Тернопільська делегація була серед учасників пішої ходи, на яку напали у Перемишлі

Свято Української національної пам`яті відбулось 26 червня на південному сході Польщі біля Перемишля.

Участь у ньому взяли делегації з Тернопільщини, Львівщини, Івано-Франківщини, спілчани товариств українців Польщі, представники Посольства України у Варшаві, Генерального Консульства України у Любліні та місцевої польської влади.

Пам’ять понад двох тисяч інтернованих українців, вояків і старшин Армії УНР та полонених вояків УГА, які в результаті жахливих умов утримання та епідемії тифу у 1918–1919 роках померли в таборі біля села Пикуличі, де й поховані на Українському військовому цвинтарі, вшанував і заступник міського голови Тернополя Леонід Бицюра.

Урочистості традиційно розпочались зі Святої літургії у Кафедральному соборі УГКЦ св. Івана Хрестителя, що в Перемишлі. Відтак майже півтисячі українців, представники польської влади в супроводі військового оркестру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного рушили урочистою ходою доУкраїнського військового цвинтаря, що в селі Пикуличі.

На вулиці Честнат дорогу процесії перегородили кілька десятків молодиків.

Серед нападників були особи у футболках Всепольської молоді. У руках вони тримали транспаранти з написами«Бандерівці та їхні прихильники – геть з Польщі» і такими, що стосувалися Волинської трагедії, а також скандували «Перемишль завжди польський», «Польща антибандерівська».

Молодиків роздратували українські національні прапори та вишиванки. Розпочалась шарпанина, під час якої 60-літньому учаснику ходи розірвали сорочку. Навкулачки з хуліганами заледве не пішов сивочолий голова Об’єднання товариств депортованих українців «Закерзоння», професор, один із ініціаторів ходи ще в 1990-му Володимир Середа.

Поліція відгородила учасників процесії від нападників.

«Мотиви їхньої діяльності встановлюються і якщо виявиться, що відбулося порушення закону, винуватцям буде пред’явлено звинувачення», – заявила згодом Польському радіо речниця поліції, підкомісар Боґуслава Себастіанка.

«Урочисті заходи, приурочені нашим героям, Січовим стрільцям, сягають 20-тих років минулого століття, з перервою в період Польської Народної Республіки. Ніколи, однак, вони не викликали контроверсій. Лише тепер деякі середовища, цинічно використовуючи факт, що на цьому цвинтарі є могили членів УПА, намагаються спровокувати польсько-український конфлікт», – відзначає голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима.

Конфлікт, котрий на руку спільному ворогу – Москві. Путіну зараз дуже важливо, зігравши на болючих історичних моментах, зіштовхнути лобами поляків та українців. У травні вже була спроба. Тоді невідомі вчинили акт вандалізму на Пикуличанському Українському військовому кладовищі. Однак провокація не принесла потрібного ефекту.

«Ще у 20-х роках маршал Пілсудський вважав самостійну Україну ґарантією незалежності Польщі, - зазначає Леонід Бицюра й цитує польського маршала: «Без огляду на те, яким буде її уряд, Росія є вперто імперіалістичною. Це навіть є головною рисою її політичного характеру. Атака на Польщу залежить передусім від українського питання. Якщо українська справа буде вирішена на їхню користь, тоді вона піде на Польщу».

Так, у польсько-українських відносинах було багато всього. У 1920-му, до прикладу, Пілсудський підтримав Петлюру в боротьбі проти радянської Росії, підписав навіть з ним Варшавський договір. Однак вже у 1921-му уклав Ризький мирний договір. Згодом маршал вибачився перед солдатами Армії УНР за те, що польські політики зрадили їх. Ця сторінка, так само як і багато інших, також може стати приводом для конфліктів.

«Історія українсько-польських стосунків має чимало гострих кутів та є доволі болючою, проте це - історія, котру мають досліджувати історики, а не по-своєму трактувати політики, - зауважує Леонід Бицюра. - Метою нинішньої провокації було розсварити українців та поляків. Думаю вона готувалась тривалий час і покликана була спровокувати згодом щось подібне на Західній Україні. Привід - вихід через два місяці на екрани фільму «Волинь». Не врахували організатори й ініціатори тільки одного: наші народи давно перестали бути заручниками історії, вони давно пробачили одне одному та, подавши руки, стали її творцями. Доказом цього є той факт, що нині під час процесії пліч-о-пліч з українцями стояли поляки».

Попри сутичку урочиста хода таки дісталась Українського військового цвинтаря. Щоправда, молодики з транспарантами плентались позаду. Збільшилась і кількість правоохоронців.

До підніжжя Меморіалу українським воїнам лягли квіти, у небесну вись злинула молитва за душі Героїв та невинно убієнних. Попри те, що недоброзичливці пошкодили електричний провід, над могилами все ж задзвеніло гучне «Ще не вмерла Україна».

Свято Української національної пам`яті завершилось, проте ситуацію, що склалась, обговорюватимуть дипломати, з метою вжити всіх необхідних заходів, аби більше таке не повторилось.