Останній воїн УПА: Володимир Черкавський з Тернопільщини довгих 17 років провів у криївці

Повстанця Володимира Черкавського із Монастирищини кадебісти арештували аж у 1967-ому. До того довгих 17 (!) років він провів у криївці.

Шукаючи хату нашої співрозмовниці, заблукали. Питали ж місцевих як: “А де Черкавські живуть — ті, що в УПА були?..” І потрапили в оселю… однофамільців, які також брали участь у визвольному русі. “Та це й не дивно, — пояснює місцева бабуся, — тут з кожної хати в УПА хтось був. Такого вам нарозказують — не те, що на газету, — на книжку вистачить…” І справді, розповідей про визвольну боротьбу наших земляків безліч. Проте історія Володимира Черкавського із села Ковалівка Монастириського району — унікальна. Вояк УПА, він брав участь у найважчих та найзапекліших боях проти НКВД, зустрічався з самим Романом Шухевичем, а після того, як загони УПА припинили боротьбу, переховувався у криївці ще довгих… 17 (!) років. Далі були арешт, 15 років нелюдських мордовських таборів… У неволі зустрічався з братами Горинями, Євгеном Пронюком, Левком Горохівським… Повернувшись після всіх поневірянь на рідну Монастирищину, Володимир Черкавський одружився із вдовою свого товариша по підпіллю Степанією. Власне, саме від 85-річної бабці Степанії ми дізналися про перипетії долі мужнього повстанця, адже його життєвий шлях обірвався ще у 2005 році. “Відмучився мій Влодко, — плаче бабця Степанія. — Таке за життя пережив, що мало кому судилося…”, пише Нова.

«Нумо, хлопці, до бою!..»

До лав Армії Нескорених — УПА — Володимир Черкавський прийшов 16-річним, будучи на той час уже членом ОУН. Йшов кінець 1944-го року — час, коли повстанцям доводилося боротися не лише з німцями, а й з енкаведистськими загонами. Старші побратими намагалися відрадити юнака: ми, мовляв, мусимо бути в підпіллі — така наша доля, а ти — молодий, ні в чому не помічений, можеш жити легально, доки не настане твій час… “Ні, — відповів їм, — саме тепер візьму в руки зброю. Якщо вб’ють, то най і мене називають москалі “бандитом”, як тих героїв, що погинули за Україну”. Далі були важкі будні “хлопців з лісу”, невпинна боротьба, важкі походи та бої, коли не раз доводилося заглядати смерті у вічі. Серед світлих спогадів — зустріч з головнокомандувачем УПА Романом Шухевичем. Тішився, що командир такого рангу не відсиджувався у надійному схроні, не втік за кордон, а разом з ними зі зброєю в руках здобував майбутнє України.

Після того, як стало відомо, що Володимир пішов в УПА, радянська репресивна машина взялася за його батьків. Висилали його родину двічі: перший раз — у 1944 році з Ковалівки на пересильний пункт до Монастириська пригнали батька і матір Володимира, трьох сестер і двох братів. Найменшому, Степанкові, був лише рочок, навіть іти ще не міг… Його, чергуючись, несли на руках… Коли чекали на ешелон на залізничній станції, не витримав, помер батько… Один з конвоїрів, знайомий поляк, змилувався і посприяв, щоб сім’я повернулася додому, аби хоч поховати по-людськи. Проте уже за три роки всю родину Володимира таки вивезли в Челябінську область. Там незабаром померли дві сестри, двоє братів, серед них і чотирирічний Степанко. З каторги повернулася у Ковалівку лише сестра Ганна. Мати відбула у Челябінській області 48 років — до 1995-го. Найбільше паткувала, що не знає долі своєї п’ятої дитини — Володимира… Думала, що він, напевно, загинув. Проте йому дивом пощастило врятуватися…


Чота УПА на Монастирищині.

Кохання і війна

Петрунелія Щербань.

1950-ий рік… Воюючої України фактично вже не було. Совіти закликали повстанців виходити з “повинною” — мовляв, усе “простять”. Дехто й справді дарма повірив. Але не Володимир. Не повівшись на обіцянки брехливих радянських катів (знав-бо, скільки “амністованих” насправді замордували!), вирішив залишитися вірним присязі і стояти до кінця, хоча й залишився сам… Був одним з останніх на Тернопіллі воїнів, які не склали зброю…

Переховувався у криївці в селі Старі Петликівці Бучацького району, в хаті місцевої жінки Петрунелії Щербань, яка була старша від нього на кілька років. З нею Володимир Черкавський був знайомий ще з часів німецької окупації, їх приязні стосунки з часом переросли в кохання. Разом облаштували криївку, яка планувалася як тимчасовий сховок, одначе підпільник замешкав у ній на… 17 років. Була та криївка такою: у хатній шафі відірвали задню стінку, розібрали стіну і там, десь на метр, зробили такий проміжок, де можна було хіба що лежати. Навпроти нього, з іншого боку хати, прибудували невеличкий хлівчик, який і маскував тайник. Уже згодом, після арешту Черкавського, кадебісти складуть детальний план цієї криївки і дивуватимуться, як в таких нелюдських умовах можна було витримати так довго… Довжина криївки була 2,5 м, ширина – 90 см, а глибина – 40 см. Жити в таких умовах було вкрай важко. Свіжим повітрям подихати виходив лише вночі, і то тільки переконавшись, що ніхто не стежить за хатою. Від колись здорового рум’янцю не залишалося й сліду. Не кажучи вже про зір, який зіпсувався уже за кілька місяців напівтемряви. Вологість, темряву, задуху, замкнений простір і постійний страх бути кимось виявленим могла витримати лише морально сильна людина. Якою, власне, і виявився Володимир Черкавський. Аби не зійти з глузду, вимушену бездіяльність чоловік заповнював читанням, вивченням німецької та англійської мов. Одного разу після прочитання книги “Стародавня історія” та ознайомлення з єгипетськими ієрогліфами, йому прийшла думка створити власний алфавіт, який був би зрозумілий лише йому. Невдовзі чоловік створив власну абетку. З часом почав вести на своєму шифрі записи про книги, які читав…


Володимир Черкавський.
Попри те, що подружжя підпільників було дуже обачним, коло небезпеки довкола них усе звужувалося, стискалося. Коли на важку онкологію захворіла його кохана Петрунелія, Володимир самовіддано доглядав за нею, і навіть, розуміючи усю небезпеку свого вчинку, вирішив вийти в село по їжу коханій. Його тоді ледве не спіймали, врятувався чоловік лише дивом, вистреливши у дільничного міліціонера, що гнався за ним…

Кадебісти все частіше крутилися біля Старих Петликовець. Улітку 1967 року хтось таки “навів” їх на хату, де переховувався Володимир. Зайди мали з собою довгі металеві щупи і проштрикували ними у хаті і біля хати повсюдно. Коли вже нібито “пішли”, нікого не знайшовши, підслухали, як господиня подає повстанцю умовний знак. Тоді його виявили і затримали.

Судили Володимира Черкавського у Тернополі. На суді Петрунелія Щербань намагалася будь-яким чином виправдати чоловіка, беручи вину на себе — запевняла, що він неодноразово хотів з’явитися з повинною, але вона повсякчас його відмовляла, бо дуже любила і не хотіла втратити. Доведена до відчаю, жінка навіть грозила суду самоспаленням перед закордонним посольством. Нічого не допомогло: Володимиру Черкавському оголосили вирок — 15 років таборів, місце ув’язнення — Мордовська АРСР. Петрунелія Щербань “за зв’язки з українськими буржуазними націоналістами” була засуджена до трьох років виправно-трудової колонії. Щоправда, за рік, бачачи, що жінка і так смертельно хвора, її відпустили, однак до повернення коханого із заслання Петрунелія не дожила…

«Недаремно то все було…»

Володимиру Черкавському допомагали перебути неволю зустрічі з людьми, котрі стали символами боротьби — брати Горині, Левко Горохівський, священик Лесів, Євген Пронюк… Згодом, коли відбувши свій термін, він повернеться на рідну Монастирищину, багато хто з них провідуватиме свого табірного побратима. Але спершу навіть прихилитися не було де — коли в 1982 році повернувся на Батьківщину, в рідній хаті жили чужинці, а побратими були хто в землі, хто за кордоном…

“Прийшов до мене в Савелівку, — розповідає бабця Степанія, — бо дружили з моїм Климком (першим чоловіком жінки — ред.), були разом в УПА… Клима вже вісім років як на світі не було, теж відмучився… Влодко й каже: “Що маю робити? Я хворий, нічого не маю… А я йому: “Та чи ж я тобі не допоможу? Приходь жити до мене…” Він говорить: “Мені таким немічним, бідним соромно… Мушу спершу “прибарахлитися”…” І поїхав у Латвію на заробітки. Він був дуже гордим… А ще дуже гарним — навіть після всіх пережитих страхіть…” За якийсь час вони поєднали свої долі і прожили разом ще 23 найщасливіші роки, аж поки у 2005-ому Господь не забрав його до себе. Прикро, звісно, що не було в них діток. Та мали чисту совість — перед Богом і людьми.

“Дуже тішився Влодко — згадує бабця Степанія, — коли настала незалежна Україна. Казав мені: “А видиш? Недаремно то все було…”

ОстаннійвоїнУПА 17роківвКриївці
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Суспільство
Працівниками УЗЕ в області ДЗЕ НП України, за погодженням з прокуратурою області, складено та направлено до суду протоколи про вчинення депутатами сільських рад Лановецького та Бережанського районів правопорушень, пов’язаних з корупцією, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.Про це повідомляє прес-служба прокуратури Тернопільської області.Встановлено, що окремі депутати несвоєчасно, без поважних причин, подали декларації особи, уповноваж...
Суспільство
Зупинку на вулиці Лук'яновича облаштували посеред протоптаної стежки. Про це йдеться в дописі у Facebook-спільноті Тернопільські плітки. "І як цe вірно назвати, щоб культурно вийшло... Цe так в нашому файному роблять зупинку по вул. Лук”яновича з комбайнового заводу на вул. Бродівську для тролeйбуса 7-го маршруту. А ви кажeтe - йдeмо в Європу", - написала авторка допису Свєта Зьола і виклала фото.
Суспільство
Відео 1993-го року, де Віктор Павлік виконує пісню, викликало ностальгію в користувачів соцмереж. Очевидно, все відбувалось на весіллі, де грав гурт співака. Відеозапис розмістили в одній із Facebook-спільнот. "Який Віктор ще молоденький хлопчик!", - прокоментувала Evgenia Borovska. "Певно, то десь під Трембовльов було) Прикольне відео, якесь атмосферне)", - пише Настя Войціщук. "Нема слів!!!! Та то БОМБА!!! ОТО були часи", - ділиться емоціями Андрій Роман...
Суспільство
Повідомляємо, що у зв’язку із ремонтними роботами на лініях електропередач та трансформаторній підстанції, буде тимчасово припинено електропостачання в окремих житлових будинках Тернополя. А саме: 20 березня з 09.00 год. до 13:00 год. за адресами: вул. М. Лисенка, 1, 6, 7-22, вул. Північна, вул. Городня, вул. Вояків Дивізії «Галичина», 14-22, вул. Манюшка, вул. Зелена, вул. Шопена, 1; 20 березня з 14.30 год. до 16:30 год. за адресами: вул. Голубовича.
Екологія
19 березня повертаються з теплих країв на батьківщину лелеки, яких по-народному називають "бузьками". У в селі Шманьківці вже шосту зиму поспіль живе бузько Артур і вже втретє навесні дожидається з вирію лелечиху Алісу. Ця історія навіть більш, ніж романтична. Бузько Артур, тоді ще без імені, прибився на подвір'я сільського ветеринара Івана Підкови чистісінько спонтанно – його з роздертим крилом принесли додому, аби підлікувати, син та внук доктора. Довело...
Суспільство
Трагічна подія сталася сьогодні (19 березня) у Тернополі: обірвалося життя талановитого педагога та науковця, який підготував безліч чудових фахівців та знаних дослідників. Про смерть Богдана Матвійовича Гевка  повідомила прес-служба університету, в якому він працював : "Ректорат, колектив кафедри автомобілів, увесь професорсько-викладацький склад Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя з глибоким смутком сприйняли звістку п...
Суспільство
Щодо спалаху кишкової інфекції ротавірусної етіології у Тернопільському дошкільному навчальному закладі № 14 Тернопільської міської ради – епідрозслідування ще триває. З’ясовуються всі обставини та причини виникнення інфекції серед дітей однієї із груп у закладі. На разі вогнище інфекції локалізоване, повторних випадків не виявлено, у дитячому садку проведені необхідні протиепідемічні заходи, зокрема заключна дезінфекція у групі та на харчоблоці, протягом...
Суспільство
У поліцію Тернополя 17 березня звернувся місцевий житель, який повідомив, що йому вже не сила терпіти голосні нявкання кота в квартирі його сусідки, яка живе поверхом нижче. Пишуть Тернополяни. На місце події приїхали правоохоронці, щоб дізнатися, що коїться за дверима помешкання на вул. Березова. Як з’ясувалось, домашній улюбленець був голодний, адже його власниця була мертвою. 55-річну жінку знайшли у квартирі без ознак життя. Коли саме померла жінка нев...
Екологія
В Міністерстві екології та природних ресурсів України повідомили, що Тернопільську систему печер (зокрема, найбільшу у світі гіпсову печеру "Оптимістична") пропонують внести до об'єктів всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО. "Тернопільщина відома всьому світу своїми унікальними природними об'єктами. Подібної системи печер більше немає на європейському континенті. Схожі печери є тільки на території Сполучених Штатів Америки. Думаю, нікого не треба переконув...
Новини по темі
Тернопільських депутатів-корупціонерів оштрафували
В Тернополі зупинку громадського транспорту облаштували посеред трави і болота (Фото)
"Який ще молоденький": соцмережі розчулило раритетне відео 25-річної давності з відомим співаком з Тернопільщини (Відео)
Деякі тернопільські будинки залишаться 20 березня без електропостачання
Раптово помер викладач тернопільського університету (ФОТО)
Група в тернопільському садочку, яка була закрита на карантин, відновила свою роботу
Кіт понад 10 днів кричав у зачиненій тернопільській квартирі, сусіди були змушені викликати поліцію
Мінімум 7 тисяч гривень й далі в залежності від "товщини гаманця": тернопільські випускники вже розпочали "гарячий" сезон (ВІДЕО)
Тернопільські студенти привітали з Днем народження Ліну Костенко (ВІДЕО)
Володимир Гройсман на раді регіонального розвитку Тернопільщини: Країна має бути об'єднана спроможними громадами. Над цим маємо працювати (фото)
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!