На Тернопільщині на лаву підсудних сіли внук із бабусею та троє багатодітних матерів

Молодий селянин із Бережанщини був настільки далеким від наркотиків, що привіз покупцям не макове бадилля, а торбинку насіння. Втім, це його не врятувало від тюрми… А молода мати трьох дітей, теж із Бережанщини, не знала, як погасити банківський кредит, і взялася перекручувати на м’ясорубці макові голівки…

Якось у забігайлівці в райцентрі молодий житель Бережанського району Василь познайомився із двома місцевими. Знав про них лише те, що вони наркомани. За чаркою повелася розмова про макову соломку – мовляв, попит на зілля завжди є. Василь не відразу збагнув, про що йдеться. Він притримувався радше більш традиційної шкідливої звички – хильнути оковитої. Останнім часом він усе частіше заглядав у чарку, хоч мав дружину, маленьку дитину. Але у селі – жодної роботи, більш удачливі – на заробітках.

Чим більше пив, тим усе заманливішою видавалася пропозиція про зілля. Він згадав, що колись виносив на горище бабусиної хати сушені яблука і там побачив мішечок із маковим насінням та бадилля. Нові «приятелі» усе наполегливіше просили: привези зілля, заплатимо добре. Селянин і гадки не мав, що це пастка – що серед наркозалежних багато інформаторів, за допомогою яких міліція виявляє таких «наркодилерів», як Василь.

Василь поїхав із Бережан до бабусиного села рейсовим автобусом. А зілля мав везти до райцентру машиною – домовилися, що покупці пришлють за ним таксі. Щоб відволікти бабусю, Василь набрехав, що на подвір’я прийшла дівчина, щоб зняти пороби. (Старенька, хоч мала всього три класи освіти, була у селі і знахаркою, і порадницею у життєвих справах.) Поки бабуся дибала до хати, внук прудко заліз на горище, схопив мішечок із маковим насінням і побіг на вулицю, де його уже чекало таксі.

Покупці були геть розчаровані, вони не сподівалися, що Василь такий нетямущий – привіз насіння, наче на маківник. Переконали чоловіка повернутися у село і привезти макові коробки. Цього разу Василь нахабно на очах у бабусі зняв з горища чимось наповнений мішок і чкурнув у таксі. Вражена такою поведінкою онука, бабуся тут же зателефонувала його батькам, мовляв, Василь щось вкрав із горища.

Що саме було у тому мішку, бабуся дізнається зовсім скоро. Бо як тільки таксі в’їхало у Бережани, машину спинили даішники. Міліціонери не з’ясовували осіб, не заглядали до багажника (так стверджував на суді Василь і свідок-таксист), а відразу наділи на Василя наручники. У райвідділенні селянин збагнув у повній мірі, у яку халепу втрапив… Те, що він зізнався у старому гріху – якось вів п’яного односельця додому, підняв із землі його телефон, а потім не повернув, за деякий час продав – свідчить про багато… Тим більше, що про мобілку міліція не знала, бо потерпілий не звертався із заявою.

Проти Василя порушили кримінальну справу за трьома статтями Кримінального кодексу – за крадіжку та наркоту. Його взяли під варту. Не уникнула кримінальної відповідальності і Василева бабуся, адже на її горищі зберігалося маковиння. І хоч старенька клялася, що бадилля там лежало десь шість років, це їй не допомогло.

Тож на лаву підсудних сіли разом і онук, і бабуся. Останній призначили умовне покарання, а от Василь отримав, як кажуть, по повній програмі – три роки і два місяці в’язниці. Цікаво, що ті два підбурювачі, які вдавали з себе покупців, взагалі не фігурували у справі…

Цього ж дня, коли оголошували вирок Василеві та бабусі, у стінах Бережанського райсуду прозвучав ще один вирок – у не менш драматичній справі. На лаві підсудних – троє молодих жінок, у кожної з яких по троє дітей. Одна з них, аби погасити чотири тисяч гривень банківського кредиту, взялася визбирувати на сільському смітнику макове бадилля. Тримала також макові відходи і зі свого урожаю. Молодиця виправдовувалася, що жодного заробітку не мала, бо перебувала у відпустці для догляду за дитиною. Коли ж у стодолі виявилося аж три мішки маковиння, господиня почала шукати покупців. Зателефонувала до братової на Підгаєччину, розповіла про «крам», просила допомогти з покупцем. Братова «вийшла» на жительку Бережан, остання пообіцяла підшукати покупця.

Врешті був готовий план збуту – жителька райцентру домовилася з покупцем: торбу з маковинням у домовлену годину залишать біля смітника, покупець забере її, натомість залишить гроші.

Дві селянки-родички ще й не наблизилися до смітника, як біля них загальмувала машина з міліціонерами. Під кримінал потрапили усі троє. Жінкам присудили умовні терміни покарання – суд взяв до уваги те, що в усіх – неповнолітні діти, пише “Свобода”

Цікаво, що жінка-продавець пояснила на суді: про такий заборонений, але дуже прибутковий заробіток дізналася із газет. З цього випливає, що преса має інформувати і про наслідки, відповідальність за кримінальне наркоремесло. Проте чи стане це дієвою пересторогою, адже усе більше начебто звичайних і загалом законопослушних людей втрачають внутрішній опір до аморальних справ. Люди біднішають, стають неперебірливими у засобах до існування, а особливо на фоні масштабного крадійства, корупції у країні.