Бабця Стефа, власниця фортеці на Тернопільщині, мріє про житло без туристів

Її дім – її фортеця. У прямому сенсі. В Микулинцях на Тернопіллі бабця Стефа мешкає в фортеці 16-го сторіччя. Усе законно – дістала її у спадок від мами, а та – від польської графині, в якої була покоївкою.

На стінах ще можна побачити залишки смоли. П’ятсот років тут вбивали та помирали, оборонялися та штурмували. А зараз готуються... саджати картоплю. Город у пані Стефи не дуже добрий, розповідають «Вiкна.UA» . У землі багато каміння – бо там, де в неї грядки, сторіччя тому пани спортом вправлялися.

Стефанія Болай, господиня фортеці: "Це той теніс, бачите. Тут спеціально, не мали роботи, графиня найняла і зробила. Насипали щебеню. Приходили пани, грали в теніс".

Пані Стефі фортецю заповіла мама, має документи. Навіть у сільраді визнали – усе законно. Мама була покоївкою у графині Рей. Шляхтянка померла перед початком Другої світової. А фортецю залишила у спадок вірній служниці. Обдарувала графиня й інших селян.

Стефанія Болай, господиня фортеці: "Колись в газетах писали, що пани знущалися. У нас таке не було. Роздавала всім – на вчительку, на лікаря, на весілля, того поховала, до лікарні. А сама ходила в штопаних панчохах. Бо я тепер штопаю, дехто каже: купила би інші. Кажу, ні, графиня мала такі маєтки, ходила в штопаних. І я штопаю".

Старі бійниці та арсенали стали хлівами. На стіні з'явилася супутникова антена. Привидів не боїться. Каже, її фортецю радянські солдати захищають. Під час Другої світової тут їх розстрілювали в казематах під землею.А для охочих хильнути в історичних руїнах завела собак. А ще ганяє тих, хто намагається з фортеці каміння красти.

Ярослав Мудрий – то занадто. Але ходи є. І їх вивчають фахівці. Розкопали підвали, шукають катакомб.

Богдан Кордоба, історик: "Цей хід такий широкий, що можна було їхати возом. Як до нього потрапити, ми не знаємо, але він є стовідсотково".

Пан Богдан працює в національному заповідникові «Замки Тернопільщини». Нещодавно в заповідник увійшла й Микулинецька фортеця. Розпочалися реконструкція та вивчення. Із пані Стефою в істориків нема конфліктів, поважають її, як колегу. Бабця не проти залишити фортецю історикам. Каже, життя тут не солодке, газу нема, зі світлом негаразди.

Готова поїхати, як запропонують їй інше житло. Там, де не турбуватимуть опівночі веселі туристи.