Втомлені від осінньої меланхолії тернополяни хочуть снігу, морозу та зими, і вже з листопада лічать дні до Нового року.
- Не знаю, як інші, а мені просто терпцю не вистачає - так зими хочу, - каже 19- річний студент технічного університету Іван Гончар. – І навіть не тому, що взимку канікули. Просто я зможу нарешті відпочити від осінньої сірості, як би це банально не було.
Марія Олександрівна тримає 5-річну внучку Оленку за руку, стоячи в центрі на зупинці громадського транспорту. Жінка зізнається, що до зими вона байдужа, але її маленька внучка вже відтепер чекає на свято Миколая та Нового року:
- Мала мені всі вуха продзвеніла, що хоче зимових свят і питається, як скоро вони будуть. Я їй пояснюю, що не так довго залишилось, то вона вже зараз загадує, які подарунки хотіла б отримати від Миколая та Діда Мороза.
Менеджер Ірина Григорчук спішить на роботу після обідньої перерви. На запитання, чи хоче вона зими, 21-річна дівчина відповідає посмішкою, потім недовго мовчить та, трохи червоніючи, каже, що її колеги навіть календар спеціальний завели, де закреслюють дні, які залишилися до нового 2012 року:
- Це, звісно, кумедно, але ми таким чином розважаємось на роботі. Хто перший в офіс зранку прийде, той і замальовує клітинку в календарі. Ми таку штуку на початку цього місяця придумали. Здається, від сьогодні вже 50 днів залишилось.
Не радіє наближенню морозів та снігу Олег Синьківський. Чоловік таксує на власній автівці. Розмовляючи крізь відчинені двері «Ланоса», пан Олег розповідає, що минулого року через слизьку дорогу він на самий Новий рік мав аварію, тому зими чекає з неохотою:
- Зима – це гололід, аварії та травми. Я воджу машину з 1986-го, таксую 5 років. В «білу» пору року завжди стараюся бути акуратним на дорозі, але не завжди це получається… Крім того, я вже мовчу про наші дороги та те, як їх прибирають і посипають, коли випаде сніг. Добре, що влада хоч тротуари десь там в центрі утеплила - будуть бомжі мати де спати.
Неголений літній чоловік із брудною сумкою в руках поспішає здати знайдені скляні пляшки у пункт прийому склотари. Безхатченко Гліб, не зупиняючись, говорить, що про тротуар із підігрівом не чув та запевняє, що ночувати там так чи інашке не збирається:
- Який, на**, підігрів?! Менти все одно зженуть. Воно то може комусь і добре, що сніг, зима, але мені це якось не очень. Розумієш, мені, *ля, щоб не відкинутись десь під чужим під’їздом нада бутилки шукати, картон збирати, а зимою воно тільки важче, ще й холодно.