"Не будьте винні нікому нічого,
крім того,
щоб любити один одного"
[19, Рим., 13.8]
КамінняТоркаються теплі долоні.У місті осіннімПовітря осяйне. ПромінняПронизує крони червоні, Фонтани тендітніІ клумби охайні. А грона вагомі. А скроні іскристі.Щенятами скачуть веселі каштани.Розсипані зорі старого намиста – В імлі ліхтарів його розкіш розтане! Як бути з цим світом?Як бути з цим містом? Із згорбленим мостом І згубленим листям, З летким павутинням І озером синім – усе дуже просто?Зламаюсь на слові:Ми нікому НІЧОГО не винні,Ніхто. КРІМ ЛЮБОВІ.
Каміння торкаються теплі долоні.
У місті осіннім повітря осяйне.
Проміння пронизує крони червоні,
Фонтани тендітні і клумби охайні.
А грона вагомі. А скроні іскристі.
Щенятами скачуть веселі каштани.
Розсипані зорі старого намиста – в імлі ліхтарів його розкіш розтане!
Як бути з цим світом?
Як бути з цим містом?
Із згорбленим мостом і згубленим листям, з летким павутинням і озером синім
– усе дуже просто? Зламаюсь на слові...
Ми нікому НІЧОГО не винні, ніхто. КРІМ ЛЮБОВІ.