«У нас навіть бінокля не було…За день вистріляли 200 снарядів»: як тернопільський боєць охороняв дорогу до Донецького аеропорту

З 26 травня 2014-го до 21 січня 2015-го загін десантників і добровольців у повному оточенні, під цілодобовим шквальним вогнем, тримав оборону Донецького аеропорту. Після численних, але марних спроб штурму об’єкта російські бойовики прозвали українських бійців «кіборгами».

43-річний Ігор Войцехівський із позивним «Поляк» із села Малий ХодачкІв Тернопільського району серед них не був, але був у Пісках, де з 10 вересня до 14 січня на крайньому блокпосту охороняв «дорогу життя» до аеропорту. Він служив у п’ятому окремому батальйоні ДУК «Правий сектор», куди пішов добровольцем, бо до ЗСУ його не взяли через те, що в нього немає лівого ока і погано бачить правим. Коли у січні 2015-го боєць повернувся додому, то зір на єдиному оці був лише 40 відсотків. Нині Ігор уже демобілізований і працює охоронцем у сільському садочку, пише Нова Тернопільська газета

– Пане Ігоре, чому ви пішли на війну?

– Коли повернувся додому з Майдану, в країні знову почалися жахливі події – анексія Криму, АТО на Сході… Важко було зрозуміти, що взагалі відбувається. Я довго роздумував, а тоді вирішив, що мушу бути на передовій. У мене двоє синочків – 11-річний Максимко та 9-річний Віталик, і я хочу їх виховувати власним прикладом. Попросився до друзів з «Правого сектора», бо через інвалідність до ЗСУ мене не взяли. Єдине, що хлопці мене запитали, чи зможу. «Зможу», – відповів і поїхав до них. Спочатку був на базі, потім при штабі у групі інженерного розвитку, бо в мене основна військова спеціальність – сапер, а у вересні поїхав у Піски. Був стрільцем, а тоді перейшов в артилерію і дослужився до командира гарматного розрахунку. Однак під час пострілів йшла потужна ударна хвиля (у нас було по 150 і більше пострілів у день) і я отримав контузію ока. Почав різко погіршуватися зір, тож довелося повернутися додому.

– Який день був найважчим?

– Найважчим було 29 листопада 2014-го. Тоді наш екіпаж із семи осіб ішов на блокпост на чергування. Почався обстріл. Друг «Коваль», який «завідував» мінометом, отримав осколкове поранення обличчя. Його доправили до військового шпиталю в Артемівськ. Близько обіду знову сталося нещастя – відбоєм гармати переламало ногу нашому навідникові. Ми тоді за день вистріляли близько 200 снарядів, відбили атаку. Було дуже важко, бо у нас навіть бінокля не було, то, щоб бачити, куди вистрелив, доводилося вилазити на якесь підвищення. Власне, через це надвечір нещастя сталося зі мною. Я вів коригування вогню і отримав поранення в ногу.

– А де ви брали зброю?

– У Пісках чергувалися позиції бійців із «Правого сектора» та військовослужбовців, тому вояки ділилися з нами снарядами, набоями, гранатами. Коли у нас були поранені у критичному стані, ми також зверталися до військовослужбовців, щоб їх забирали. Ходили до них і телефони заряджати, і за водою та продуктами.

– До вас не доїжджали волонтери з гуманітарною допомогою?

– Волонтери не завжди могли підвезти допомогу, бо дорогу у Піски постійно обстрілювали. З одного боку від дороги було поле, а з іншого – соняхове поле і туди заходили диверсійні групи. Часом приїжджали три-чотири буси з допомогою, стояли поблизу Пісків день-два, а тоді розверталися... Бувало так, що у нас на добу на двох бійців були лише бляшанка кільки, пачка «Мівіни» і пляшка води.

– Що допомогло вистояти?

– Ми йшли на війну не для того, щоб загинути, тому дуже багато залежить від морального настрою. Для чого ти стоїш? Чому прийшов на війну? Поставив собі мету відстояти наряд на позиції і маєш пильнувати, щоб не пролізли диверсанти. Потрібно також дбати про свою безпеку, бо якщо поранять, то хтось мусить витягти з поля бою, а той, хто тягне, то вже не боєць. Так одна куля може відразу вбити двох чи трьох, а це погано для позиції. Дозволяли вистояти ще кілька факторів. По-перше, я знав, що мушу повернутися до дружини і дітей, по-друге – впертість і бажання вчитися, а по-третє – слова радянського воєначальника Василя Маргелова: «Збили з ніг – борися на колінах. Встати не можеш – наступай лежачи».

– Судячи з розмови, у вашому батальйоні усе було організовано, всі знали, що мають робити, і чітко це виконували. Напевно, завдяки цьому в «Правому секторі» порівняно небагато загиблих?

– У нас була дещо інша мотивація. У ЗСУ проблема у вищому командуванні – паркетних генералах, а не в бійцях, які на передовій. Якщо бійцеві дають наказ, він має його виконувати, адже невиконання наказу в бойових умовах має серйозні наслідки. У нас такого командування не було. У нас був один наказ: «Стояти!» І ми стояли.

– Хто був ідейним натхненником на війні?

– Військові капелани. Були дуже важкі бої, і без їхньої допомоги ми б не дали ради. Я щоранку молився, а коли не встигав, то відчував, що мені некомфортно. «Без молитви – як без бронежилета», – казали, тому багато хто там уперше і вивчив молитви. На війні нема невіруючих, бо вони там просто не виживуть…

– Війна вас змінила?

– Я багато що переоцінив – себе, людей, життєві цінності. Нині, коли мені телефонують і запитують: «Як справи?», відповідаю: «Живий, отже, щасливий!» Потрібно цінувати те, що маєш.

– Чи відрізняються побратими на війні від людей поза війною?

– Дуже відрізняються. Якщо тривалий час перебуваєш в одному колективі, та ще й в екстремальних умовах, то це не просто дружба, а частинка твого серця, і це багато чого варте. На війні побратим рідніший за брата, ми й зверталися там один до одного «друже», «брате», «братчику». Бійці у підрозділі – це один організм і розділити його нереально. У житті поза війною такого немає…

– Важко було адаптуватися до мирного життя?

– Спочатку так, але допомагали побратими, рідні, синочки. Мій старший якось сказав, що пишається мною, і я зрозумів, що все, що зробив – недаремно. А згодом вийшов документальний фільм «Добровольці Божої чоти», де я також знімався. Потрібно було його представляти в області, і я взявся за патріотичне виховання дітей і молоді, їздив у школи, коледжі, спілкувався з людьми. Не варто мовчати про війну, про тих бійців, які щодня йдуть на героїчні вчинки і які пішли на фронт не за олігархів, не за президента, а за свою країну і за своїх рідних. На жаль, політика та війна завжди пліч-о-пліч. Вони – нероздільні, і чим більше політики втручаються в хід війни, тим важче її вести, але одне знаю напевне: коли мене запитують: «Доки буде війна?», відповідаю: «До перемоги!..»

Тернопільський боєць дорога до Донецького аеропорту
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань

Кримінал
Кримінальне провадження за фактом шахрайства слідчі Тернопільського відділу поліції розпочали щодо жителя Збаражчини. 27-річний молодик взяв у свого колеги мобільний, щоб зателефонувати, а в результаті апарат зв’язку опинився в ломбарді. Потерпілий розповідає, що знає свого кривдника, адже разом працюють, тому такої підступної поведінки не очікував. Коли ж товариш мобільного не повернув, а кинувся тікати, зрозумів його злочинні наміри. Поліцейські встанови...
Кримінал
Аварія трапилась близько 7.45 у п'ятницю, 19 жовтня, на пішохідному переході на вул. Микулинецькій.  Жінку збив водій буса Mercedes Sprinter. Її з травмами забрали в лікарню швидкої допомоги.  У Центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф виклик отримали о 7.47 на вул. Микулинецьку. Як повідомила старший лікар зміни Вікторія Миколаївна, жінку збив водій авто Mercedes навпроти магазину "Все для авто" на пішохідному переході, пише 20 хвилин.  -...
Суспільство
Десятимісячна Мар’янка Цокало з Тернопільщини потребує термінової допомоги від небайдужих людей. Дитину турбує вроджена гостра мієлоїдна лейкемія MLL+ (рак крові). Дитина народилася здоровою, проте в 6 місяців дівчинку спіткали проблеми.— Про діагноз ми дізналися 19 липня цього року. Почалося усе з високої температури. Коли ми звернулися по допомогу до лікарів, нам призначили антибіотики, які давали дитинці 4 дні. Після цього лікарі знову взяли аналізи в д...
Пригоди
Нещасний випадок трапився 13 жовтня на виробничій базі у селі Острів ТзОВ "Спецавтоінвест" і закінчився фатально. Загиблий 34-річний тернополянин проживав із сестрою. Дружини та дітей не мав. За попередніми даними, під час загрузки міксера сталася аварійна зупинка бетонного вузла, оператор та завідувач виробництва почули крики, підбігши до змішувачів, знайшли робітника без частини руки. До приїзду швидкої допомоги чоловік помер. Як повідомляє "20 хвилин",...
Суспільство
Спалювання листя, – найбільш поширене порушення восени та навесні, – кажуть екологи. Це не лише шкодить навколишньому середовищу, здоров’ю людини, а й часто призводить до пожеж. Відтак паліїв листя планують карати суворіше. Наразі за спалювання листя необхідно сплатити штраф від 340 гривень. Якщо порушення призвело до шкоди, то доведеться компенсувати збитки, пише зз. «Спалювання листя – це грубе порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоу...
Бізнес
Головне управління ДФС у Тернопільській області спільно з інформаційним порталом 0352.ua продовжує цикл Інтернет-конференцій з питань роз'яснення основних положень Податкового кодексу України та інформування про діяльність Головного управління ДФС у Тернопільській області та Тернопільської митниці ДФС. Зокрема, 23 жовтня з 11.00 до 12.00 год. триватиме Інтернет-конференція на тему «Детінізація ринку праці: шлях захисту прав людей» за участю заступника нача...
Суспільство
Осінь перетнула екватор, а це означає, що невдовзі разом з похолоданням слід очікувати підвищення захворюваності на ГРВІ та грип. Відтак, саме зараз, переконують медики, найкращий час, щоб встигнути захистити себе. А єдиним дієвим способом профілактики грипу, за словами лікарів, на сьогодні залишається вакцинація. Деталі у сюжеті Інтб.
Суспільство
Торф’яні котельні попри протести тернополян таки запрацюють з початком опалювального сезону.  Таку позицію озвучив УНІАН головний інженер КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» Віталій Гурбенюк. За його словами, акції протесту жодним чином не вплинули на наміри щодо втілення задуму. Призупинення робіт пояснює тим, що зараз погоджують з РЕМом та водоканалом нюанси проведення усіх необхідних комунікацій. «Жодної заборони на експлуатацію немає. Ми не порушуємо з...
Пригоди
Сьогодні вранці, 19 жовтня, близько 8 години на пішохідному  переході по вул. Микулинецькій авто збило дівчину. Вона увесь час була при тямі. У жінки сильно ушкоджена голова, довкола неї багато крові. Очевидець знімав на камеру телефону, як "швидка" довго вовтузилась довкола потерпілої. Лише через деякий час її перемістили в автомобіль та госпіталізували.
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!