Тернопільська хокейна команда тренується на ставі

Школи закрили через мороз, а четверо юних хокеїстів холоду не бояться – грають кожного дня на кризі Тернопільського ставу. Хлопці живуть в одному дворі на вулиці Броварній, і всі разом тренуються у хокейній секції на катку в “Подолянах”, – пише “20 хвилин”.

- Але поле там не порівняти з ковзанкою на озері, – розповідає хокеїст-підліток Леонід Нюня. – Тут льоду набагато більше, і ми можемо нормально собі грати. Немає у Тернополі хорошого поля для хокею, де ми могли б тренуватися влітку. У “Подолянах”, крім усього, ще й стовп посередині поля. То дехто, поки вчиться грати, за тим стовпом від шайб ховається. Нам би десь нормальну ковзанку…

Хлопці приходять на ковзанку кожного дня опівдні. Тренування починаються з того, що вони лопатами розчищають поле від снігу. Потім одягають хокейне обмундирування.

- Зубів ми не вибивали і голови не розбивали, як це показують у фільмах, – сміється юний хокеїст Остап Андрійчук. – Насправді все досить безпечно. Адже, крім ковзанів і ключки, маємо ще й щитки на ноги, раковини на пах, панцир на груди, налокітники, корсет на шию та шолом на голову. Усе це спорядження коштує приблизно 300 доларів. Але можна іноді купити дешевше обмундирування у старших хокеїстів, які вже виросли із свого.

Хлопці кожного дня грають з 12.00 до 15.00. Іноді до них приєднується їхній хокейний тренер. Кажуть, що залюбки навчать грати всіх охочих і приймуть у свою команду.

- З нами хлопець один грав, – розповідає хокеїст Сергій Дубчак. – Постійно тренувався і навчився грати так добре, що його взяли у київську молодіжну команду “Сокіл”. Тепер він виступає на міжнародних змаганнях. Наш двір на Броварній, 16 взагалі дуже спортивний. У нас там ще й тренажерний зал у підвалі є. То Льоня Нюня там займається важкою атлетикою. Він на чемпіонаті Євразії переміг у своїй віковій категорії.

Цікаві у хлопців також хокейні ворота. Їх виготовив дядько-хокеїст спеціально для тренувань. Низькі дерев’яні ворота відразу імітують присутність воротаря – забити можна лише у 20-сантиметрові щілини по боках. Таким чином, четверо хлопців можуть повноцінно грати, не ставлячи нікого для захисту воріт.

- Ми любимо хокей і добре граємо, – каже гравець Григорій Данильченко. – Але якби хтось відкрив нормальну ковзанку, аби можна було тренуватися і влітку. Думаю, вона приносила б непогані прибутки, адже в інших містах вони є і катаються на на них багато людей.