Хто нас тягне за язика, або кілька слів на захист фені

Ситуація, яка складається навколо рідної мови протягом останнього часу в Українi, чітко сигналізує: скоро вибори.

Ну ще б пак! За оцінками ЮНЕСКО, з 6000 мов, що існують сьогодні в світі, більша частина на межі зникнення і потребує захисту. Російської мови в списку зникаючих немає. Тим не менш, саме цю мову так завзято захищають в Українi. І що характерно - виключно напередодні виборів.

Думаю, ніхто не буде сперечатися, що саме обіцянка надати російській мові статус державної сталa одним з вирішальних факторів, який привів на президентський «трон» Віктора Януковича. Питання російської мови має велике значення в східних регіонах України, улюбленому електоральному полі регіоналів, і на ньому, як на крилатiй конячці, вже не перший раз вони злітають на політичний Парнас країни.

А й справді, навіщо винаходити велосипед, коли і стара конячка відмінно носить. А потім, вже здобувши владу, про свої обіцянки можна і забути.

Хоча, звичайно, багатьох здивувало, що у випадку з Віктором Януковичем така забудькуватість торкнулася саме мовного питання. Замість того, щоб виконувати обіцяне, він з ретельністю відмінника уткнувся в підручники і став вчити мову. Більше того, він змусив «мовить» і свого прем'єра Миколу Азарова, на радість пародистам і гумористам. Невже, справді, відчув себе президентом цілої країни, а не окремої її частини? А може, відчув реальну загрозу розколу України? Одна справа, жити в стані розколу, перебуваючи в опозиції, і зовсім інша справа - коли відповідальність за країну лежить на тобі.

Але, так чи інакше, а мовну карту зі свого рукава Януковичу дістати таки довелося. Адже на носі чергові вибори, а рейтинг провладної партії так стрімко падає. Загалом, пора тягнути за язика.

І ось на країну одне за іншим посипалися скандальні заяви представників вищих ешелонів влади, як то кажуть, «про наболіле». Михайло Чечетов в інтерв'ю «Новому регіону» обізвав українську мову хуторянською, а заодно і пояснив, чому не можна вирішити питання з російською мовою вже зараз. «Всі чудово розуміють, що дві мови відкривають двері: наші артисти, якщо захочуть підняти свій статус, виступати на просторі СНД, то треба виступати російською. Ця мова, хочемо ми чи ні, відкриває перспективи, щоб не жити на хуторі, - сказав Чечетов. - Але чому ми до цих пір не провели референдум? Потрібно розуміти, якщо його проводити сьогодні, то він - консолідує чи ні наше суспільство? Ні! Якби у нас не було екстремістів в політиці, то ми б зняли з себе цей хуторянський кожух, шкаралупу. ... Так що треба відновити єдність, підняти економіку, а потім зайнятися цим питанням », - пообіцяв представник Партії регіонів.

Страшно подумати, що розуміє пан Чечетов під відновленням єдності. Таку єдність вже намагався побудувати Радянський Союз, закриваючи українські школи, відправляючи на Соловки цвіт української інтелігенції, звільняючи дітей від вивчення української мови в школах і буквально «викорчовуючи» правдиву історію країни з підручників.

Партія регіонів строго слідує цій програмі - українські школи на сході Україні вже закриваються. Судові процеси батьків школярів проти влади в Донецьку не припиняються. А днями міністр освіти і науки Дмитро Табачник оприлюднив плани щодо скорочення кількості уроків української мови і заміни їх на уроки інформатики. Львів на це відреагував миттєво. Мер міста Андрій Садовий заявив: «Львів на такий крок НЕ піде», а екс-міністр освіти, ректор Львівського національного університету ім. І.Франка закликав громаду захистити українську мову.

А тим часом в Одесі підняли голову екстремісти. Але зовсім не ті, про якіх говорив Чечетов, а проросійські, на існування яких влада чомусь весь час закривала очі. Одеські «дозоровцi» до Дня рідної мови влаштували провокацію, в ході якої городянам запропонували поміняти непотрібні їм українські книги на російськомовні, а українську обкладинку для паспорта - на обкладинку з написом «Новоросія».

«Це непрямий заклик до зміни конституційного ладу, - так прокоментував акцію керівник міської фракції «Фронт Змін» Олександр Остапенко. - У жодній нормальній країні це не може залишитися без адекватної реакції. Мене як громадянина України зарахування до Новоросії ображає. Упевнений, що це ображає ще й мільйони українців, які вірять в свою незалежну суверенну державу, які бачать нашу перспективу». Депутат висловив думку, що цим питанням негайно повинна зайнятися СБУ. Але чи зайнялася? Одеська міліція відмовляється коментувати цей інцидент.

А в Луганську на цьому тижні студенти місцевого інституту культури, ректором якого є регіонал і поборник російської мови В. Філіппов, в Міжнародний день рідної мови провели акцію: у міському транспорті студенти читали твори виключно російських поетів. Цим вони підкреслювали, що вони - росіяни, і мова рідна у них - теж російська.

Не вгамовується і Луганська облрада. Крім російської мови, його депутати хочуть запровадити на території Луганщини ще й російське час.

Горда собою і Запорізька облрада. Вона виграла усі суди щодо свого рішення про прийняття програми розвитку російської мови. Дане рішення облрада ухвалила ще восени 2010. Причому облпрокуратура спочатку внесла протест на це рішення, а потім відкликала його, після того як запорізькі депутати здогадалися замінити в ньому формулювання про проголошення особливого статусу російської мови на програму розвитку російської мови в регіоні.

Такі ж програми слідом прийняли і в Одесі, і в Миколаєві. У Миколаївській області навіть направили звернення до Верховної Ради з проханням дозволити проводити зовнішнє незалежне тестування російською мовою.

Правда, навіть в такому російськомовному регіоні, як Миколаїв, знайшлися противники політики русифікації. У липні 2010 року Ленінський районний суд міста Миколаєва виніс ухвалу, якою мерові міста Чайці забороняється виступати будь-якою іншою мовою, крім державної, без перекладу на українську, крім того, суд визнав дії мера, який привітав жителів міста з новорічними та різдвяними святами російською мовою , неправомірними, і в інтересах пенсіонера Анатолія Ільченка з Чайки було стягнуто 100 гривень моральної компенсації.

Чайка оскаржив заборону суду виступати не українською мовою без перекладу, виграв апеляцію і продовжив вільно говорити російською.

Варто відзначити, що вся ця "епопея" була в акурат перед місцевими виборами, після яких Чайка став міським головою в 4-й раз.

Чи зможуть так само легко на мовному піарі регіонали перемогти і в цей раз?

Важко сказати. Їх стараннями в цьому питанні можна вимостити не одну дорогу в пекло. Чого варті лише останні заяви секретаря Донецької міськради Миколи Левченка, який наполягає на державному статусi російської мови: «Дуже багато людей, які думають, говорять російською мовою, і вони повинні мати рівні права з тими, хто думає і говорить українською мовою.

Ми тут народилися, це наша батьківщина, це наша країна, і ми маємо право, щоб мова, якою ми думаємо, була офіційною державною мовою. Більше того, може, ще якiсь мовi дати статус офіційної.

Обов'язково потрібно розглядати питання з татарською мовою в Криму. Людина повинна користуватися будь-якою мовою, я завжди за те, щоб у людини було більше можливостей », - зазначив секретар Донецької міськради.

І все б добре, але от тільки не зрозуміло, хто защепив язика самому пану Левченко. Адже він-то спокійно спілкується, користується російською мовою навіть на своїй державній службі. Він робить свої скандальні заяви виключно на своїй рідній, російській мові. Так само вільно користуються рідною мовою і всі інші його носії. Більша частина телевізійних програм в УкраїнI - російською, в кінотеатрах переважають іноземні фільми з російськомовним перекладом. На радіо звучать російські хіти, а на книжкових полицях дуже важко відшукати українську сучасну літературу.

У Маріуполі в грецьких селищах, та й у деяких міських школах як другу іноземну діти вивчають грецьку мову. А в Криму, де корінне населення дуже трепетно ​​ставиться до рідної кримськотатарської мови, місцевий телеканал «АТР» перевів на кримськотатарську мову мультфільм «Ну, постривай!", а також фільм «Операція И та інші пригоди Шурика». І навіть свою версію «Іронії долі, або з легким паром» відзняли на кримськотатарській мові з участю місцевих артистів і з кримським ж колоритом.

Проблеми, звичайно, є. Приміром, в тому ж Криму викладачі кримськотатарської мови змушені перекваліфіковуватися на викладання інших мов, оскільки з кожним роком кількість уроків рідної мови в Криму скорочується. Але проблему цю не вирішити наданням російській мові статусу державної. Тим не менш, кримський парламент стурбований саме цим питанням. Нещодавно він звернувся до Верховної Ради з закликом підтримати законопроект "Про основи державної мовної політики". Його внесли на розгляд нардепи-регіонали Сергій Ківалов і Вадим Колесніченко ще в серпні 2011 року. Однак чомусь тільки зараз йому вирішили дати хід. І понеслося. Обласні ради одна за одною вимагають від ВР невідкладно розглянути і прийняти цей законопроект.

«З нашої точки зору, викладений законопроект прибирає грунт для політичних спекуляцій навколо мовної теми, усуває дискримінацію за національною мовною ознакою, повністю відповідає духу і нормам міжнародного права», - вважають депутати Луганської облради, які, мабуть, відчувають на собі жорстоку мовну дискримінацію, розмовляючи вдома і на роботі, в магазині і офісі, оформляючи всі документи виключно російською мовою.

А що з приводу мови думають багатонаціональні громадяни України, перед якими час ри часу політики розмахують червоною ганчіркою мовного питання?

А вони вже давно цією темою «не переймаються». І кожен день свого життя розвінчують міфи. Наприклад, прийнято вважати, що російськомовний чоловік у Західній Україні викликає неприйняття, а україномовний десь на Донбасі взагалі може отримати кулаком в обличчя. Ми провели десятки експериментів і в тому, і в іншому регіоні. І дивна річ! Якщо ти у Львові звертаєшся до місцевого жителя російською, він толерантно переходить в розмові з тобою на російську. У Донецькій, Луганській, Миколаївській областях на український переходять, звісно, ​​не завжди, але ніякої агресії не проявляють, а лише доброзичливість і бажання допомогти. Звичайно, в сім'ї не без виродка. Але така природа людей. Власне, їх зараз набагато більше хвилюють не мовні питання, а те, як прогодувати свою сім'ю, як забезпечити нормальні умови для життя. І всі розмови навколо мов - будь-яких - це тільки політика!

Україна - не Латвія

«Ми далеко не Латвія». Таке глибокодумне спостереження зробив все той же регіональний диригент Михайло Чечетов, розмірковуючи про те, чому в Україну не можна проводити референдум про мову, як це зробила Латвiя.

Напередодні дня рідної мови Латвія вирішила довести, що вона демократична європейська держава, і на вимогу частини маргінальних політиків провела референдум про можливе надання російській мові статусу другої державної.

Місцеві жителі були обурені. Вони вважають, що відповідь на це питання дали багато років тому, коли Латвія стала незалежною державою. Для латишів є очевидним: латиська мова як єдина державна - це частина суверенітету.

Українські політики, принаймні, деяка їх частина, мабуть, в такому суверенітет ніяк не зацікавлені.

Україна - багатонаціональна держава, де кожен громадянин має права та можливості розмовляти і вчитися на тій мові, яку він вважає рідною. І державна українська цьому - не перешкода.

Для когось рідною є грецька, для когось угорська, а для когось - i феня.

До речi, про феню. Просто дивно, чому носії цієї мови не б'ються за її збереження. Адже судячи з тотальної криміналізації усіх сфер життя українського суспільства (з такою заявою виступив новий міністр МВС Віталій Захарченко), носіїв фені стає з кожним днем ​​все більше.

Для необізнаних, пояснимо. Феня - мова, що сформувався на Русі в епоху Середньовіччя і спочатку використовувалася бродячими торговцями офенями. Офені створили нову мову, придумавши нові корені і залишивши традиційну російську морфологію. Використовували мову для спілкування «не для чужих вух». Згодом мова була перейнята кримінальним середовищем, і в даний час фенею називається злодійський жаргон.

«По фене ботают» в Українi навіть високопоставлені політики. З приходом їх до влади в нашому побуті з'явилося такі чудові слова, як смотрящий і общак. А ось шкіл, де б діти навчалися ботати, до цих пір немає. Література не видається. Фільми не знімаються. Просто дискримiнацiя якась.

А якщо серйозно ... Сергій Довлатов, живучи в еміграції, писав: «На чужій мові ми втрачаємо 80 відсотків своєї особистості. Ми втрачаємо здатність жартувати і іронізувати ».

Напевно, це дійсно важливо - зберегти в собі таку здатність і за будь-яких обставин залишатися людьми і поважати право інших на жарти й іронію.