для мігрантів, - пише Богдана Костюк з радіо "Свобода". Україна – це держава, яка, з одного боку, постачає трудових мігрантів на ринки праці Євросоюзу та Росії, а з другого – переправляє через свою територію сотні тисяч шукачів притулку та заробітчан до економічно розвинених держав Європи. За останні 5 років Україна також перетворилась на місце, куди у пошуках заробітку приїздять трударі з інших держав. На некваліфікованих посадах у країні, крім мігрантів з Індії, Бангладеш, Пакистану та Афганістану, працюють вихідці з країн Середньої Азії та Закавказзя. За рахунок новоприбулих зростають узбецька, грузинська, вірменська, азербайджанська, афганська діаспори та африканське земляцтво. Трудові мігранти працюють у тих сферах, які не користуються попитом серед українців: прибиральники, торговці на ринках, двірники. Подібна ситуація в ЄС має місце уже стосовно трудової міграції з України: там українці погоджуються на некваліфіковану, низькооплачувану працю і заміщають на цьому сегменті ринку праці корінне населення. Зростання міграційних потоків у Європу та в Україну пояснюють старінням населення і низькою народжуваністю, що спричиняє скорочення працездатного населення, загальмовує економічний розвиток окремих держав і цілого регіону. Україна, і Євросоюз опинились у заручниках соціально-економічної, демографічної та освітньої кризи. Український уряд готовий до співробітництва з міжнародними інститутами у царині розробки міграційного законодавства, захисту національного ринку праці та підвищення кваліфікації українських робітників. Але на сьогодні проблема захисту прав українських заробітчан в ЄС та трударів, які поповнюють український ринок праці, залишається нерозв’язаною. Можливість легалізувати своє перебування в Україні є далеко не у всіх, хто сюди прибуває, навіть якщо люди прибувають на підставах, передбачених законодавством України. Іноземці та особи без громадянства є вразливою у соціальному вимірі групою населення. Не існує жодних державних механізмів інтеграції в українське суспільство. А тотальна корупція часто перешкоджає законним шляхом розв’язати проблеми захисту іноземців (біженців, мігрантів, шукачів притулку). Найбільше, чого бояться українські заробітчани в ЄС та іноземні трударі в Україні, – бути поверненими на батьківщину, звідки вони виїхали у пошуках праці і долі.