«Кавомобілі» гармонійно існують в ландшафті фактично кожного міста. Ідея такого бізнесу на авто користується шаленою популярністю в Європі та світі. В Україну вона прийшла нещодавно, от тільки одразу не зовсім легально.
«Бабусі» на авто
У Тернополі фактично у кожному мікрорайоні міста діють «кавомобілі». На перший погляд, це доволі зручна та доступна послуга. Бо, по-перше, можна поласувати кавою «на ходу», не чекаючи на замовлення у кав’ярні чи кафе, а по-друге, кава «з авто» значно дешевша. І не тому, що неякісна, просто в її вартість не входять ні податок на оренду землі чи приміщення, ні сплата комунальних послуг. Тобто все те, чим обрамлені звичні МАФи чи кафешки. Іншими словами, «кавомобілі» можна прирівняти до бабусь, що продають сир-сметану обабіч вулиць. Тільки «обгортка» привабливіша.
«Номер один» направив декілька інформаційних запитів на адресу міської ради, аби з’ясувати, чим керуються власники такого бізнесу, виходячи на вулиці Тернополя. Як виявилось, особливого контролю з боку органу місцевого самоврядування немає. Ба більше! У раді навіть достеменно не знають, де саме розміщені «кавомобілі». Так, згідно з відповіддю виконавчого комітету, в Тернополі каву з авто продають лише за трьома адресами: вул. Чорновола, вул. Шептицького та вул. Курбаса (рішення від 5 грудня 2014 р.). Хоча очевидно, що по місту їх налічується більше десятка. Чим керуються інші в такому – не відомо. Тим паче, що графік роботи – чи не єдиний документ, яким рада хоч якось може впливати на «каву з авто».
Так, згідно з отриманими нами офіційними документамив, щоб одержати погодження режиму роботи для засобів пересувної торгівлі (так їх іменує міськрада), потрібно надати наступні документи: витяг з ЄДР (із зазначенням основних видів діяльності); копію довідки з Тернопільського ОДПІ про відсутність заборгованості по платежах до місцевого бюджету; копію висновку санітарно-епідеміологічної експертизи; погоджений суб’єктом господарювання асортиментний перелік продуктів, що реалізуються; витяг із протоколу щодо впорядкування розміщення об’єктів дрібно-роздрібної торгівлі та тимчасових споруд побутового призначення. Все! Стандартний пакет документів – і жодних проблем та фінансових труднощів. Більше того, той же графік роботи погоджують не на конкретну ділянку, а на вулицю, тобто авто власник може припаркувати фактично, де завгодно і йому за це нічого не буде.
Цікаво, що власники «кавомобілів» не змушені надавати в раду дозвіл від працівників МНС. Хоча мали б, адже вони працюють на газових балонах, які при неправильному облаштуванні чи використанні можуть навіть вибухнути. Як приклад, не так давно у Києві через ігнорування місцевою владою цього виду бізнесу сталися два резонансних вибухи – на Контрактовій площі та біля станції метро «Голосіївська». На щастя, все закінчилося без жертв, хоча й були всі шанси завершитися для когось фатально. Тобто, окрім того, що сам бізнес має ряд підводних течій та незаконний знаменник, так він ще й небезпечний.
«Порішав» і стою»
Ніхто не розповість більше про специфіку роботи «кавомобілів», аніж самі їх власники. Так журналісти «Номер один» під бажанням придбати для себе таке кавове авто, зателефонували до кількох людей із різних міст, які виставили їх на продаж на сайтах оголошень. Основне питання, яке звучало до кожного, – як узаконити таке авто. Мовляв, купити то можна, а далі? Відповіді відверто шокували.
– Якщо самостійно цим займатись, то навіть дуже і дуже цікавий бізнес. У мене оформлено все на ФОП і маю ще дозвіл на продаж напоїв «поза приміщенням». Що стосується місця, то тут, якщо ви не стоїте на тротуарах, питань нема. Якщо ж порушуєте правила дорожнього руху, то до вас підійдуть працівники ДАІ. Я мав такий досвід… Але пригостив їх 2-3 рази кавою та й усе. На парковках також можна стояти спокійно. Жодного договору на оренду ділянки нема. У мене в Житомир, правда, місце поруч лікарні, я там стою на тротуарі. Скажемо так: «порішав». Якщо це територія, як оце в мене, лікарні, то ясно, що я з головним лікарем переговорив, щоб і йому, і мені було добре. Ми намагаємось робити хорошу каву. То народ задоволений. Якщо парковка - то взагалі просто. Головне, щоб був ФОП – усе решта дурниці. Не переймайтесь. А, так, ще санітарна книжка. Це теж важливо. Їх у мене жодного разу не перевіряли, але вам буде спокійніше, - каже Дмитро з Житомира (на жаль, серед переліку оголошень ми не знайшли «заявок» з Тернополя).
Ось тобі й бізнес. Де станеш, там і торгуй. Ми зателефонували ще до одного продавця з іншого міста. Ситуація та ж сама.
- Я працюю через дільничого. Даю йому гроші. І все. Ви ж просто стаєте на те місце, яке подобається. До вас самі підійдуть, не хвилюйтеся. Зараз такий час, що з усіма можна домовитись. У мене є інший бізнес, то продаю це авто. У нас, в Києві, приватного підприємця відкривають, а за місце треба йти домовлятись у відділ землеустрою чи ще в ДАІ. Усе залежить від місцевих «розкладів», тому не можу судити, як у вас в Тернополі з цим. Мій друг зараз стоїть, то платить у місяць тисячу гривень на руки кому треба і нормально. Це 30 грн. у день! Тобто копійки. Але бізнес дуже прибутковий. На початках, коли «точка» не розкручена, то я мав десь 800 грн. в день. Потім - 1500 грн. бувало, а з часом і по 2-3 тис. виходило, – каже Олег із Києва.
Наші тернопільській продавці кави з авто виявились менш говіркими. Під приводом покупки горнята лате, журналісти «Номер один» поспілкувалися з одним із них. Його авто стоїть на парко-місці. Нехотячи, чоловік підтвердив, що не має жодного документа на оренду землі відповідно і не сплачує за неї податку.
Що ж стосується прибутковості, то відповів: «Та як який день, але непогано». Ще б пак, непогано, адже те ж лате у нього вартує 13 грн. (плюс сироп бонусом), а в кав’ярнях «витягне» з гаманця майже 20 грн. Очевидно, що людям вигідніше купити в нього. Та й і місце має «козирне» - під вікнами кількох управлінь міськради на вул. Коперника. До речі, цієї вулиці в переліку погоджених міськрадою не було. Мабуть, усе, що відбувається на парковці, може йти в обхід місцевої влади.
Цікаво, що контролювати за порядком роботи кавомобілв (як нам відповіли в офіційному запиті) мають працівники управління муніципальної поліції Тернопільської міськради та (тепер уже) працівники Національної поліції. Та, як виявилось, «муніципали», як і з бабусями, що продають молоко, фактично нічого вдіяти не можуть.
- Ми не є контролюючим органом, тому розглядаємо скарги згідно з законодавством. У межах своєї компетенції вживаємо заходи. Тобто оформляємо протокол і таке інше. На рахунок кавомобомілів - це не є тимчасові споруди і протокол ми оформити не можемо. Тобто якщо ми бачимо порушення (відсутність дозволів міськради на виїзну торгівлю – авт.), тоді інформуємо правоохоронців, аби вони вживали заходів, - каже начальник міського управління муніципальної поліції Ігор Максимів.
За його словами, скаржились на кавомобілі лише раз по телефону й анонімно на рахунок того, що на вул. Шептицького (перехрестя) власник такого авто припаркувався на тротуарі. Тоді йому зробили зауваження та розійшлися. На цьому робота муніципалів у цьому напрямку скінчилася…
Дохід? Який дохід?
Та повернемось до букви «закону». В управлінні торгівлі міської ради нам повідомили, що режим графіка роботи «кавомобілів» у них погоджують безкоштовно, а от про дохід з продажу кави для міста або хоча б про податок на землю не чули. Цікаво також, що в управлінні не дуже то й воліли розповідати про специфіку роботи «кавомобілів»: то просили телефонувати до речниці мера, то посилались на «зараз не володіємо інформацією».
– Який дохід? Вони сплачують податки, бо зареєстровані як суб’єкти господарювання. Все, – каже заступник начальника управління торгівлі, побуту та захисту прав споживачів міськради Галина Горєва.
Однак у тому, що мобільні кав’ярні є прибутковим бізнес-проектом, не сумнівається ніхто. Експерти оцінюють вартість середньої автокав'ярні під ключ у межах 11-12 тис. євро. Рентабельність цього бізнесу може скласти від шести місяців до року.
У сусідів – як в людей
Поки міськрада Тернополя «косить під окуня», в сусідніх Чернівцях зрозуміли, що у них під носом процвітає ще одне джерело доходу до бюджету. Зокрема, було створено міжвідомчу робочу групу, яка здійснювала моніторинг цього ринку послуг. Влада Чернівців інформувала, що підприємці, які бажають надавати послуги населенню з «кавомобілів», мають можливість отримати паспорти-прив’язки для провадження підприємницької діяльності відповідно до положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літніх торгових майданчиків і тимчасових споруд.
Згідно з цим документом, плата за тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності розраховується на підставі визначеної виконкомом міської ради середньої базової ставки плати за тимчасове користування одного метра квадратного площі, яку займає пересувна тимчасова споруда.
«Номер один» в інформаційному запиті запитав в міської влади, чи є у нас бодай один з вищеперерахованих документів. У відповідь отримали тишу. Виникає одразу два припущення: або наші міські чиновники не можуть «допетрати», як узаконити «кавове авто», або ж дійсно комусь вигідно тримати їх у незаконному полі.
Однак чіткі правила гри потрібні для всіх учасників ринку. Читаючи цю публікацію, приміром, власник МАФу замилиться над тим, для чого йому сплачувати сотні гривень у місяць за оренду землі, якщо можна просто придбати собі таке ж авто, виїхати на парковку чи, отримавши режим роботи, взяти «в оренду» всю вулицю. Таку ж ідею може «народити» бабуся з вул. Чорновола, яку щодня «ганяє» поліція за сир та молоко. Збере кілька пенсій, візьме кредит, придбає «модне кавове авто» і на рівні з «кавомобілями» зможе продавати свою городину.
