Батько Героя Небесної Сотні Володимир Голоднюк: "Якби мій Устим був живий, він був би на фронті"

Устим Голоднюк зі Збаража - один із наймолодших у Небесній Сотні. Його закривавлена блактина каска стала символом тих подій на рівні із коктейлем Молотова та розколотою бруківкою.

Пам’ятаєте її? Каску, пофарбовану в наївний блакитний колір? Пам’ятаєте? Як напружено стежили, коли вона з’являлася у натовпі, бігла вперед під свист куль і витягувала поранених. Як вона лежала на Інститутській, вся залита кров’ю… “Небо падає!” — пам’ятаєте? Так просив кричати 19-річний збаражчанин Устим Голоднюк, коли насуватиметься біда. Небо впало на Устима. Вся країна в прямому ефірі бачила, як ридає дорослий чоловік — Володимир Голоднюк, як закриває очі убитому синові, як притискає до грудей його закривавлену каску…

Нині, три роки по тих подіях, батько нашого земляка, Героя Небесної Сотні Устима Голоднюка Володимир Голоднюк збирає на війну солдатів української армії. Він — відомий волонтер, голова Штабу національного спротиву Збаразького району, його допомога солдатам у грошовому еквіваленті вже давно перевалила за мільйони гривень. З ним нині говоримо про Революцію Гідності, намагаючись знайти відповідь на далеко не риторичні запитання: “за що?” і “чи не марно?”… Коли заздалегідь прошу пробачення, що питатиму про те, що найбільше болить — незагоєне, скільки років би не минуло, — стримано відповідає, тамуючи тремтіння у голосі: “Я готовий говорити про Устима. У нас так склалося, що про Героїв Небесної Сотні згадують раз у рік, а я б хотів, щоб пам’ять про них жила… Я буду говорити” - пише Нова тернопільська газета.

— Пане Володимире, для когось чергова річниця Революції Гідності — свято, а для когось цей день назавжди залишиться іншим…

— Я не вважаю 21 листопада — день початку революції — траурним днем. Я вважаю, що це день народження нашої нації. Це день її пробудження. Коли люди зрозуміли, що не можуть далі миритися зі злочинною владою і взялися захищати свої права. Вони вийшли на Майдан відстояти свої права і сказати злочинній владі “ні”. Для мене це радше день гордості.

— Цими днями ми згадуємо про тих, хто підпирав собою небо. Ваш Устим поїхав на Майдан одним із перших…

— Устим був там з перших днів. Буду відвертим: не скажу, щоб я відразу підтримав його. Їдучи на Майдан, він не радився зі мною, і про те, що мій син там, я дізнався аж 29 листопада. На вихідні він, студент Бережанського агротехнічного інституту, завжди приїжджав додому, а тут не приїхав. Я подивився новини і відразу ж зрозумів, що він на Майдані. Дзвонив, просив його повернутися додому, незважаючи на те, що тоді на Майдані ще все було спокійно. Ніби чув батьківським серцем непоправне…

— Але згодом ви самі склали йому компанію на Майдані…

— Я, чесно кажучи, себе майданівцем не вважаю. Кілька разів приїжджав на Майдан — щоб підтримати сина. Мені імпонувала його тверда позиція. А от у мене була зневіра, що насправді можна таким чином щось змінити. Я свого часу був таким же юним максималістом, учасником Революції на граніті, голодував на тодішній площі Жовтневої революції, думаючи, що можна змінити стан справ у країні миттєво й відразу. І переконався у правильності аксіоми, що революції здійснюють мрійники, а користають з її наслідків негідники. Але я бачив, що для Устима події на Майдані були дуже важливі. Коли я приїжджав, він з таким захопленням знайомив мене зі своїми новими друзями, так щемно просив дозволу носити козацького чуба — він заслужив право його носити, вистоявши свій перший у житті бій… Він жив Майданом, це було видно. Його подруга-майданівка Оленка Стадник колись дуже влучно сказала: “Майдан був створений для таких, як Устим, а такі, як Устим, створили Майдан…” Для нього було важливо, що я приїжджав, — це його надихало. Я пам’ятаю, як ми зустрілися у ніч на 20-те лютого. Я їхав, щоб його забрати, бо там було уже не те, що гаряче, — Майданом ішла Смерть… Він це відразу по мені побачив і сказав: “Тату, нічого не говори, я звідси не поїду…” Твердий у мене був хлопчик. Надзвичайно сміливий… Я віддзвонився додому і сказав, що залишаюся разом з ним. Він, коли це почув, сказав: “Тату, ми точно переможемо…”

— Забираючи Устима з Майдану, ви, не стримуючи сліз, сказали: “Нехай його смерть допоможе Україні…” Вибачте мені за це запитання, але — допомогла?

— Ви хочете запитати, чи не розчарувався я? Я ніколи не розчаруюся і поясню чому. Бо пробудилася нація. Після Майдану, після його величезної жертви народ уже не буде таким, яким був до цього. Ні-ко-ли! Відбулися незворотні зміни. Можливо, ми ще не бачимо їх там, де передусім хотілося б… Треба усвідомлювати, що зміна країни — це не заміна уряду і урядовців. Зміна країни — це зміна мислення саме громадян. Ми як ніколи близько підійшли до розуміння “хочеш змінити країну — змінися сам”. Халяви не буде, ніхто не зробить нашу роботу за нас.

На мою суб’єктивну думку, говорити про те, що країна справді змінилася, можна буде, коли підросте нова генерація тих, хто народився уже після Майдану… Тисячі Устимчиків, Назарчиків, Захарчиків, Сергіїв будуть виховані на прикладі Небесної Сотні. Міняти країну — це буде їх обов’язок. А наш обов’язок — правильно їх для цього виховати.
— Але ж, зважаючи на нашу шокуючи дійсність, мимоволі піддаєшся занепадницьким настроям: навіщо усе це було, якщо нічого глобально не змінилося? Влада як крала і брехала, так і робить, а так хоча б хлопці були живі…

— Не можу сказати, що про це не думав. Я про це думав мільйони разів: “а що, якби?..” Мільйони разів про це думав. Я себе звинувачував у тому, що, може, погано Устима переконував, може, треба було його силою забрати з Майдану чи взагалі туди не пускати… Я переконував його, як міг. Я казав: “Ти повинен народжувати дітей, виховувати їх патріотами і таким чином міняти Україну. Якщо ти загинеш, то що буде?..” Але він був максималістом. Я навіть картав себе за те, що назвав його Устимом: “Устим” — з латинської “юстус” – справедливість, і це загострене почуття справедливості не давало йому сидіти вдома… Я віддав би своє життя, аби моя дитина була жива — ви ж розумієте, що це не просто пафосні слова… Це справді так. Він надто юний був для смерті. Він мав ще жити. Але я пишаюся вчинком свого сина.

— Якби Устим був нині з нами, він би…

— …Був на фронті. Це навіть не підлягає сумніву. І, знаєте, я б його підтримував і був би там поряд з ним. Але, втративши свого сина, я вирішив допомагати людським синам і тішуся, якщо завдяки волонтерству, доставці екіпірування, оптики чи тепловізорів врятував чиєсь життя. Може, це і є моя місія… Більше двох років триває війна, всі втомилися, волонтерам дедалі важче, особливо коли удома сім’я і двоє малих діток, а тато весь час у штабі… Мені й тут допомагає Устим… Вибачте, важко говорити, голос тремтить… Устим дає мені силу, бо я роблю це не в його ім’я, а за себе і за нього.

— Зустрічаючись з президентом, ви не побоялися гостро висловити свою думку щодо того, що нині відбувається в країні…

— Кров Героїв повинна “стукати” у серце президента. Не шкодую, що, можливо, трошки зарізко тоді висловився. Але президент — це людина, яку “найняв” народ. І він повинен працювати для народу. І якщо він десь недобре вчинив — народ має право вказати йому на цю помилку. Коли кілька днів тому був у Києві, мені незнайомі люди тиснули руку і дякували за ці слова. Ми й нині плануємо робочу зустріч із президентом. Ми — це громадська організація “Родичі Небесної Сотні”, в якій я є заступником голови. Нас цікавлять результати розслідування. Наша держава показала себе безсилою у розслідуванні злочинів, коли є сотні фотографій, десятки гігабайт відео… І розписалася, що знайти нікого не може. Але я вірю, що імена і замовників, і убивць будуть названі. Тільки не сьогодні й не завтра. Якби цим займалися незалежні експерти з-за кордону, справи пішли б набагато швидше. Але час покаже, чи маю я рацію. Ті ж уламки історії, які думають, що вже відсиділися або пригрілися у кабінетах, глибоко помиляються: все одно всіх дотиснемо, і наші діти будуть жити в нормальній цивілізованій країні.

— Ви віддали Україні сина, а вона вам —?..

— Після загибелі Устима я отримав багато листів із фото: матері писали, що назвали своїх синів Устимками, аби пам’ять про мого сина жила у них… Одна така мама навіть приїжджала до мене із своїм маленьким Устимком… Я дивився на нього і згадував свого сина, його дитинство, як гладив його пшеничного чуба… Мій Устим загинув за Україну, а наші Устими хай живуть для України…

УстимГолоднюк ВолодимирГолоднюк НебеснаСотня Майдан
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Пригоди
Тривожне повідомлення надійшло до правоохоронців Тернопільського відділення поліції від  лікаря  травмпункту міської лікарні. Медик повідомив, що у селі Стегнікивці тяжко травмувалася  місцева мешканка. Працівники поліції встановили, що 70-річна пенсіонерка, пораючись по господарству, впала з горища власного помешкання. Жінка ще встигла покликати на допомогу доньку, а вона, у свою чергу, викликала медиків. Бригада швидкої допомоги доправила потерпілу до лі...
Суспільство
Через один з номерів команди "VIP Тернопіль" в гумористичному проекті "1 + 1" "Ліга сміху" розгорівся скандал . Гумористи висміяли співачку-трансгендера Зіанджу, друзі якої згодом закликали телеканал і авторів номера вибачитися перед артисткою. Прес-служба телеканалу "1 + 1" надала офіційний коментар, в якому зазначено, що "жарт на тему ЛГБТ-спільноти був не зовсім коректним". "Ми поділяємо принципи і цінності толерантного суспільства і право кожного на ге...
Кримінал
Лоб в лоб в Зборівському районі зіткнулося два автомобіля. 13 грудня о 9:20 на автодорозі не розминулися FIAT Ducato за ЗАЗ (пікап).     В результаті удару водій ЗАЗу загинув на місці події, а кермувальника та пасажира з іншого авто госпіталізували до лікарні.     На місці події працює слідчо-оперативна група. Правоохоронці встановлюють причину нещастя. Ускладнює роботу оперативників "каша" на дорозі та погіршення погодних умов.
Суспільство
Впродовж останньої доби у Тернополі спостерігалося погіршення погодних умов, зокрема, зниження температури повітря, снігопад з дощем, налипання мокрого снігу.  З огляду на це, міські комунальні служби та підрядні організації вночі здійснювали нічні чергування та очищали місто від снігу.Відтак, ТМШРБП «Міськшляхрембуд» проводили роботи з посипання піскорозкидачами проїзних  частин  та підмітання тротуарів тракторними щітками. А ТОВ  «Авакс Проф» - роботи з ...
Пригоди
В селі Почапинці  Тернопільського району  біля місцевого ставка виявлено тіло чоловіка 1978 року народженя, жителя села Забойки без ознак насильницької смерті. За заключенням судово-медичної експертизи причина смерті – переохолодження.
Пригоди
Близько п'ятої години ранку 13 грудня на Тернопільщині не розминулися транспортні засоби. При виїзді з Чорткова водій буса Volkswagen T4 не врахував дорожньої ситуації та погодних умов, виїхав на смугу зустрічного руху й врізався в задню ліву бокову частину службового автобуса. Повідомили у відділі комунікацій поліції в області. На момент аварії в пасажирському транспорті перебувало близько двадцяти осіб. Бригада швидкої  до лікарні забрала жінку з різаною...
Суспільство
Чортківську школу №2 закрили на карантин через захворюваність учнів на ГРВІ та кір.На кір захворіло 7 учнів та 2 вчителі. З яких 6 учнів знаходяться в інфекційному відділенні Чортківської ЦКРЛ, захворюваність протікає без ускладнень , решта хворих – на амбулаторному лікуванні вдома, пише ПоглядНагадаємо, в Україні триває спалах кору – одного з найбільш заразних захворювань, відомих у світі. За 2017 рік зафіксовано 4 782 випадки захворювання на кір, а за п’...
Промо
До Нового року залишаються лічені дні, і для багатьох дорослих залишається невирішеним питання, а що ж подарувати синові (доньці, братику, внучці, племіннику, хрещеника, дитині друзів)? Якщо і вам пощастило бути родичем малюка, який ще не ходить в школу, наша стаття буде вам корисна. Подарунки діткам до 3 років. Дівчаткам цього віку хочеться у всьому наслідувати своїм мамам, тому в якості подарунків підійдуть не тільки ляльки, але і набори посудкі, а також...
Суспільство
Ще влітку біля магазину "Східний", що на проспекті Степана Бандери, 76, мала з'явитись нова крамниця. Проти цього виступили мешканці прилеглих будинків. За їх словами, через масове будівництво, тут не можливо проїхати до власних дворів та помешкань, а тротуар для пішоходів занадто маленький, автівки паркуються абияк. Розповідає Тернопіль1. Наразі думки людей розділились. Сьогодні на виконавчому комітеті Тернопільської міської ради прийняли рішення про демо...
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!