Що обирають тернополяни: місто чи село?

Проблема тернополянки Надії Білик – така ж, як у чималої частини жителів нашого міста. Робота – у Тернополі, а батьківське житло – за 40 кілометрів.

- У райцентрах роботу із достойною зарплатнею зі свічкою не знайдеш, - каже молода жінка. - У Тернополі із цим, що не кажи, – трохи простіше.
Тож пані Білик уже років зо шість працює в одній із великих тернопільських фірм, отримуючи більше двох тисяч гривень у місяць. Житло винаймає. Платить 400 грн за окрему кімнату у квартирі хазяйки.
- Квартири за цей час змінювала не раз, - продовжує жінка. - Як порахувати, скільки на них грошей пішло, фактично, в нікуди, - трохи страшно. Але не їдучи за кордон на заробітки, купити власне житло в Тернополі, як на мене, нереально. От така дилема.

Тим часом співрозмовниця визнає, що й відмовлятися від батьківського помешкання у райцентрі не планує. Мовляв, там і город, і сад, та й загалом це – місце, куди можна вирватися хоч ненадовго із міської метушні. 
- Щотижня, бодай у вихідні, намагаюся побувати вдома, - додає пані Білик. - Лише там можу відпочити по-справжньому, хоча й фізичної роботи завжди вистачає. Натомість вихідні, проведені в місті, справжнього відпочинку не дають. Правду кажуть, що вдома навіть стіни допомагають. Скидається на те, що Тернопіль домом для мене може ніколи і не стати.

Натомість молода сім'я корінних тернополян - Оксана та Сергій Руденки - цьогоріч вирішила переїхати жити в одне з приміських сіл. 
- Ми з Сергієм народилися та виросли в місті, - розповідає пані Оксана. - Але і його, і мої батьки все життя поралися на дачах і привчали до цього нас. Тож ми завжди із нетерпінням чекали можливості поїхати кудись, де, як-то кажуть, асфальту немає.
Із народженням дітей (у подружжя їх уже троє – прим. ред.) ідея перебратися жити неподалік міста лише зміцніла.
- Ініціатором була дружина, - продовжує пан Сергій. - Саме вона наполягла, що дітям потрібен просторий дім, а не тісна квартира у місті. А ще – чисте повітря та продукти. Звісно, я трохи вагався, адже власний будинок – значні витрати. Врешті ми підшукали оптимальний варіант. Грошима допомогли батьки, за що ми їм дуже вдячні. Тепер облаштовуємо насправді власне сімейне гніздечко.

Пані Світлана – у декретній відпустці. Її чоловік доїжджає на роботу у Тернопіль. Старша донька вже пішла вчитися у сільську школу. З цього приводу батьки навіть не сперечалися.
- Не думаю, що освіта дитини залежить від престижності, часто не дуже й виправданої, окремих міських шкіл, - продовжує пані Руденко. - І в сільській школі можна отримати хороший рівень знань. А коли діти повиростають, то зроблять власний вибір – залишатися в селі чи повертатися до міста.