10-кілограмовий «броник» замість сукні – тернопільська художниця воює на фронті у складі батальйону “Айдар”

Жила собі художниця. Малювала картини, брала участь у виставках та пленерах… А тоді зібрала речі, спакувала у валізку пензлі та фарби і… поїхала на війну. А далі «казка» закінчується і починаються фронтові будні… Це коли руки, звиклі до пензля, вчаться тримати автомат, шини, бинти…

Коли, здається, зростаєшся з багатокілограмовим «броником», вчишся рятувати поранених і визначати на слух, куди прилетить міна. А ще — коли продовжуєш писати картини. Прямо на передовій. Так-так, не на базі в тилу, не у прифронтовому містечку, а на самому «передку», де за «панораму» — позиції терористів-окупантів.

Усе це — не просто про тендітну жінку, мужнього бійця і талановитого митця в «одному наборі». Це про нашу землячку, тернопільську художницю Світлану Луців. Вона ж — позивний «Відьма», боєць 24 ОШБ “Айдар”, неодноразово нагороджена Генштабом та командуванням батальйону, а також знаком народної пошани медикам АТО — хрестом “За мужність і милосердя”. Сама жінка каже, що просто не могла всидіти вдома, коли в рідній країні почалася війна… Була стрільцем-санітаром, згодом — санінструктором у штурмовій роті «Айдару». А у нечасті хвилини відпочинку робила те, без чого не уявляє себе, — малювала… Її картини з фронту нещодавно виставляли у Верховній Раді — там відбулася персональна виставка нашої землячки. Нині її виставка “мандрує” київськими школами, а сама пані Світлана на кілька днів відпустки завітала до рідного Тернополя, пише Нова Тернопільська газета.

Світлана Богданівна Луців народилась 18 квітня 1984 року в с.Трибухівці Бучацького району Тернопільської області. Вищу освіту здобувала у Тернопільському національному економічному університеті з 2001 р. по 2006 р. З 2007 року працювала над оформленням інтер’єрів та екстер’єрів, займалась станковим живописом та графікою. З 2008 року бере участь у збірних виставках, у мистецьких семінарах, відзначена грамотами за участь у виставках та пленерах. З 01.10 2015 року і донині — боєць 24 ОШБ “Айдар”.

— Пані Світлано, а як так сталося, що от жила собі художниця, малювала картини, брала участь у виставках та пленерах… А тоді зібрала речі, спакувала у валізку пензлі та фарби і поїхала на війну…

— Та так, власне, і сталося. Чого я туди пішла, запитуєте? Коли на Сході стало гаряче, я не знаходила тут, удома, собі місця, бо не знала, чим допомогти. Пішла в АТО, бо хотілося робити щось справжнє. І, знаєте, там мені стало набагато легше, ніж було удома. Бо те, що в інтернеті і по телевізору все виглядає набагато страшніше, — це від незнання. А на фронті уже побачила реальну, так би мовити, «картину»… (Сміється, — авт.)

— І тут-таки перетворили її на картину…

— Спершу багато не малювала, бо не було особливо чим: взяла з собою тільки чорну туш — не ту, що до вій, бо точно хлопці засміяли б, а ту, що для малювання… Накидала один ескіз, другий, а тоді… зрозуміла, що треба везти сюди ще й фарби — оно скільки довкола портретного матеріалу «пропадає»! Одні з перших «атошних» робіт — портрети побратимів. Війна «вилущує» людей, проявляє їх так, що видно все справжнє — все те, що, власне, і варто малювати…

Полотна у мене теж, м’яко кажучи, незвичні… Пишу на дерев’яних ящиках від снарядів, бо їздити в тил з передової, шукати полотно по магазинах, а потім ще транспортувати його до себе в частину було б дуже проблематично. Набагато простіше писати на дошках. Першу таку картину я намалювала, коли знайшла розбитий ящик, що валявся біля одного блокпоста. Нині уже всі в батальйоні знають, що треба робити з порожніми ящиками, і навіть заздалегідь їх збирають для мене. Буває, що уже й торгуються зі мною: “А за ящика ти мене намалюєш?” Так і пішло-поїхало… За пензель бралася, коли не було обстрілів чи завдань, і на додачу ще й була хороша погода. Бачите, скільки всіх обставин мало зійтися… (Сміється, — авт.) У бліндажі не малювала: торік цілу зиму писала там під лампою — зовсім не ті кольори виходять.

Все моє “добро” — фарби-пензлі — складається досить компактно, і якщо раптом обстріл, я встигаю оперативно все зібрати. Малюю акриловими фарбами, вони швидко сохнуть, тож якщо навіть присипле землею мою роботу — нічого страшного…

Ми, буває, виїжджаємо “в люди” — в сусіднє село, на пошту, в магазин. То прошу побратимів: “Ой, хлопці, почекайте, тут такий краєвид!”. Тепер уже навчилася: фотографую і біжу доганяти своїх. Або якщо це гарна квітка, то зірвала, поставила в пляшечку з водичкою і потім малюю…

— Малювання — ще й свого роду арт-терапія?

— Чесно кажучи, не знаю. Найстрашніші бої вже минули… Я не вважаю це терапією, я просто роблю те, що робила завжди, ще до війни…

— Як ваше рішення піти на фронт сприйняла сім’я?

— Спершу ні син, якому вже 13, ні моя мама не знали, де я. Певний час успішно відбріхувалася, мовляв, у Києві, розмальовую будинок, тому й зв’язок поганий, бо на риштуванні… Але хтось мене, вочевидь, «заклав», бо одного разу мама зателефонувала і каже: “Я вже знаю, де ти, і корвалол п’ю літрами”. Переживали, звісно, але нині всі пристрасті вже вгамувалися — я ж служу вже більше року… Буває, син деколи запитує: «Мамо, поки бабуся не чує, розкажи щось про війну…» А що про неї розповідати? Дай, Боже, нікому того не знати…

— Пішовши на війну, хай і неоголошену, ви фактично змінили пензлі на автомат. А виставка ваших робіт, створених під час перебування в зоні АТО, має назву «Замість автомата — пензлі». То що все-таки є вашою головною «зброєю»?

— І те, і інше! Я ж прийшла в «Айдар» стрільцем-санітаром. Коли на полігоні вийшла на вогневу точку, ніхто навіть не помітив, що стріляю бойовими патронами вперше. Відстрілялася добре, хоча й хвилювалася. А ще був кумедний випадок: коли до нас на полігон на оглядини батальйону приїхало армійське начальство, я разом з санітарною сумкою прихопила з собою ще й мітлу — думаю, буде «страховка» замість шини, коли не дай, Боже, хтось ногу підверне… То потім мені побратими переказували слова генерала: «У вас в «Айдарі» що, навіть мітли стріляють?..» (Сміється, — авт.) Я потім її ще не раз «експлуатувала»: в мене ж позивний — «Відьма», мені мітла — саме те, «стратегічна зброя»… (Сміється, — авт.)

— Жінка-художник стереотипно уявляється такою витонченою дамою з богеми… А тут — берці замість шпильок, 10-кілограмовий «броник» замість вечірньої сукні…

— Ой, ну я за сукенками і шпильками не «страждала» з тої простої причини, що не захоплювалася ними і «в миру». Мені завжди був ближчий лаконічний стиль. А на фронті я серед побратимів узагалі — «свій хлопець»… До речі, жодного упередженого ставлення до себе з боку наших бійців не відчула. Один-єдиний раз хтось, подивившись на мене — бійця з фарбами — пожартував: “Це ж кого набирають на війну?! Хто буде воювати?”. Фізично на війні було складно тягати на собі чималий боєкомплект, їздити на броні — коли їдеш і думаєш: злетиш чи не злетиш? А морально — мені, звиклій бути «вільним художником», беззаперечно слухатися наказів керівництва.

— А як ваші картини добралися з фронту аж до Верховної Ради?

— О, ця виставка була для мене цілковитою… несподіванкою. Коли торік була у відпустці в Тернополі, планувала влаштувати виставку тут — все ж таки рідне місто. Проте у мене не було достатньо часу, аби цим займатися, а в арт-галереї, до якої звернулася, — вочевидь, бажання… Так і заглохло… Мимохіть розповіла про це побратимам з батальйону, і вони «заворушилися»… Коли вони натякали, що готують мені виставку у Верховній Раді, я спершу все це всерйоз не сприймала, віджартовувалася, що простіше її організувати десь в космосі чи на Марсі… Дивлюсь, вони почали мене частіше ганяти до мольберта — мовляв, ми тебе тут на посту підстрахуємо, а ти йди, у тебе он, дивись, скільки робіт ще незавершених… А потім просто поставили перед фактом: “Збирайся, у тебе персональна виставка в Києві — у Верховній Раді». Друзі мені дуже допомогли: один організовував експозицію, другий допомагав пакувати роботи, третій давав машину, четвертий перевозив… Я, чесно кажучи, трохи хвилювалася перед виставкою, але все минуло добре. Багато хто з депутатів підходив, спілкувався зі мною. Були й такі, що хотіли купити картину, але я їх принципово не продаю. Переважно казали: “Повертайтеся додому, ви так гарно малюєте”. А я їм відповідала: “Ще трошки повоюю, а там як вийде. Закінчиться війна, то й потраплю додому”.

Тернопіль художниця АТО батальйон «Айдар»
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань

Кримінал
18 тисяч гривень зникло з банківської картки жителя Тернополя після того, як йому зателефонував нібито працівник фінансової установи. Правоохоронці вкотре застерігають краян: не розголошуйте нікому та за жодних обставин персональні дані «електронного гаманця», повідомляє прес-служба ГУ НП в Тернопільській області. Аферисти, телефонуючи на мобільний, представляються працівниками банку і лякають людей, що їх картка заблокована або з неї намагаються зняти ко...
Суспільство
Облаштувати кільцеву розв' язку біля старого "Сільпо" пропонує Ігор Дзеса. Таку ідею він розмістив на сайті петицій. "Кожного дня тернополяни потопають у заторах. У зв'язку зі збільшенням кількості особистого транспорту, міська інфраструктура не витримує такого потоку автомобілів. Одним з таких «вузьких горловин» є перехрестя біля старого "Сільпо": вулиць Злуки, Купчинського, 15 квітня. Пропонуємо здійснити реконструкцію та організувати там рух по колу, що...
Бізнес
Усі клієнти ПриватБанку, котрі отримують виплату пенсії на карту платіжної системи Masterсard, мають можливість отримати бонус в рамках спільної акції “Плюс 100 грн до пенсії!” . З 7 вересня до 31 жовтня кожен клієнт, який здійснить не менше ніж 3 покупки від 50 грн з пенсійної картки Masterсard в торгових точках через POS-термінал, гарантовано отримають 100 грн на пенсійну картку від ПриватБанку. Прийняти участь в акції можуть усі власники пенсійних карт...
Суспільство
179 осіб, з них 56 дітей отруїлись хімікатами, якими обробляли поля. 20.09.18 р. о 15:18 до Борщівського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області надійшло повідомлення від Борщівського районного відділення ДУ «Тернопільський обласний лабораторний центр" про випадок масового отруєння жителів села Іване-Пусте Борщівського району. За даними лабораторного центру кількість постраждалих на цю ж годину була 179 осіб,...
Кримінал
Ввечері 20 вересня до правоохоронців Кременецького відділу поліції надійшло повідомлення від медиків, що на власному подвір’ї померла 71-річна кременчанка. З’ясувалося, що жінка загинула внаслідок черепно-мозкової травми, яку отримала через падіння з вікна приватного будинку. Пенсіонерка хотіла повісити штори та, вочевидь, не втримавши рівноваги сперлася на вікно. Під вагою старі кріплення не витримали і жінка випала на вулицю, при цьому вдарилася головою...
Пригоди
Рибалки Тернопільщини продовжують дивувати своїми здобутками. Улов декотрих так і проситься на фото. На своїй сторінці у соціальній мережі Facebook мешканець Тернополя Андрій Свиридко опублікував фото, де показує у руках вражаючого розміру рибину. У коментарях до фото чоловік написав, що важить вона 9,400 кг. "Йой, оце сильно! Молодці!" - Поділився своїм захватом один із коментаторів.
Суспільство
Велика палата Верховного суду України ухвалила рішення про визнання протиправною відмови у видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки. Про це повідомляє "Європейська правда", з посиланням на сайт суду. Велика палата ВСУ 19 вересня розглянула апеляційну скаргу громадян Наталії Дегтяр, Бориса Ференса і Лідії Ференс на рішення Касаційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року в зразковій справі за позовом Дегтяр до Коростенського районно...
Пригоди
Уважність на дорогах і дотримання правил дорожнього руху вберегли б чимало життів. Статистика смертності внаслідок ДТП вражає. На сторінці спільноти в мережі Фейсбук Natasja Zalutska звернулася до водія авто, яке ледь не збило її разом із дитиною: "Даний пост адресується тільки одному ідіотові! На жаль,я не впізнала і не можу ідетифікувати то створіння( Ідіоте, хочеш вбитися-вали на трасу, де нема машин і вбийся!Сьогодні орієнтовно 17 год на повороті біля...
Суспільство
Ця новина активно використовувалась усіма російськими ресурсами. Росія намагалась «відхреститись» від будь-якої своєї причетності до трагедії. У представлених Міноборони Росії документах, які нібито вказують на походження ракети комплексу “Бук”, якою було збито МН-17, виявлено ознаки підробки, повідомляє "Україна молода". Про це пише російська “Новая газета”. У своїх висновках російські військові використовували дані розслідування JIT і, зокрема, серійний...
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!