Сьогодні святкують Вознесіння Господнє

24 травня 2012 року православні християни та греко-католики святкують Вознесіння Господнє. Це свято завжди відзначають у четвер, на сороковий день від Пасхи.

Вознесіння Ісуса Христа, Сина Божого, у воскреслому тілі на Небо в богословському сенсі тлумачиться як прославлення людської природи, що входить у повноту слави Божої. За свідченням книг Нового Завіту, після Свого воскресіння Ісус Христос являвся учням, розмовляв із ними, дозволяв доторкатися до Себе та навіть розділяв з учнями звичайну трапезу. На сороковий день, пише Лука, автор книги Діянь апостольських, Ісус зібрав учнів та наказав їм не відходити з Єрусалима, доки не дочекаються того, що обіцяв їм Бог — пришестя “другого Утішителя”, Духа Святого. Цей Дух, сказав Ісус Христос, зійде на апостолів та сповнить їх силою, щоб вони свідчили про спасенні дії Сина Божого від Єрусалима аж до краю землі.

У Символі віри християни сповідують, що Ісус Христос на Небі сидить “праворуч Отця”. Цей вираз розуміють не буквально, бо Бог Отець не є обмеженою істотою, поруч із ким можна сісти по той чи інший бік. Вираз “сісти праворуч когось” означає “стати його правою рукою”, тобто набути всю повноту сили та влади. Цим підкреслюється, що Син Божий Ісус Христос цілком рівний Богу Отцю.

У православному богослов'ї підкреслюється, що Син Божий прийняв людське єство “незмінно” та “нерозлучно”. Це означає, що Бог став людиною раз і назавжди. Воплотившись одного разу від Діви Марії, Він ніколи не “розвоплотиться”.

Християни вірують, що втілений Бог — Ісус Христос — завжди близький до кожного з нас. У піснеспівах свята говориться про те, що вознесений на Небо Син Божий не покинув нас, а перебуває незмінно поруч. Видима земна присутність Христа поступилася місцем Його невидимій присутності в Церкві.

Вознесіння Господнє до IV сторіччя не відділялося в окреме свято, а відзначалося разом із П'ятидесятницею. Сама П'ятидесятниця в давнину розумілася не як один день, а як святковий період. Останнє свідчення про сумісне святкування Вознесіння і Зішестя Святого Духа належить західній паломниці Егерії, яка пише у спогадах про те, що у вечір П'ятидесятниці всі християни Єрусалиму збираються на горі Єлеон, “на тому місці, з якого Господь вознісся на небо”, яке називається Імвомон, та відправляється служба із читанням Євангелія і Діянь апостольських, що розповідають про Вознесіння.