Львів’яни у масках на голові та з пістолетом у руках здійснили розбійний напад на жителів села Монастирищини.
Зухвалий розбій заради легкої наживи львів’яни заздалегідь добре продумали та спланували. На «справу» з собою взяли, здавалося б, усі необхідні предмети: скотч, маски, рукавиці, пневматичний пістолет. Навіть свою першу жертву обрали не серед випадкових людей, а здійснили озброєний напад на жителя села, який приходився одному з них далеким родичем. Але в якийсь момент усе пішло не так і їх план зазнав краху…
«Працювали» мовчки, щоб голос не впізнали родичі
Передувало цьому цинічному злочину безгрошів’я, яке не давало спокою обом безробітним сільським юнакам. Нарікаючи на долю та скаржачись один одному на відсутність засобів для існування, вони все ж таки вирішили діяти заради покращення свого матеріального становища. Правда, йшлося не про пошук бодай якоїсь роботи з подальшим працевлаштуванням, а обдумували варіанти того, як швидко розжитися на легкі гроші. І придумали…
Один з юнаків, маючи за плечима уже чималий кримінальний досвід, бо лишень звільнився умовно-достроково з місць позбавлення волі, придумав геніальний, як йому тоді здалося, план швидкого підробітку – «обчистити» своїх далеких родичів, які проживають у невеличкому селі на Монастирищині, пише "Номер один".
До кримінальної «вилазки» вони заздалегідь підготувалися: придбали скотч, шапки, у яких прорізали отвори для очей, щоб використати їх як маски, рукавиці з захисним покриттям для запобігання залишення відбитків слідів рук, пневматичний газобалонний пістолет, який є детальною копією радянського пістолета системи Макарова. А також подбали про зворотні квитки додому. Домовились і про те, що вони між собою не будуть розмовляти, щоб жертви нападу не впізнали свого далекого родича по голосу.
Того вересневого вечора близько 22 години львів’яни приїхали останнім рейсом автобуса у село. Та перед тим, як довести задумане до кінця, ще попередньо оглянули господарство своєї жертви. В будинку вже було темно. Все начебто йшло за планом. Трохи заспокоївшись, вони повернулися на автобусну зупинку та очікували ранку… А вже вдосвіта наступного дня обидва львів’яни тихо зайшли на облюбоване подвір’я місцевої родини, одягнули маски, рукавиці та, підібравши на території господарства металеву трубу, стали чекати, допоки хтось із господарів вийде з будинку.
Чекали не довго. Десь за півгодини з помешкання на вулицю вийшов господар, і молодики за попередньою домовленістю між собою миттєво почали діяти. Один із нападників перестрів чоловіка відразу ж біля вхідних дверей з пістолетом у руках, націливши його на жертву. А інший у цей момент наніс господарю удар металевою трубою по голові, щоб подолати будь-який його фізичний опір.
До смерті наляканий чоловік кинувся втікати назад до будинку, проте йому не вдалось сховатися від нападників. Ті з блискавичною швидкістю його наздогнали та слідом за ним увірвалися до оселі. У коридорі між чоловіками розгорілася шарпанина, під час якої один з молодиків наніс по голові жертві ще два удари металевою трубою. Безпорадний чоловік закричав, на цей крик і шум вийшла з кімнати у коридор донька побитого чоловіка та жахнулася від побаченого.
Затримали львівських «гастролерів» менш ніж за півгодини
Як згодом розповість жінка у суді: «У батька була розбита голова і сильно текла кров. Біля нього стояли двоє хлопців, в яких на обличчі були маски з прорізами для очей, а на руках - рукавиці. Один з них тримав залізяку, а інший – пістолет». Зброю нападник націлив у її бік в ділянку живота. Не промовляючи жодного слова, молодики загальноприйнятим жестом пальців руки (потирали великим пальцем руки об інші пальці) дали чітко зрозуміти, що їм потрібно віддати гроші. На цей мовчазний жест налякана жінка відповіла, що у них немає грошей і щоб вони забиралися з будинку, бо по-сусідству з ними живе працівник міліції. Після цих слів нападники переглянулися між собою, насторожились і раптово вибігли з будинку на центральну дорогу села.
Перевівши подих, жінка відразу ж покликала правоохоронця, який проживав по сусідству, а той вже викликав наряд міліції та швидку допомогу. Працівникам міліції жінка описала приблизний вигляд нападників, а вже десь хвилин за 20-ть їх обох було затримано поблизу автобусної зупинки.
Львів’янам не вдалося втекти, хоча у них не було жодного шансу залишитися серед білого дня непоміченими у цьому селі. По-перше, приїжджі молодики швидко привернули увагу місцевих жителів, які добре один одного знають в обличчя. По-друге, вони відразу ж викликали підозру своєю поведінкою, коли неподалік автобусної зупинки ховалися за приміщенням місцевого клубу та час від часу виглядали з-за нього в очікуванні громадського транспорту. І по-третє, навпроти клубу проживав ще один працівник міліції, який у телефонному режимі вже був повідомлений про розбійний напад на місцеву сільську родину і, вийшовши на вулицю, відразу ж помітив, що ті двоє підходять під опис зловмисників.
До клубу відразу ж прибув наряд міліції. Під час зустрічі з правоохоронцями приїжджі «гастролери» не змогли відповісти на запитання про те, що вони роблять у цьому селі, нервували та були наляканими.
Обнімала родича, не знаючи, щоб він один з тих нападників
Затримавши зловмисників, правоохоронці привели їх на місце вчинення злочину. Звичайно, вже без масок. На велике здивування правоохоронців донька побитого чоловіка зраділа зустрічі з одним із затриманих львів’ян, почала його обнімати… У цю мить жінка навіть не здогадувалась, що її далекий родич є одним з тих самих нападників. І що саме цей родич був одним із тих кривдників у чорних масках, який побив її батька і потім його закривавленого медики госпіталізували до місцевої лікарні. Експерти згодом встановлять, що потерпілому було спричинено черепно-мозкову травму, яка проявилася струсом головного мозку та трьома ранами на голові й належить до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я. Ці травми були небезпечні для життя та здоров’я потерпілого.
За фактом вчинення розбійного нападу було розслідувано кримінальне провадження та прокуратурою району скеровано до суду обвинувальний акт за ч.3 ст.187 КК України (розбій).
У суді обидва львів’яни не визнали своєї вини у висунутому обвинуваченні, а визнавали вину у вчиненні хуліганських дій. Один з обвинувачених відмовився будь-що пояснювати суду про події того вересневого дня, а інший стверджував, що того злощасного дня він погодився приїхати в село з товаришем, щоб підтримати його під час непростої розмови з батьком, який свого часу покинув їх сім’ю. Біля того будинку вони одягли на голову маски, а коли дочекалися господаря будинку, він побачив, як товариш вдарив того чоловіка металевою трубою. Після цього він намагався стримати товариша, але не зміг. Сам же він не пам’ятає, чи мав у руках пістолет.
Він також переконував суд, що вони не вимагали грошей. Їх неправильно зрозуміли господарі, бо жестами пальців рук він, навпаки, показував господарям, що грошей їм не потрібно. І що вони залишили приміщення будинку відразу ж після того, як він зрозумів, що у цьому домі немає батька його товариша.
Втім, незважаючи на невизнання вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, їх вина була доведена сукупністю зібраних під час досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Бережанський районний суд засудив 23-річного львів’янина до 8 років позбавлення волі, приєднавши йому ще частково невідбуте ним покарання, а його 22-річного спільника – до 6 років позбавлення волі з додатковим покаранням у виді конфіскації майна.
Як повідомив старший прокурор відділу прокуратури області Олександр Семенець, прокуратура області не погодилася з цим вироком суду, а тому подала до апеляційного суду Тернопільської області апеляційну скаргу, вимагаючи призначити суворіше покарання для обвинувачених за вчинення розбійного нападу.