Місто у нас багате. Всі радіють, що долар росте,- мешканець Тернопільщини про масову міграцію

– У моєму класі було 28 учнів. Із них четверо залишилося у місті. Решта – на заробітках, – говорить 30-річний Володимир на зупинці в Чорткові.

Разом виходимо з тернопільської маршрутки. Володимир працює у Польщі. Перед цим були Київ і Чехія. У кожній третій чортківській родині хтось на заробітках, за статистикою. Таких більше, на думку мера міста: з майже 30 тис. мешканців – за кордоном 8–9 тис.

Чортків розташований за 90 км від Тернополя. Через місто йде траса на Чернівці. Робочі місця дають німецька перо-пухова фабрика Billerbeck, завод із виробництва комплектуючих до BMW, підприємства харчової промисловості. Є п'ять вузів.

У центрі Чорткова на Тернопільщині переважає стара малоповерхова забудова. Праворуч стоїть Домініканський костел початку XVII століття. За ним – стара ”швейцарська” ратуша, зроблена в архітектурній традиції Північної Європи

– У нас було багато підприємств харчової промисловості, швейна фабрика, горілчаний завод. Колись кожен голова колгоспу віз звідси у Москву три ящики ковбаси, три – горілки, а звідти – п'ять машин, – розповідає gazeta.ua у своєму кабінеті міський голова Володимир Шматько, 30 років. – Сьогодні Чортків – це малий і середній бізнес. З-за кордону привозимо долари. Чортків – це поважно, якщо запитаєте когось у Тернополі. Бо Чортків має гроші.

Володимир у темно-синьому костюмі сидить напроти мене за довгим столом. Показує у ноутбуці свіжий туристичний ролик про місто. Молода секретарка приносить чай, ставить на стіл цукерки у вазі.

– Йдіть, коли хочете, – каже міський голова. – Аби у вас не було проблем у медколеджі.

– Дякую, – дівчина виходить, цокаючи підборами.

– За що "дякую"? Будь ласка, – каже сам до себе мер. – Я лояльний керівник. Але змушую всіх думати творчо.

Володимир Шматько народився в сусідньому селі Біла. Батько – шофер, їздив на заробітки до Польщі. Син у 18 років став депутатом Чортківської райради. У 23 – головою свого села. Закінчив два вузи й столичний Інститут політичної освіти.

– Місто має освіту за пріоритет. У школах вимагаємо для дітей додаткові знання з англійської. Для працівників міськради також організували курси іноземної, – розповідає. – Маємо велику лікарню – випускники медичного коледжу влаштовуються туди. Молоді вчителі йдуть на місця старших педагогів, які виїжджають на заробітки.

Водночас у нас величезна проблема з кадрами. Не можу знайти двох архітекторів, земельника, толкового юриста. Страждає житлово-комунальна сфера. Великий недобір у поліцію. Бо зарплати не дуже.

На Тернопільщині найнижча середня зарплата по Україні – 4,8 тис. грн, за даними Держстату.

– У міськраді спеціаліст найменше отримує 2,8 тисячі. Продавець у магазині – 3–3,5 тисячі гривень. А з Польщі за місяць привезеш щонайменше 500 доларів (13,5 тис. грн. – Країна), – продовжує Володимир. – У нас відкрили німецьке підприємство. Возять людей із Хмельницької області. Бо за 4–5 тисяч, і постійно на ногах, наші йти не хочуть.

У нас взагалі проблема з людьми. Ті, кого бачимо в місті, здебільшого з села. Або працівники бюджетної сфери. На Варшаву з Тернополя ходять два автобуси щодня. До Польщі і до Росії їздять на сезонну роботу. До США – по грин-кардах і туристичних візах. Багато чортківчан у Лондоні.

Василь Батрин стоїть у дверях свого ресторану ”Пан Чортківський” у центрі Чорткова. Тримає його з компаньйоном. Також мають піцерію. Заклади – одні з найуспішніших у місті. З алкоголю продають лише пиво

Найгірше – закордон забирає молодь. Наша землячка Тоня 2013‑го емігрувала з сім'єю до Штатів. Вчиться безкоштовно на поліцейського. Настільки добре вчиться, що після закінчення держава не зобов'язує її працювати за фахом.

З Америки люди не повернуться сюди в найближчі 10 років, доки не побачать прозорі правила гри.

У мене є друг, разом із пелюшок виросли. Він 10 років у Чикаго. Приїхав сюди на цей Новий рік. Кажу: "Віталію, лишайся. Відкриєш бізнес". – "Добре, – відповідає. – Кажи, з чого почати". І тут ступор. Якісь послуги, магазин, ресторан? Того повно. Почати виробництво – складно через високі податки.

На робочому столі дзвонить телефон. Володимир піднімає слухавку.

– Слухаю вас, бабусю! "Христос народився" треба казати, а не "Доброго дня".

Пару хвилин вислуховує навстоячки пенсіонерку, яка не має грошей на укол. Викликає соціального працівника. Просить взяти гроші й купити жінці ліки.

Із 56-річним Петром Сандуляком сідаємо за столик у порожньому ресторані готелю "Таня" в центрі міста. Його тримає молодший брат Петра Ярославовича. Під час розмови Сандуляк цитує Маркеса, чимало говорить про історію. 14 років жив у США. Після повернення відкрив фірму, яка будує й продає нерухомість у Тернополі й Чорткові.

– Ціни попадали, відколи долар підскочив. У Тернополі в хорошій квартирі квадратний метр коштував 600 доларів. І добре продавалося. Зараз за 400 трудно, – Петро Ярославович викладає на стіл ключі від машини. Офіціантка приносить каву. – Хотів побудувати на стадіоні торговельно-розважальний комплекс. Депутати не дали. Так і сказав їм: "За 25 років у Чорткові нічого не побудувалося, крім церков і капличок на кожному кроці". Мають бути робочі місця, виробництво. Бо молоді люди про одне запитують: як виїхати за границю?

Після школи йдуть навчатися. Перший-другий рік цікаво: нові друзі, гуртожиток, двіж. Потім починають розуміти – їм тут нічого робити.

Знайома працює у центрі зайнятості. Каже, раніше були місця, за які давали 3 тисячі доларів, щоб їх отримати. Зараз усі рвуться до Польщі.

Найпопулярніша робота для українських чоловіків у США – далекобійник. Непогано заробляють за рахунок того, що порушують правила. Їдуть 17–18 годин без перерви. За законами, можна тільки вісім. Але так більше 3 тисяч доларів у місяць не заробить. Доларів 800 треба платити за житло, якщо приїхав із родиною.

Петро Сандуляк перебрався до Штатів 1993-го. Дев'ять років не міг продовжити візу. Був депортований як нелегал.

– Поїхав до колєги. Те, що побачив, виглядало раєм. Потрапив у безподоб­ний штат – Північну Кароліну, на південь. Швидко там обжився, – розповідає Петро Ярославович. – На початках в одній фірмі косив траву. Це була найгірша моя робота за увесь час там. Ходиш постійно грязний із тою косаркою, а навколо – дівчата позбирані. Я молодий був – 33 роки. Мав важкі психологічні періоди, щоб себе зламати, бо вдома займався бізнесом. А ще був музикантом. Закінчив Рівненський інститут культури. Знав напам'ять пісні Beatles, Rolling Stones. Думав, трохи можу говорити англійською. В Америці зрозумів – моя англійська ніяка. Перестав брати в руки російські чи українські книжки. Так само з телебаченням – лише американське. Постійно у навушниках слухав мову. За півтора місяця пішов здавати на права. Хоча треба було тричі повторювати сказане, щоб розуміли.

Через півтора року відкрив бізнес із прибирання супермаркетів.

– Усе пішло швидко й бурно, – каже. – Через чотири забрав дружину і двох дітей. Отримав золоту медаль за здобутки у бізнесі від тодішнього Джорджа Буша. Раз навіть на вечерю до нього запросили. Не поїхав, бо могли пробити, що я тут нелегально.

Стало прибувати багато українців мого покоління. Брав їх на роботу. За два-три роки заробляли на будинки. З ними горя не знав. Працювали відмінно.

Потім стали їхати люди покоління мого сина. Місяць вчиш, а йому нічого не відкладається. За два-три дні менеджер каже: забери того ідіота.

Це хлопці й дівчата, батьки яких здебільшого вже працювали за кордоном. Могли купити їм грин-карду за 10 тисяч доларів. Вони при дідові-бабі виросли, в руках ніколи не тримали ґралі (вила. – Країна), балувані. Такі досі в Штатах не пристроєні, їх виганяють з кожної роботи.

Нове житло зводять на околиці Чорткова. Будують переважно за зароблені за кордоном гроші. Чортківчани їздять працювати до Польщі, Чехії, Англії, США, Росії

Діти Петра Ярославовича залишилися у США. Старший син закінчив приватний університет Бентлі. Композитор. Донька працює у медіа-компанії.

– Синові намагався прищепити любов до України, але він спілкується тільки з американцями. Сумніваюся, що жениться з нашою, хоча я дуже того хотів би. Щоб традиції збереглися, а від онуків міг почути українське слово. Донька молодша, приїхала до Америки 6-річною. Їй теж завжди було цікавіше з американцями, – говорить Сандуляк. – Ні вони, ні інші українці сюди не повернуться. Є сумний анекдот. 1991 року, коли отримали незалежність, ми кричали: "Заживемо, як у Канаді". Коли настала помаранчева революція, говорили: "Тепер будемо жити, як у Польщі". А зараз кажемо: "Через п'ять років житимемо, як при Януковичу".

– І в Чорткові можна стати успішним. Просто треба працювати, – говорить 35-річний Василь Батрин, співвласник сімейної піцерії "Престо" й ресторану "Пан Чортківський".

Він чорнявий, міцної статури. ­Сидить за столиком у найдальшому залі свого ресторану. Заклад розташований у центрі, між головною площею та костелом. Із нами – Василів компаньйон по бізнесу 38-річний Андрій Вітюк. У залі напівтемрява.

– Піцерії шість років, ресторану – два, – каже Андрій, худорлявий, з блакитними очима та русявим чубом. – Мали задум зробити місце, де можна не лише поїсти, а показати його як міську туристичну принаду, зробити тут екскурсію.

Ресторан має кілька залів. Оформлені старими фотографіями, антикварними предметами – все розповідає про історію Чорткова. На горі над містом чоловіки будують заклад з оздоров­чими чанами. На відкритій терасі третього поверху влаштують ресторан. Там на висоті пташиного польоту відкриватиметься вид на місто.

Офіціантка приносить страви для перекусу: салати й узвар. Андрій замовляє пельмені по-гуцульськи. У "Пану Чортківському", як і в піцерії, з ­алкоголю продають тільки пиво. ­Однак заклади – одні з найпопулярніших у місті. Середній чек тут – 140‑180 грн.

– Місто заможне завдяки заробітчанам. Кафе заповнені. Всі радіють, що долар росте. Малий і середній бізнес тримається на валюті, привезеній з-за кордону, – продовжує Василь. – Тут лишаються люди, які або не хочуть працювати, або мають за кордоном рідних, котрі щомісяця пришлють 300–400 доларів. Тому в нас багато таксі. Вистачає платоспроможних клієнтів.

Запитую, чому не поїхав за кордон.

– Батьки боялися відпускати далеко від себе, – каже Василь Батрин. – "Не треба вам у Тернополі чи Києві вчитися, бо там і лишитеся. Сім'я має бути разом". Може, й добре, що так сталося. Часто шукаєш щастя далеко, а воно під ногами.

Після обіду на машині з Володимиром Шматьком петляємо старими вуличками у центрі. Минаємо високий костел, стару ратушу з флюгером у вигляді півня.

– Купили службову машину недавно. Це єдиний автомобіль у міській раді. До цього ходив пішки, – говорить мер. – Віддали 700 тисяч гривень. Із них 300 тисяч заробили на депозиті. Я про це сказав громаді. Перед цим придбали екскаватор, два трактори.

За 10 хв. опиняємося на околиці. Це район новобудов, зведених на зароблені за кордоном гроші. Широкі вулиці. Обабіч – дво- та триповерхові будинки за суцільними парканами. Частина – ще будуються.

– На вулиці заробітчанку легко відрізнити від решти, – каже Володимир. – Жінки з Італії поприїжджали всі у джинсах. Чи кросівки. Хто тут коли у 50 років взував їх? Чоловіки теж мають вільний, яскравіший, спортивний одяг, кращу зачіску.

Після закордону люди стають закритішими, скупішими. У ресторані кожен за себе платить. Раніше родиною одне до одного ходили садити картоплю, потім – сапати, копати. Зараз рідному брату помагають за 200 гривень.

У Чорткові поменшало шлюбів. Падає народжуваність. Побільшало розлучень. Люди наслідують вільні стосунки, які є у Європі. З хорошого – переймають повагу до порядку, закону й дисципліни.

Володимир гальмує посеред дороги. Опускає віконне скло.

– Перехід за 50 метрів! – гукає до школярки, що перебігає дорогу не по зебрі.

Чортків міграція заробітчани
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань

Спорт
У Тернополі на центральному стадіоні ФК "Нива" (Тернопіль) зіграла з ФК "Чайка" (Петропавлівська Борщагівка, Київська обл.) – 2:0 на користь "Ниви". Перший тайм пройшов з відчутною перевагою "Ниви", проте ворота суперника залишилися невразливими. Втім у другому таймі тернопільській команді вдалося вийти вперед і з перевагою у два голи завершити матч. Як повідомляє "ТТБ", голи у ворота "Чайки" на 58 та 80 хвилині забили граці "Ниви"- Олексій Литовченко та...
Суспільство
Енергоефективність будь-якого будинку можна покращити, заклеївши шпарини у вікнах та дверях. Слід придбати короткі штори, зачинити двері у під’їздах, встановити за батареями теплозахисні екрани з фольги, перефарбувати батареї у темно-коричневий, саме він найкраще віддає тепло. Як повідомляє "20 хвилин", не потрібно придумувати високих матерій чи витрачати багато коштів, щоб зберегти тепло в домі. Ці найпростіші поради допоможуть зберегти і тепло, і гроші,...
Кримінал
У ніч з 18 на 19 жовтня злодій втретє за півтора місяці вдерся до приміщення Чортківського обласного комунального шкірно-венерологічного диспансеру. Що хотів винести злодій наразі невідомо, адже протиправний намір не вдалося втілити. Виконувач обов'язків головного лікаря "шкір-вену" Юрій Вичавка повідомив: "Це вже третій випадок за такий короткий час. Це дивно, бо красти у нас немає що – сейфи надійно замкнені, а ніяких наркотиків тут ніколи і не було. Кол...
Пригоди
Трагічний випадок трапився у селі Більче-Золоте Борщівського району. У водах ріки Серет було виявлене тіло чоловіка. Поблизу туристичної бази знайшли тіло 34-річного чоловіка. Як з’ясувалося, померлий є мешканцем села Монастирок Борщівського району. Як повідомляє "ТН. Область", за попередньою інформацією причиною смерті стало утоплення. Наразі  всі обставини трагедії встановлюються. Нагадуємо, що нещодавно в Тернополі (на вулиці Білогірській) в канаві вияв...
Суспільство
Роль Володьки принесла 35-річному Тарасові Стадницькому неабияку славу. Сьогодні він є відомим актором, автором гумористичних сценаріїв. А ще нещодавно працював кочегаром, клеїв фотографії в анкети грін-кард і не розумів, чим займатися, аби це приносило  задоволення. Нині Тарас переконаний, що кожен може досягти успіху, якщо наважиться спробувати. "Я народився на хуторі Лозові поблизу села Боброїди, що на Львівщині. У батьків нас троє — маю двох  молодших...
Екологія
У ніч проти 22 жовтня у нічному небі можна буде спостерігати дививовижний осінній зорепад, метеорний потік Оріоніди. Як повідомляє "Еспресо", цей метеорний дощ щороку припадає на жовтень, а його пік цього разу очікують саме 21 числа. У ніч спостерігачі зможуть роздивитися до 20 метеорів на годину. Метеорний потік має таку назву на честь сузір’я Оріона. Воно є легким для впізнання, адже має три яскраві зірки посередині, щільним рядком розташованих одна за о...
Суспільство
Український заробітчанин, який опинився у містечку Антверпен в Бельгії розшукує своїх рідних. Себе ж українець називає Ігорем Чикотовські або Чикотовським. Чоловік не пам’ятає ні де він проживав, ні де знаходяться його рідні, також він не має жодних документів, які підтверджують його особу.   Як повідомляє "ТН. Область", говірка українця свідчить про те, що він родом з Західної України, ймовірно з сільської місцевості. Наразі чоловік перебуває в соціальном...
Суспільство
Гуляючи вулицями Тернополя, якщо придивлятися до того, що відбувається довкола, то можна помітити чимало незвичних подій та людей. У кожної людини є своя історія, і що тривалішим стає життя, то цікавішим робиться й історія. Як повідомляє "Про Те", у центрі Тернополя можна зустріти літнього чоловіка, котрий заробляє собі на життя, зважуючи перехожих. Під час війни його контузили, через що зараз сильно не дочуває. Прохання сфотографувати його журналісту дове...
Суспільство
Родина благає допомогти молодій мамі, яка сама виховує півторарічного малюка та зі всіх сил бореться з хворобою. Ще три місяці тому жінка насолоджувалась життям та навіть не підозрювала, що все перекреслить рак.  Все почалось з висипки на тілі. Ніби й нічого страшного, проте жінка одразу ж звернулась до дерматолога. Її обстежили та, заспокоївши, що все буде добре, виписали ліки. Людмила ретельно виконувала всі призначення лікарів, проте щодень ставало гірш...
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!