Дві старі каплиці - на вул. Микулинецькій, біля огорожі кладовища, та на вул. Шпитальній, біля лікарні швидкої допомоги, збереглися у Тернополі. Також у місті пам'ятають давні каплиці св. Івана та св. Антонія. Та цим пам'яткам не пощастило - їх знищили.
Каплиці з таблицями - 150 років
Акуратно збудована з тесаного каменю споруда при дорозі з Тернополя на Микулинці з'явилася у 1861-65 рр. з ініціативи отця-єзуїта або ж ісусівця, як ще тоді говорили, Каетана Маркевича. Але чернець запропонував збудувати на кладовищі не повноцінну церкву, а усипальницю для монахів. Та сталося все інакше - збудовану інженером Яном Закревським капличку передали тернопільській парафії і там час від часу почали проводити відправи. Коли ж прийшли “совіти”, майже столітню пам'ятку перетворили на “кабінет” гробаря - у ній виготовляли кам'яні пам'ятники на могили і зберігали розмаїті інструменти.
Із 1992 р. каплиця на Микулинецькому встигла побувати єдиним храмом тернопільських римо-католиків - доки не збудували костел на просп. Бандери. Храмові, якщо рахувати від 1861 р., уже 150 років, але він - справжній доглянутий шедевр, стіни якого у прямому розумінні можна читати. Вони рясніють пам'ятними написами про тернополян, починаючи із 1862 р. Серед переліку імен та прізвищ - четверо Завадських, однофамілець відомого київського ректора-співака Teresa z Poplawskich Lanfhauzowa. Але є і невідомі, певною мірою екзотичні, тепер у місті Franciszek та Pulcheria Greissennegger, які народилися ще у 1787 та 1788 рр. Але справжній подив викликає англомовна епітафія на чорній кам'яній плиті, присвячена уродженці Лондона Elizabethn Geppert Dowling, яка прожила тільки 38 років і померла в Тернополі у 1880 р. Автору статті не вдалося з'ясувати, що робила у Тернополя ця британка часів королеви Вікторії.
Молитва на Шпитальній - сусідство з моргом
Майже на півстоліття молодшою від цвинтарної є каплиця біля комунальної лікарні швидкої допомоги, яку часто ще називають першою лікарнею. Її звели наприкінці ХІХ - початку ХХ ст.
- Ця каплиця здавна сусідила з моргом шпиталю і вона ніколи не належала котрійсь із конфесій, адже у закладі лікувалися люди різних християнських віровизнань (єврейський шпиталь діяв окремо - прим. ред.). Морг у ті часи офіційно називали трупарнею, - розповідає краєзнавець Любомира Бойцун. - Приходили як римо-католицькі священики, так і греко-католицькі.
Відтак пані Бойцун скептично сприймає передачу каплиці одній із теперішніх конфесій - лікарня ж обслуговує всіх і всі мають право задовольнити свої духовні потреби у каплиці при ній.
Має краєзнавець і сімейні спогади про каплицю на Шпитальній.
- Каплиця залишалася діючою навіть у Другу світову. У 1945 р., коли я народилася, її та шпиталь ще обслуговували сестри-служниці. І саме в той час, коли я з’явилася на світ, у шпиталі народила двійню одна з районних комсомольських активісток. Діти були маленькі, мляві, а їхня мати не мала молока. Вона сказала “Я іх нє хачу”, і тому моя мама, крім мене, взялася годувати ще й їх. І от цих дітей охрестили у каплиці при шпиталі. Робили це таємно - взяли під приводом необхідності зважити.
Коли ж приїхав батько тих дітей - теж якийсь парткерівник, то він захотів відвезти додому на Загребелля і Юлію Бойцун. Але породілля побоялася, сказала, що приїде її чоловік. Вона залишилася у медзакладі, переказує слова матері пані Любомира.
- І от того батька з дітьми, і його дружину десь у дорозі перестріли і додому вони не доїхали, - каже історик. - Мама про це довідалася потім - органи шукали зниклу сім'ю. Але деталі залишилися невідомі.
Капличку при шпиталі закрили у 1946 р., коли заборонили УГКЦ.
Тільки у пам'яті старожилів і на старих світлинах збереглися каплиці святого Івана та святого Антонія. Перша із них стояла на стику сучасних вулиць Грушевського та Крушельницької, а друга - на Загребеллі - поряд із колишнім сільським цвинтарем (до 1937 р. Загребелля було окремим селом - прим. ред.).
- Каплиця святого Антонія навіть слугувала церквою для місцевих римо-католиків, - продовжує Любомира Бойцун. Щодо Святоіванівської, то вона не належала якійсь одній конфесії.
Обидві вказані каплички були пам'ятками ХІХ ст. Тоді ж, під час російської окупації Тернопільського краю у 1809-1815 рр., у місті збудували не тільки тюрму, а й каплицю при ній, каже історик. Вона стояла десь у районі теперішнього міськвідділу міліції.
Володимир Мороз