Щасливі історії

Ростич Людмила (заполните поля: телефон, email, дату рождения, фото)

19:10, 20 липня 2011 р.

Віртуальний поцілунок і реальне весілля на Тернопіллі

Щасливі історії

Наша сьогоднішня співрозмовниця Світлана – людина надзвичайно позитивна, добра, приваблива і смілива. Погодьтеся, далеко не кожний наважиться поєднати свою долю з людиною, не побачивши її, не потиснувши руки…
Стосунки Світлани і Віталія розвивалися незвично: листи, розмови в скайпі, пропозиція руки і серця, ще розмови, перший – віртуальний! - поцілунок, реальне знайомство з батьками, і аж тоді – перше побачення в реалі.

В травні Світлана і Віталій відсвяткували весілля. Зараз, коли всі клопоти і напруження позаду, ми звернулися до Світлани з проханням поділитися з читачами сайту своєю історією – такою сучасною і неординарною.

Ось що розповіла Світлана.

- Ми – сім’я Михайлів, Світлана і Віталій. І наша сім’я з’явилася завдяки Інтернету.

- Ви відразу познайомилися з Віталієм?

-Ні. Я вже була зареєстрована на знайомств "ОнОна", де спілкувалася з чудовими хлопцями Михайлом і Дмитром, які стали для мене дуже добрими друзями. Обидвоє вони перебувають зараз за кордоном.

- Отже, в Інтернеті ви спочатку знайшли друзів, а вже потім зустріли долю?

- З Дімою в нас навіть почалися складатися відносини…трошки більші, ніж просто дружба. І, відверто кажучи, спілкуватися з кимось іншим я навіть не збиралася.

- Яким же було те найперше повідомлення від Віталія, що так привернуло до себе увагу?

- Цього року в перших числах лютого до мене прийшло цікаве повідомлення. Невідомий Віталій (фото на сайті не було) просив відгукнутися дівчину, якщо дата її народження припадає на певні місяці і числа, певних років. І просив обов’язково відповісти йому, бо він… хоче женитися! Це було несподівано.

- Неймовірно! І ваша дата народження підійшла?

- Ні, числа не співпадали, тільки рік підходив. Так я йому і відповіла. Але мене переповнювала цікавість, чи знайшов він собі таку дівчину, і 12 лютого я запитала його про це та привітала з наступаючим днем закоханих. За кілька днів прийшло повідомлення від Віталія: він мене також привітав з Днем Святого Валентина і повідомив, що такої дівчини не знайшов. А також розповів, що цікавиться астрологією і ці дати йому найкраще підходять.
- А ви самі в це вірите?

- Я йому відписала, що не вірю в ці всі гороскопи! От мій знак - терези, але характер маю схожий до знаку діви...

- Це не зупинило Віталія?

- 17 лютого ввечері він, побачивши, що я онлайн, запропонував просто поспілкуватися по скайпу. І я не відмовилася, оскільки я завжди хотіла мати багато друзів.

- Ви зрозуміли, що це доля?

- Ні, про одруження я навіть і не думала! Ми розмовляли довго, десь до 2 годин, але зв’язок був поганий, через хвилину відео зникло.

– Про що була перша розмова?

- Віталій мені розповідав про себе, чому він вирішив скористатися таким сайтом. Я більше слухала. А потім Віталій попросив дозволу подзвонити в суботу або в неділю. Я погодилася, тому що він мені видався цікавим співрозмовником. Мене зацікавила історія його життя і простота спілкування з ним. Під час наступної бесіди вже я розповідала про себе, і розмова тривала допізна.

- Віталій вам сподобався?

- Він мене чимось зворушив, чимось притягував… Але, з іншого боку, я продовжувала спілкуватися з Дімою! І Дмитро також почав натякати на те що він приїде на свята і збирається женитися!

- Отже, шанси зустріти свою половинку у всесвітній мережі зростали?

- Наступного дзвінка я вже чекала. Спілкуватися було цікаво.

- Віталій не казав, чим ви йому сподобалися?

- Сказав «Тому що в тебе дуже щира посмішка і ти напевне дуже хороша людина. І оскільки ти працюєш вчителькою, значить ти добродушна». Мене збентежила ця відповідь, оскільки мені ніколи такого не казали. Хоч я зустрічалася з хлопцями, але комплементів взагалі не чула.

- А чим Віталій сподобався вам?

- Я йому сказала, що він сподобався мені як співрозмовник, і у нього також дуже гарна посмішка. Можливо, я його трішки і образила тоді своєю відповіддю, але дуже великої симпатії я не відчувала, думала про іншого. Але вже на другий день зрозуміла, що думаю лише про Віталія, і чекаю дзвінка від нього. А у вівторок, Віталій делікатно поцікавився, як я ставлюся до одруження і чи могла я вийти за нього заміж!

- Це було несподівано?

- Мене так вразило це запитання, що декілька хвилин я просто мовчала! А потім запитала чи це сприймати як "прєдложениє рукі і сердца". Віталій сказав, що не хоче чекати, на Великодні свята має їхати на Україну і хотів би зустрітися і навіть женитися.

- Ви погодилися?

- Я не сприймала це серйозно, але і не відмовила. І тоді наші стосунки і розмови переросли у велику бурю емоцій.
- А як же Діма?

- Про Діму я взагалі забула… Ми з Віталієм надсилали один одному віршики (в Інтернеті є можливість вибрати ті рядки, котрі відображають потрібні почуття). І бажання побачитися в реалі ставало щоразу сильнішим! Коли він сказав, що взяв квитки на 15 квітня додому, то потрібно було чекати ще 1,5 місяця. Але у вирі почуттів, які зароджувалися між нами, цей час злетів дуже швидко... Десь за тиждень він мене вперше поцілував - віртуально, а відчуття було таке так ніби це реально! Я просто з головою поринула в наші стосунки.

- А якою була ваша перша реальна зустріч?
- Першу зустріч взагалі ми планували на понеділок, після Великодня. Оскільки я з Хоросткова, а він з Ясеновець Золочівського району, ми вирішили вперше зустрітися на нейтральній території – в Тернополі. З кожним днем виникало бажання перенести зустріч на ближчий час. Ми хотіли спілкуватися, розмовляти…

- Про те, що Віталій – ваш майбутній чоловік, ви не думали?
- Саме тоді він ще раз мене запитав про одруження, і я в захваті відповіла, що я згідна стати його дружиною.

- Віртуально?

- Так! Хоча я ніколи навіть собі і уявити не могла, що така велика подія може статися віртуально, за допомогою комп’ютера!

- А ваші батьки про це знали?

- В тому-то і річ, що виникала велика проблема, як пояснити усе батькам, як повідомити про наші плани.

- Ви відчували, що це буде нелегко?

- Знаючи свою маму, я передбачала, що може бути великий скандал і багато розмов...

- Напевно, як в кожної мами…

- У моєї мами 7 квітня день народження. Минулого року на моє запитання про подарунок вона відповіла, що найбільше за все хотіла б бачити мене щасливою.
- Як кожна мама! Світлано, то ви ощасливили маму несподіваною звісткою у день її народження?

- Трошки раніше. 2 квітня ( а саме на день ангела Світлани) я повідомила мамі новину. Шок був дуже великий...

- Маму можна зрозуміти…

- Так, адже нашим батькам важку зрозуміти спілкування в Інтернеті. Щоправда, в одному моя мама була права –тоді я дійсно зовсім не знала Віталія. Але я серцем відчувала, що це людина, з якою я б хотіла провести все своє життя.

- Шок тривав довго?

- Ну, до кінця дня все трошки втерлося, і батькам просто не залишалося нічого більше, як чекати на зустріч.

- Віталія чекали вже як нареченого?

- При розмові про весілля я попередила батьків, що нічого ми не будемо ще готувати, поки він не приїде, і ми не зустрінемося в реалі. Але мені залишалося сказати мамі і татові ще одну непросту для новину – Віталій вже перебував в шлюбі, він розведений. Але, зрештою, і це ми обговорили…

- Мама ще не була знайома з вашим обранцем?

- 7 квітня мій коханий по скайпу привітав мою маму з днем народження. Я дуже переживала, щоб він сподобався моїй мамі, і переживала. Здається, лише я. Привітання вийшло чудовим! Віталік сподобався моїй мамі, і мені стало легше.

Згодом він повідомив, що приїде він до мене в суботу перед Вербною неділею.

- Ви зраділи?

- Я дуже була рада, але спочатку хотіла з ним сама поговорити, а вже потім знайомити з батьками. Вийшло інакше. В Тернополі його зустріли мої подружки (дві сестри, які були в курсі всіх подій). Я дуже переживала, а моя мама ще більше. Коли поїзд привіз мого коханого в Хоростків, я тремтіла від хвилювання. «Перший раз в перший клас»! Мене підтримував чоловік сестри.

- І ось, коли поїзд зупинився…

- Я шукала його очима і стояла, як вкопана. Таке враження що через мене пройшла велика напруга! Я не розчарувалася, хоча уявляла Віталія трошки вищим. Разом ми поїхали до мене додому.

– Ви не були наодинці?

- Ми навіть не поговорили самі. Згадуючи, я сміюся з себе. Адже я завжди була, безстрашна, а тоді… Але найцікавішою була зустріч з мамою. Коли ми увійшли, мама тримала на руках мого племінника. Сашуля щойно прокинувся і вигукнув: "О, дядя! А джип де?"

- Віталій знітився?

- Він заявив з порога: "Доброго дня, я - Віталій, приїхав женитися до вашої дочки". Мама так і опустила малого з рук. Вже потім нас залишили вдвох, щоб ми змогли поговорити. А ввечері за родинним столом Віталій офіційно зробив мені пропозицію. Його батьки подзвонили по скайпу, домовилися про зустріч і дату весілля. У вівторок 19 квітня ми занесли заяву, стали готуватися до весілля.

- А як відреагували на ваше одруження знайомі, друзі?

- Для всіх це був шок! Такого випадку ще не було, і всі дивувалися як так я можу довіритися людині.

- І от, 12 травня ви одружилися, відгуляли весілля, пройшло більше двох місяців. Ви щасливі?

- Я найщасливіша людина у світі! На жаль, мій коханий 15 травня поїхав назад до Португалії. Зараз я роблю документи що поїхати до нього. Ми ще все встигнемо! Плануємо мати трьох дітей, але то вже як Бог дасть...

- Багато хто з батьків намагається обмежувати перебування дітей в у всесвітній мережі. Чи дозволите ви своїм дітям «зависати» в Інтернеті?

- Звичайно ж, дітям ми будемо дозволяти спілкуватися по Інтернету! Я вважаю, що такі знайомства через років 5 будуть найбільш поширеними, оскільки сучасна молодь набагато більше проводить за комп’ютером, ніж деінде.

- У вас співпадають погляди на життя?

- Як і в кожній сім’ї, в нас бувають розбіжності в поглядах. Я б хотіла їхати до нього назавжди, але він боїться щоб ми не залишилися без роботи, тому що економічна ситуація в країні не сприятлива для молодих сімей...

- Які ваші найближчі плани?

- Зараз ми чекаємо свого медового місяця. Якщо все буде нормально, наприкінці липня ми зустрінемося.

Історія Віталія і Світлани свідчить про те, що наше життя сповнене сюрпризів, наша доля ходить поруч. Часто все залежить від нашої готовності і бажання зробити когось щасливим і самим бути щасливими - від нашого вчинку.

Редакція сайту http://www.0352.com.ua бажає Світлані і Віталію кохання, радості, родинного благополуччя і втілення найзаповітніших мрій, а усім тернополянам – рішучості у діях і приємних несподіванок.