User views view_news rubric_id news_rubric_id 3

10-кілограмовий «броник» замість сукні – тернопільська художниця воює на фронті у складі батальйону “Айдар”

Жила собі художниця. Малювала картини, брала участь у виставках та пленерах… А тоді зібрала речі, спакувала у валізку пензлі та фарби і… поїхала на війну. А далі «казка» закінчується і починаються фронтові будні… Це коли руки, звиклі до пензля, вчаться тримати автомат, шини, бинти…

Коли, здається, зростаєшся з багатокілограмовим «броником», вчишся рятувати поранених і визначати на слух, куди прилетить міна. А ще — коли продовжуєш писати картини. Прямо на передовій. Так-так, не на базі в тилу, не у прифронтовому містечку, а на самому «передку», де за «панораму» — позиції терористів-окупантів.

Усе це — не просто про тендітну жінку, мужнього бійця і талановитого митця в «одному наборі». Це про нашу землячку, тернопільську художницю Світлану Луців. Вона ж — позивний «Відьма», боєць 24 ОШБ “Айдар”, неодноразово нагороджена Генштабом та командуванням батальйону, а також знаком народної пошани медикам АТО — хрестом “За мужність і милосердя”. Сама жінка каже, що просто не могла всидіти вдома, коли в рідній країні почалася війна… Була стрільцем-санітаром, згодом — санінструктором у штурмовій роті «Айдару». А у нечасті хвилини відпочинку робила те, без чого не уявляє себе, — малювала… Її картини з фронту нещодавно виставляли у Верховній Раді — там відбулася персональна виставка нашої землячки. Нині її виставка “мандрує” київськими школами, а сама пані Світлана на кілька днів відпустки завітала до рідного Тернополя, пише Нова Тернопільська газета.

Світлана Богданівна Луців народилась 18 квітня 1984 року в с.Трибухівці Бучацького району Тернопільської області. Вищу освіту здобувала у Тернопільському національному економічному університеті з 2001 р. по 2006 р. З 2007 року працювала над оформленням інтер’єрів та екстер’єрів, займалась станковим живописом та графікою. З 2008 року бере участь у збірних виставках, у мистецьких семінарах, відзначена грамотами за участь у виставках та пленерах. З 01.10 2015 року і донині — боєць 24 ОШБ “Айдар”.

— Пані Світлано, а як так сталося, що от жила собі художниця, малювала картини, брала участь у виставках та пленерах… А тоді зібрала речі, спакувала у валізку пензлі та фарби і поїхала на війну…

— Та так, власне, і сталося. Чого я туди пішла, запитуєте? Коли на Сході стало гаряче, я не знаходила тут, удома, собі місця, бо не знала, чим допомогти. Пішла в АТО, бо хотілося робити щось справжнє. І, знаєте, там мені стало набагато легше, ніж було удома. Бо те, що в інтернеті і по телевізору все виглядає набагато страшніше, — це від незнання. А на фронті уже побачила реальну, так би мовити, «картину»… (Сміється, — авт.)

— І тут-таки перетворили її на картину…

— Спершу багато не малювала, бо не було особливо чим: взяла з собою тільки чорну туш — не ту, що до вій, бо точно хлопці засміяли б, а ту, що для малювання… Накидала один ескіз, другий, а тоді… зрозуміла, що треба везти сюди ще й фарби — оно скільки довкола портретного матеріалу «пропадає»! Одні з перших «атошних» робіт — портрети побратимів. Війна «вилущує» людей, проявляє їх так, що видно все справжнє — все те, що, власне, і варто малювати…

Полотна у мене теж, м’яко кажучи, незвичні… Пишу на дерев’яних ящиках від снарядів, бо їздити в тил з передової, шукати полотно по магазинах, а потім ще транспортувати його до себе в частину було б дуже проблематично. Набагато простіше писати на дошках. Першу таку картину я намалювала, коли знайшла розбитий ящик, що валявся біля одного блокпоста. Нині уже всі в батальйоні знають, що треба робити з порожніми ящиками, і навіть заздалегідь їх збирають для мене. Буває, що уже й торгуються зі мною: “А за ящика ти мене намалюєш?” Так і пішло-поїхало… За пензель бралася, коли не було обстрілів чи завдань, і на додачу ще й була хороша погода. Бачите, скільки всіх обставин мало зійтися… (Сміється, — авт.) У бліндажі не малювала: торік цілу зиму писала там під лампою — зовсім не ті кольори виходять.

Все моє “добро” — фарби-пензлі — складається досить компактно, і якщо раптом обстріл, я встигаю оперативно все зібрати. Малюю акриловими фарбами, вони швидко сохнуть, тож якщо навіть присипле землею мою роботу — нічого страшного…

Ми, буває, виїжджаємо “в люди” — в сусіднє село, на пошту, в магазин. То прошу побратимів: “Ой, хлопці, почекайте, тут такий краєвид!”. Тепер уже навчилася: фотографую і біжу доганяти своїх. Або якщо це гарна квітка, то зірвала, поставила в пляшечку з водичкою і потім малюю…

— Малювання — ще й свого роду арт-терапія?

— Чесно кажучи, не знаю. Найстрашніші бої вже минули… Я не вважаю це терапією, я просто роблю те, що робила завжди, ще до війни…

— Як ваше рішення піти на фронт сприйняла сім’я?

— Спершу ні син, якому вже 13, ні моя мама не знали, де я. Певний час успішно відбріхувалася, мовляв, у Києві, розмальовую будинок, тому й зв’язок поганий, бо на риштуванні… Але хтось мене, вочевидь, «заклав», бо одного разу мама зателефонувала і каже: “Я вже знаю, де ти, і корвалол п’ю літрами”. Переживали, звісно, але нині всі пристрасті вже вгамувалися — я ж служу вже більше року… Буває, син деколи запитує: «Мамо, поки бабуся не чує, розкажи щось про війну…» А що про неї розповідати? Дай, Боже, нікому того не знати…

— Пішовши на війну, хай і неоголошену, ви фактично змінили пензлі на автомат. А виставка ваших робіт, створених під час перебування в зоні АТО, має назву «Замість автомата — пензлі». То що все-таки є вашою головною «зброєю»?

— І те, і інше! Я ж прийшла в «Айдар» стрільцем-санітаром. Коли на полігоні вийшла на вогневу точку, ніхто навіть не помітив, що стріляю бойовими патронами вперше. Відстрілялася добре, хоча й хвилювалася. А ще був кумедний випадок: коли до нас на полігон на оглядини батальйону приїхало армійське начальство, я разом з санітарною сумкою прихопила з собою ще й мітлу — думаю, буде «страховка» замість шини, коли не дай, Боже, хтось ногу підверне… То потім мені побратими переказували слова генерала: «У вас в «Айдарі» що, навіть мітли стріляють?..» (Сміється, — авт.) Я потім її ще не раз «експлуатувала»: в мене ж позивний — «Відьма», мені мітла — саме те, «стратегічна зброя»… (Сміється, — авт.)

— Жінка-художник стереотипно уявляється такою витонченою дамою з богеми… А тут — берці замість шпильок, 10-кілограмовий «броник» замість вечірньої сукні…

— Ой, ну я за сукенками і шпильками не «страждала» з тої простої причини, що не захоплювалася ними і «в миру». Мені завжди був ближчий лаконічний стиль. А на фронті я серед побратимів узагалі — «свій хлопець»… До речі, жодного упередженого ставлення до себе з боку наших бійців не відчула. Один-єдиний раз хтось, подивившись на мене — бійця з фарбами — пожартував: “Це ж кого набирають на війну?! Хто буде воювати?”. Фізично на війні було складно тягати на собі чималий боєкомплект, їздити на броні — коли їдеш і думаєш: злетиш чи не злетиш? А морально — мені, звиклій бути «вільним художником», беззаперечно слухатися наказів керівництва.

— А як ваші картини добралися з фронту аж до Верховної Ради?

— О, ця виставка була для мене цілковитою… несподіванкою. Коли торік була у відпустці в Тернополі, планувала влаштувати виставку тут — все ж таки рідне місто. Проте у мене не було достатньо часу, аби цим займатися, а в арт-галереї, до якої звернулася, — вочевидь, бажання… Так і заглохло… Мимохіть розповіла про це побратимам з батальйону, і вони «заворушилися»… Коли вони натякали, що готують мені виставку у Верховній Раді, я спершу все це всерйоз не сприймала, віджартовувалася, що простіше її організувати десь в космосі чи на Марсі… Дивлюсь, вони почали мене частіше ганяти до мольберта — мовляв, ми тебе тут на посту підстрахуємо, а ти йди, у тебе он, дивись, скільки робіт ще незавершених… А потім просто поставили перед фактом: “Збирайся, у тебе персональна виставка в Києві — у Верховній Раді». Друзі мені дуже допомогли: один організовував експозицію, другий допомагав пакувати роботи, третій давав машину, четвертий перевозив… Я, чесно кажучи, трохи хвилювалася перед виставкою, але все минуло добре. Багато хто з депутатів підходив, спілкувався зі мною. Були й такі, що хотіли купити картину, але я їх принципово не продаю. Переважно казали: “Повертайтеся додому, ви так гарно малюєте”. А я їм відповідала: “Ще трошки повоюю, а там як вийде. Закінчиться війна, то й потраплю додому”.

Тернопіль художниця АТО батальйон «Айдар»
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Суспільство
Операції при інфаркті мають робити у 100% випадках безкоштовно, нагадує журналіст Олександр Курбатов у коментарі для Styler РБК-Україна, розповідаючи про своє гучне розслідування щодо тіньових схем і величезних статків скандального хірурга Бориса Тодурова, директора Інституту Серця.  В Україні при гострому інфаркті екстрено у найближчі години мають провести стентування. Із 2017 року, коли МОЗ почали централізовано закуповувати стенти – необхідні для операц...
Суспільство
Повідомляємо, що у зв’язку із ремонтними роботами, не буде електропостачання в окремих будинках Тернополя. А саме: 22.02.19р. з 11:00 год. до 16:00 год. за адресами: вул. Уласа Самчука, вул. Академіка Балея, вул. Безкоровайного, вул. Михайла Рудницького, 15-26, вул. Білецька, 36, 36а та приватний сектор.
Пригоди
На Тернопільщині неподалік сільської школи перехожі виявили чоловіка без ознак життя. Як з’ясувалося, це був 60-річний місцевий мешканець. Як повідомляють "Тернополяни", подія трапилась 20 лютого у с. Старі Петликівці Бучацького району. Про те, що виявлено труп односельчанина у поліцію повідомила тамтешня мешканка. На місце події виїхали поліцейські, які провели попередній огляд тіла померлого. Зі слів правоохоронців, на обличчі були виявлені тілесні ушкод...
Культура
Українці так часто скаржаться на своє життя, що мимоволі звиклися із думкою – так буде завжди, мало що зміниться. Та просту хоч і банальну істину "все залежить від нас самих" ще ніхто не скасовував. Про це доступно написала дівчина, котра вже більше року живе у Норвегії. За короткий час її позицію підтримав цілий натовп у соціальних мережах, пише "Знай.ua". Вона не стала заперечувати, що у нас багато проблем: корупція, недосконалі суди, погані дороги, бідн...
Культура
У Тернополі вже втретє з виставою "Соломон у спідниці" побувала народна артистка України Ада Роговцева. І втретє зал Тернопільського академічного драматичного театру ім. Т. Шевченка, де вона проходила, був вщент заповнений. Вистава мала успіх у глядачів, а за сценою перебувал Катя Степанкова, режисер "Соломона у спідниці". Як з’ясувалось потім, була вона і на сцені, коли час від часу на якусь мить згасало світло і люди в чорному швиденько міняли якісь еле...
Суспільство
У зв’язку із прогнозованим погіршенням погодних умов, з вечора 21 лютого до ранку 22 лютого у Тернополі оголошено “жовтий рівень” системи оповіщення. Як повідомляють синоптики, дощові опади, які тернополяни спостерігають зараз, поступово посиляться, а уже вночі очікується сильний дощ зі снігом та зниження температури повітря. Оскільки ці фактори сприяють утворенню ожеледиці, вранці 22 лютого на дорогах та тротуарах міста можливе утворення льодової кірки, щ...
Пригоди
Христина Глухан з Чорткова на Тернопільщині відмовилась від ідеї зареєструвати рекорд. Нагадаємо, жінка створила з паперу копію собору Верховних апостолів Петра і Павла і претендувала на рекорд «Найбільша церква у техніці модульне оригамі». Нещодавно Христина Глухан на своїй сторінці розповіла, що подала заявку на реєстрацію рекорду, їй відповіли, що це коштує 13 тисяч. Таких грошей у майстрині не було, тож від задуму вона відмовилась. Коли про це стало ві...
Пригоди
Тернополяни вже активно взялися перевіряти чи є у них можливість проголосувати за майбутнього Президента України. Понад 2 два десятки не знайшли себе у списку виборців. Показує ІНТБ. У міський відділ ведення держреєстру виборців наразі звернулися понад два десятки осіб, які не знайшли себе у списках. Також, щоб віддати свій голос, більше півсотні людей змінили місце волевиявлення. Які документи потрібні та скільки часу займуть вищезгадані процедури – далі...
Культура
Те, що між Володимиром Зеленським та Сергієм Притулою досить напружені стосунки, припускали неодноразово. І справді – український гуморист зі Збаража міг добряче пожартувати над новоспеченим кандидатом у президенти, наприклад: "Прикиньте, виходить Зеленський в другий тур, а там його чекає... пара #8 - Наталя Могилевська та Влад Яма!" Потім, коли Зеленський зняв свій гучний ролик "Я іду у президенти України", Притула і тут не пропустив можливості покепкуват...
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!